У цьому складному питанні не обійшлось без релігії, і мова не тільки про християнство
Семиденний тиждень наразі сприймається як універсальна, фундаментальна норма, про яку не замислюються. Проте так було не завжди. Протягом історії людство мало різні уявлення як про тиждень, так і про рік в цілому. І якщо при визначенні кількості днів у році виходили з пір року та повернення Сонця, то з кількістю днів у тижні не все так однозначно.
Як пише видання IFLScience, не всі часові періоди очевидні, як, наприклад, день і місяць. Ми ділимо день на 24 години, але об'єктивна причина вибору цього числа – це реліквія стародавньої вавилонської і єгипетської астрономії. Стосується це правило і того, що година складається з 60 хвилин, а хвилина – з 60 секунд. Щодо семиденного циклу тижня, то тут взагалі фундаментально. Навіть у Біблії вказується це число. Але воно було не завжди.

Сімка – не очевидний вибір. На відміну від 360-градусного кола року, це не комплексне число, а просте. Воно не ділить чітко місяць на рівні проміжки, ні рік. Сім – це, загалом, головний біль. А справа в тому, що стародавні календарі насправді не мали тижня. Були дні і місяці, які зв'язували у рік. Проте у певних культурах все ж були короткі проміжки які ділили місяць на періоди. Так у Стоунхенджі 30-денні місяці були поділені на три 10-денні тижні; Єгипет також дотримувався десяткової системи; а в Ассирії спостерігався хамуштум — період, що тривав від 6 до 10 днів та залежав від місяця.
У Вавилоні дотримувалися семиденного циклу... Більшість часу. Через те, що важко поділити 30 на 7, були тижні які тривали дев'ять чи десять днів. Попри це вавилоняни все одно називали кожен сьомий день запатта (субота). За даними вчених, найдавнішим доказом існування стандартного тижня є історія створення Книги Буття. Вона тривала сім днів, а останній день – шабат або субота. Саме звідси, через християнство і Римську імперію на Заході й іслам на Сході, народилася наша сучасна ідея семиденного тижня, яка поширилася по всьому світу.
Але були цивілізації, які мали зовсім інше вимірювання. Серед таких – Китай. Вони доволі складні для розгадування, тому вчені відштовхуються від більш чітких, які з'явилися у VIII по V століття до н.е. У цей період китайці використовували шість різних типів календарів: Жовтого імператора, Ся, Чжуансю, Шан, Чжоу та Лу. Загалом, протягом історії китайські астрономи склали понад 100 різних календарів, включно з офіційними та неофіційними. Попри таку різноманітність, більшість з них мали 10-денний цикл.
У Центральній та Південній Америці ацтеки, майя та інші мезоамериканські народи запровадили 13-денний тиждень, на Яві був 5-денний, а в Стародавньому Римі існував 8-денний тиждень (до прийняття християнства). Балінезійський календар взагалі мав 10 тижнів різної тривалості.

Семиденний тиждень, можливо, захопив увесь світ, але чи триватиме він вічно? Загалом важко уявити планетарний перехід, але це не означає, що ніхто не намагався. Наприклад, у 1790 році у Франції намагались запровадити новий календар. Цикл був 12-місячним і починався він в осіннє рівнодення. Кожен місяць мав складатися з трьох 10-денних тижнів, а щоб не вийти за межі днів року просто додавали п'ять або шість додаткових днів, щоб компенсувати різницю. А ще вони також намагалися перевести час у десяткову систему.
Французи добу ділили на 10 годин, годину – на 100 хвилин, а хвилину – на 100 секунд. Проте цю систему не вдалось реалізувати, бо вона була доволі незручною. Враховуючи цю спробу, вчені заявили, що семиденний тиждень буде з нами надовго. Принаймні, поки людство не почне використовувати зоряні дати – тоді французькі революціонери нарешті будуть виправдані.