"Я впізнала його за ланцюжком з Архангелом Михайлом". Дружина загиблого тренера з боксу розповіла про трагедію у Дніпрі 14 січня

Ранок 14 січня в родині Кореновських проходив у святковій атмосфері: Ольга та її доньки вітали бабусю з днем народження, снідали улюбленими вафлями та насолоджувались вихідним днем. Чоловік Ольги — Михайло, тренер з боксу, вже пішов на роботу: на цей день у нього були заплановані змагання. Вечір родина збиралась провести разом, за сімейною традицією кожні вихідні мама, тато та дві донечки їздили кудись відпочивати. Та цим планам не судилося втілитись у життя. 

Приблизно за годину до вибуху Ольга з дівчатами вийшли в магазин. Після цього пішли до бульвару та чекали на дзвінок Михайла. 

"Я чекала на дзвінок, не хотіла його тривожити, щоб він мав змогу відпочити після змагань. Але він так і не подзвонив..." — розповідає Ольга Кореновська. 

Жінка була впевнена — Михайло встиг вийти на вулицю до вибуху, по іншому просто не могло бути. Ольга розшукувала чоловіка цілу добу. По лікарнях, потім по моргах... Але даремно. Наступного дня, 15 січня, рятувальники знайшли тіло Михайла Кореновського під завалами будинку №118. 

"Я до останнього сподівалась на краще. Та коли слідчий надіслав мені фото, я впізнала свого Михайла — за срібним ланцюжком з Архангелом Михайлом та кулоном з боксерськими рукавичками. В цей момент я зрозуміла, що сталось найстрашніше", — ділиться Ольга. 

Ольга та Михайло Кореновські виховували двох дівчат — 14 та 5 років. Старша донька про смерть тата дізналась наступного дня, з постів в інтернеті. Молодшій про втрату трохи згодом акуратно розповіла сама Ольга: 

"Я зібрала дітей, кажу: тепер ми залишились утрьох. Ми повинні підтримувати одна одну, любити та не сваритися. Тато став нашим янголом-охоронцем, він все бачить, він нам допомагає. Молодша донька плакала дуже сильно та весь час питала, чому тато не йде, чому він нас покинув, адже ми так сильно його любимо... Навіщо Бог його забрав? Хіба він не розуміє, що Михайло потрібен нам більше..." 

Михайло та Ольга познайомились ще в шкільні роки в Одесі — їхньому рідному місті. Згодом чоловік вступив до інституту фізкультури та спорту в Дніпрі, так пара і переїхала. Почали спільне життя, облаштовували побут. Цього року їхньому шлюбу мало б виповнитись 15 років. 

"За ним я була заміжня — за чоловіком, як за кам'яною стіною. Мені з ним ніколи не було страшно. Він був дуже сильним, справедливим, активним та веселим, завжди всім допомагав. Оберігав своє — справжній господар", — розповідає жінка. 

Перший тиждень після удару Ольга з доньками жила у друзів. Зараз вони мешкають в орендованій квартирі в тому ж районі — на житловому масиві Перемога. Їм дуже допомагають колеги Михайла та небайдужі містяни, кожен чим може: від фінансової допомоги до банки меду для дівчаток. 

Сама Ольга поки що намагається до кінця усвідомити трагедію та вирішити, як жити далі. Але каже, що не має права здаватися — Михайло б цього не зрозумів.