Російська "Медуза" розповіла, як Офіс Президента хоче контролювати українських журналістів під час війни: що з цим не так
Мало хто зголосився коментувати виданню ситуацію в українському медіапросторі, і багатьом в Україні цікаво – чому одні погодилися, а інші – ні
Російське видання Медуза 14 жовтня опублікувало матеріал про те, як українська влада намагається контролювати журналістів та медіапростір під час війни. Розслідування присвячене не так військовій цензурі, яка за умовчанням є в будь-якій країні, що воює, скільки взаєминам українських ЗМІ з Офісом президента. Текст яскраво названо: "Вони сприймають журналістів як домашніх тварин, у яких є господар".
У матеріалі є розділи, присвячені анонімним Telegram-каналам, телемарафону "Єдині новини", тиску на журналістів за допомогою "темників", стеження та прослуховування. Також розповідається, як влаштовано тиск влади на окремих журналістів.
Що нового розповіла Медуза
Чому текст з'явився саме зараз, незрозуміло. Можливо, останньою краплею стала заява Української правди про системний тиск з боку ОП – і пазл склався, інфопривід знайшовся.
Але тут виявляється такий фокус. Всі теми та кейси яки приводить Медуза, так би мовити, у міру надходження, ставали темами для публікацій українських ЗМІ, обговорювалися без обмежень на незалежних медіамайданчиках, соцмережах та суспільстві. Чесно кажучи, у матеріалі немає нічого нового для людини, яка б цікавилася українською політикою та медіа ((ок, заради справедливості - деякі нові соковиті подробиці деяких історій є)). Але зрозуміло, що текст розрахований на російську аудиторію, яка може бути не в курсі (і, швидше за все, не в курсі).
Напевно тому Медуза підготувала фундаментальний матеріал. Вийшов величезний текст, в якому зібрано майже всі найрезонансніші та "болючіші" історії українських медіа щодо відносин з владою - з першого дня великої війни. Він дуже концентрований. Так сказати, the best of the best - тільки насправді навпаки, the worst of the worst.
Тому після його прочитання складається враження, що справи кепські, і ніби єдина сюжетна лінія у житті українських ЗМІ – це протистояння з Офісом президента. Виходить, для українського читача – це гротеск, спотворення, але він це добре розуміє. А будь-який інший читач - може не зрозуміти й впасти в пропагандистську оману.
Всі шукають "джерело"
Насправді погляд з боку - це завжди корисно. Але є нюанс: Україну зараз не дуже цікавить погляд із російської сторони. І допомагати формувати цей погляд також мало хто хоче. Відповідно до стандартів журналістики, Медуза спробувала отримати коментарі у героїв розказаних у розслідуванні історій. Героїв там чимало, а ось авторизованих коментарів вийшло мало.
Не стали спілкуватися з російськими журналістами:
- співзасновник та редактор видання "Наші гроші" Юрій Ніколов,
- блогер Ігор Лаченков,
- адміністратори Telegram-каналу "Труха".
Журналіст Денис Бігус не відповів на повідомлення Медузи. Офіс Зеленського та пресслужба каналу Рада не відповіли на офіційні запити видання. Радниця Єрмака Дар'я Зарівна також не відповіла.
Відкрито коментувати Медузе ситуацію зі свободою слова в Україні погодилися лише Катерина Сергацкова, українська журналістка та директор організації Daily Humanity, а також представниця „Репортерів без кордонів“ в Україні Полін Мофре.
Але був багатий вибір анонімних співрозмовників. Зокрема, це:
- "співрозмовник Медузи у керівництві одного з незалежних українських видань",
- "два українські журналісти, які висвітлюють внутрішню політику",
- "співрозмовник Медузи на медіаринку",
- "незалежна українська журналістка, яка поговорила з Медузою на умовах анонімності" (і ще кілька анонімних співрозмовників з-поміж журналістів),
- "співробітник каналу Суспільне",
- "один з провідних українських медіаекспертів",
- "співвласник одного з незалежних українських ЗМІ",
- "високопоставлений співрозмовник у Києві" (один або кілька - незрозуміло),
- "високопоставлений співрозмовник Медузи, близький до Офісу Президента".
Оскільки матеріал Медузи вже викликав резонанс в медіапросторі, останнім співрозмовником в Україні зацікавилися особливо. І ось Telegram-канал "Картковий офіс", який згадано у розслідуванні (але зв'язок якого офісом Зеленського Медузе "встановити не вдалося") вже готується катувати радника голови ОП Михайла Подоляка його власними "туфлями зі страуса", з криками: "Подоляк, ми знаємо, що це ти інформатор Медузи!".
Може, це тому, що Подоляк неодноразово (цілком офіційно, не анонімно, а під своїм прізвищем) коментував для Медузи ті чи інші українські реалії. Але ж цього разу автори ясно заявили, що "радник голови офісу Зеленського Михайло Подоляк не відповів на запит Медузи".
Цікаво, що претензія "Карткового офісу" до Подоляка збігається з тим, як його зараз бачить та сама Українська правда, яка говорить про тиск з боку ОП. У великому тексті видання, присвяченому поточній ситуації в Офісі президента та його еволюції, радник Єрмака згаданий однією-єдиною реплікою: "Михайло Подоляк – остаточно ізолювався в кабінеті та включках на російські ресурси". У цьому, до речі, УП бачить один з чинників зростання медійного впливу Дмитра Литвина, який і ображає Українську правду.
Питання, навіщо українські співрозмовники допомагали Медузі формувати погляд із боку, цікавить багатьох, і його "Картковий офіс" теж задає.
"Третій рік повномасштабної війни. Тисячі вбитих та покалічених росіянами українців. Десятки тисяч кілометрів української землі окуповано русявою. Купка "незалежних українських журналістів", "медіаекспертів", "співвласників незалежних ЗМІ" за умов анонімності дають коментарі Медузе. Власники та керівники цих ЗМІ, не хочете у себе внутрішнє розслідування провести?", - пишуть анонімним коментаторам анонімні автори.
Про що ж написала Медуза? Головні теми та тези
Навесні 2022-го українські ЗМІ підтримали офіційний Київ та особисто президента Володимира Зеленського. Журналісти практично не критикували рішення влади. Проте лише через кілька місяців ситуація змінилася, бо "корупціонери нікуди не поділися". Зеленського преса дратувала до війни та дратує зараз, зокрема тому, що є претензії до його найближчого оточення. Крім того, президент не сприймає критики. Тому зі ЗМІ у нього напружені стосунки.
Офіс Президента України побудував сітку Telegram-каналів, щоб впливати на громадську думку, і ця система "набагато цікавіша і розумніша, ніж пропагандистська машина в Росії". Зрозуміло, їхній зв'язок з ОП у Зеленського заперечують, але в українському політикумі та журналістиці всі чудово про це знають.
Високопоставлений співрозмовник видання у Києві стверджує, що "купу усіляких каналів" запустили з ініціативи глави офісу президента Андрія Єрмака. Але згодом Єрмак нібито "закинув цей напрямок". Серед каналів, пов'язаних з ОП:
- "Вертикаль",
- "Джокер",
- "Тайны депутата",
- "Уши Кличко".
Нагадаємо, зв'язок "Карткового офісу" з офісом Зеленського Медузе встановити не вдалося. Є ще інші канали. У результаті держава майже повністю "контролює наратив", і для досить великої аудиторії новини за потрібними темами ОП "упаковує" з урахуванням своїх акцентів та інтересів.
"Вертикаль" веде команда радниці голови офісу президента України Дарії Зарівної, це не секрет для медіаспільноти. Наближені до ОП канали важливі всередині еліти: на них підписані "всі депутати, міністри та інші політики". І якщо там "починають когось булити, це сигнал усередині для всіх: ну, типу, (йому) капець".
При цьому ОП намагається загравати з великими незалежними каналами. Мова про такі канали, як, наприклад, "Лачен пише" (1,5 мільйона читачів) та "Труха" (2,6 мільйона). Що вийшло з цього загравання – невідомо.
Люди не вірять єдиному марафону, оскільки в житті бачать одну картинку, а в марафоні зовсім іншу - "нескінченні успіхи української армії та перемоги у дипломатії". Його редакційна політика непрозора та підпорядкована інтересам офісу президента, а перегляди падають, вважає багато хто з журналістів. Кажуть навіть, що "парламентська гостьова політика "Єдиних новин“ виродилася в інформаційну диктатуру влади".
Організація "Репортери без кордонів" теж вважає, що телемарафон час закрити. Але в "Слузі народу" і у Зеленського впевнені, що марафон потрібен для боротьби з російськими наративами та фейками, і не відмовляться від нього.
Проти диктату в марафоні тихо повстав суспільний мовник і почав дозволяти собі вільності у своєму слоті. Так Суспільне "нажило собі ворогів", і в Офісі були ним незадоволені, був тиск на канал. У результаті трапилося "цивілізоване розлучення", і Суспільне вийшло з марафону. Це був компроміс: влада не наважилася закрити Суспільне.
"Репортери без кордонів" наголошують, що тиск української влади на журналістів у 2024-му посилився. Організації відомо щонайменше п'ять таких випадків з початку року, розповіла Медузе Полін Мофре.
Медуза також наводить подробиці гучних кейсів, які демонструють непрості стосунки журналістів та влади. Серед таких інцидентів:
- "військові", які ломилися у двері до Юрія Ніколова,
- "темники" в авторитетному державному інформагентстві Укрінформ,
- гучний скандал зі стеженням за співробітниками проєкта Bihus.info (багато українських журналістів, з якими вдалося поговорити Медузе, впевнені, що за стеженням стоїть саме Офіс президента),
- спроба вручення повістки Євгену Шульгату після розслідування "Слідство.Інфо".
При цьому співрозмовники Медузи нарікають, що хоча правоохоронці та влада у кожному випадку відреагували, відкриті справи щодо публічно відомих кейсів не розслідуються. Зокрема, немає результатів щодо Ніколова, а у випадку з Bihus.info журналісти "взагалі самі всіх знайшли". За фактом ніхто не покараний, і атмосфера безкарності зрештою призводить до інших злочинів.
Випадок Шульгата не єдиний у своєму роді. Про повістки як інструмент тиску на журналістів розповіли інші співрозмовники Медузи на медіаринку. Особливо широко, за словами одного з них, цю проблему поширено в регіонах. Якщо у Києві випадок зі "Слідство.Інфо" одразу став скандалом, то регіональні менеджери розповідають, що "хлопці в редакціях побоюються жорстко критикувати владу зі страху отримати повістку". Таким чином, на незручні теми, наприклад, про проблеми мобілізації, "намагаються писати дівчата".
Медуза докладно зупиняється на емоційній відповіді Зеленського під час прес-конференції журналісту УП Роману Кравцю. Зазначається, що існують видання, які для Зеленського "як червона ганчірка". Це, наприклад:
- Цензор.нет,
- Українська правда,
- Слідство.Інфо,
- Дзеркало тижня,
- Ніколов та Наші гроші...
та інші розслідувальні проекти.
Причина в тому, що їхні автори критично оцінюють найближче оточення Зеленського, публікуючи матеріали, наприклад, про Андрія Єрмака та Олега Татарова.
Президент України украй болісно реагує на будь-яку критику і завжди був "абсолютно до неї несприйнятливий". Цим користуються, зокрема, люди з оточення Зеленського і накручують президента, "а Єрмак у цьому дуже талановитий". Глава ОП надсилає Зеленському скріншоти резонансних публікацій - і це впливає на президента. На тлі війни та небувалої для України централізації влади незалежні журналістські розслідування починають "загрожувати вертикалі президента та Офісу", бо кого з фігурантів розслідувань не візьми, "відповідальність на офісі".
Проблема нинішнього протистояння влади та незалежних медіа полягає в тому, що офіс та сам Зеленський "не розуміють", у чому громадська роль інституту журналістики. Зеленському здається, що за всім хтось стоїть: "власник видання, Держдеп США чи ще хтось". У ОП нібито "сприймають журналістів як домашніх тварин, які мають свого господаря. Скажуть гавкати - вони гавкають".
Проблеми зі свободою слова в Україні справді є. "Чи намагається офіс президента ще більше контролювати інформаційний простір? Ще як! І все одно не може. Інакше не виходили б десятки розслідувань та критичних матеріалів, у тому числі про них самих".
Але свобода журналістики в України живе, попри все, що відбувається. А вже з Росією ситуацію зовсім не порівняти. Стійкість та різноманітність українського медіаландшафту вражають. Українські ЗМІ волелюбні, конкурентні, різноманітні, мають багатий досвід опору, і "немає стільки цензорів", щоб зачесати всіх під гребінець ОП.
Рейтинги "Єдиних новин"
Телемарафон "Єдині новини" був створений під час війни, щоб об'єднати інформаційний простір і надавати перевірену інформацію громадянам. Марафон почав мовлення після повномасштабного вторгнення Росії в Україну і став основним джерелом новин для населення. Раніше влада також повідомляла про плани модернізувати проєкт, додаючи освітні та культурні елементи.
Однак рейтинги довіри до телемарафону серед українців почали падати. За даними опитувань, телемарафон має рейтинг довіри приблизно 30% і займає третє місце серед опитаних респондентів. Тоді як новинні пабліки у месенджері Телеграм, який уряд планує заблокувати, займає перше місце і 53%. Результати опитування свідчать про те, що Telegram-канали є найпопулярнішим джерелом новин для українців віком до 30 років, значно випереджаючи інші джерела. Натомість люди старшого віку (понад 60 років) частіше обирають телемарафон "Єдині новини".
Попри падіння рейтингів та інтересу до телемарафону, нещодавно призначений міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький заявив, що телемарафон "Єдині новини" сприяє боротьбі з російською пропагандою та працюватиме, допоки не закінчиться війна. Крім того, проєкт з часом може стати більш освітнім, з акцентом на збереженні української культури та ідентичності.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Українська правда заявила про тиск з боку ОП після санкцій проти юриста, пов’язаного з її власником
- Доля телемарафону: чому українці втратили інтерес до дороговартісного державного медіапроекту
- Politico написало, що влада України використовує призов як політичну зброю: що відповів заступник глави ОП Татаров
- Сирський відреагував на скандал із повісткою журналісту "Слідство.Інфо": буде розслідування
- Тищенко: Оператори Бігуса курили травку російською
