Путін отримав ляпаса, але все одно їде на ранець до Ердогана: схоже, кремль дуже зацікавлений у продовженні зернової угоди

Є вагомі підстави вважати, що росія набагато більш зацікавленою у встановленні безпечних умов мореплавства в Чорному морі, аніж гадали раніше. Російський експорт зернових та нафти виявився вразливим перед загрозою ударів безекіпажних кораблів. Іншою важливою обставиною стала консолідація міжнародної спільноти на саміті в Джидді довкола проблеми продовольчої кризи. Вождь росіян володимир путін намагається не залишитися осторонь від процесів обговорення потенційного мирного плану.

Путін збирається до Ердогана

Зустріч вождя росіян володимира путіна та президента Туреччині Реджепа Ердогана заплановано на кінець серпня. Основною темою переговорів має стати відновлення зернової угоди. І є причини вважати, що цього разу переговори будуть успішними.

Туреччина стала одним із найбільших бенефіціарів цієї угоди, отримуючи прибутки від транзиту товарів через Боспор. Президент Ердоган, який небезпідставно вважає ініціативу своїм особистим досягненням і отримує ще й політичні дивіденди від країн Глобального Півдня, які критично залежні від дешевого збіжжя із Чорного моря.

Анкара неодноразово зверталася до кремля з пропозицією відновити перемовини, але путін вперто відмовляв. Очевидно він хотів набити собі ціну і домогтися скасування санкцій. Для цього потрібно було створити тиск на Захід, погрожуючи хвилею голодних мігрантів Африки. Заодно можна було позбавити Україну доходів від продажу сільгосппродукції та замінити її на ринку російською. Цей крок здавався путіну геніальним.

І Туреччина, і Захід, й Україна, схоже, задовго до відмови кремля, володіли даними про те, як має намір діяти москва. Саме тому Ердоган вирішив зарядити путіну на прощання гучного ляпаса й повернув азовців, які після звільнення з полону мали залишатися в Туреччині, на Батьківщину. А на додачу якраз напередодні віленського саміту НАТО заявив, що Україна заслуговує на членство в Альянсі.

Так чому ж тепер, після цих образ, вождь росіян намірився летіти до Туреччини з візитом? Схоже, йому це дуже потрібно, і мова не лише про демонстрацію можливості виїжджати за кордон, але й про пошук шляхів повернутися до «зернової ініціативи» і, за можливості, «зберегти обличчя».

А що трапилося?

Кремль і так припускав можливість повернутися до зернової угоди, після того, як Захід виконає всі його забаганки. Але виявилося, що путін, як це часто буває, переоцінив свої сили й недооцінив ворога. Річ у тім, що коли він проголосив блокаду українських портів, йому й на думку не спадало, що Київ може відповісти тим же. При чому не просто оголосити про намір, але й довести на практиці, що навіть у захищених портах, далеко від фронту, російські кораблі не можуть вважати себе в повній безпеці. А що вже тоді казати про цивільні транспортні судна у відкритому океані? Можна, звісно, організувати військовий супровід кожного каравану, але ж гарантій все одно нема. Так, дивись, і дійсно ЗСУ повибивають Чорноморський флот по одному.

Удари безекіпажних суден спершу по великому десантному кораблі «Оленегорський горняк», а потім по танкеру SIG, призвели до більшого росту цін на зерно та нафту, аніж оголошення про вихід рф із зернової угоди. Раптом виявилося, що море стало зоною бойових дій, а воно вкрай важливе для експорту з росії.

Чорноморським басейном рф відправляла від 15 до 25 відсотків свого загального експорту нафтопродуктів. До прикладу, уся та нафта, яку росія переправляла до Індії надходила саме морем. У червні ціни на російську нафту в індійських портах і так досягли мінімуму від початку повномасштабної війни. Тепер же навіть через натяки на те, що танкер може бути підбитий, вартість транспортування зростає в рази, а сенс у такій торгівлі стрімко прямує до нуля.

Із зерном виявилося те ж саме: на думку аналітиків Bloomberg, рф навіть більш вразлива до перекриття чорноморських маршрутів, аніж Україна. Наші фермери через війну і проблеми з транспортуванням скоротили посіви зернових, переорієнтувавшись на іншу продукцію. А те, що залишилося, транспортують залізницею, автотранспортом та дунайським річковим шляхом до портів у ЄС.

Водночас російські агрофірми очікують рекордний урожай зерна, яке ще потрібно десь зберігати. Їхні чорноземи розташовані в поблизу східного Причорномор’я і море є чи не єдиним шляхом. Росія може якоюсь мірою переорієнтуватися на вивіз Балтійським морем, але це довго й дорого, а, головне, позбавлене сенсу: дотримуватися блокади Чорного моря, щоби підірвати український експорт, а натомість знищити свій? При тому показово, що досі нікому не спало на думку засудити Київа за удари безекіпажними суднами по російському танкеру.

Реакція на саміт у Джидді

Інша причина, яка очевидно спонукає путіна до перемовин, є саміт у Джидді. У ньому взяли участь представники 42 країн та організацій. Обговорювали там закінчення війни, та проблеми, які вона спричинила. Зустріч була закритою, невідомо подробиці, які там озвучували. Але красномовний сам факт, що в саміті крім країн Заходу брали участь партнери росії по БРІКС — Індія, Бразилія, ПАР та Китай — та «нейтральні» Саудівська Аравія й інші арабські країни. Це свідчить про те, що росія може опинитися перед консолідованим міжнародним тиском.

Перші сигнали були ще на форумі «Росія-Африка» наприкінці липня, багато африканських лідерів просто його проігнорували. Путін довго намагався переконати тих, хто прибув, що це західні колонізптори винуваті в скасуванні «зернової ініціативи». Він спробував підкупити африканців: пробачав борги та пропонував «безоплатне» російське зерно. За дивним збігом обставин сам у це час у Ніґері відбувся військовий переворот, під час якого бунтівники розмахували прапорами рф і закликали «Вагнер» допомогти.

Але ні «батіг», ні «пряник» не допомогли й Сиріл Рамафоса, президент ПАР, союзник бункерного вождя по БРІКС, був одним із багатьох, хто по-приятельськи запропонував путіну припинити «клеїти дурня». Цікаво, що Рамафоса був, аж занадто різким як на людину, яка боїться нападу росії. Можна припустити, що він висловив спільну думку й Індії і Китаю, яким теж не до вподоби шантаж голодом. Як наслідок, партнери путіна своєю присутністю на саміті в Джудді підтримали «марні та приречені зусилля з мобілізації міжнародної спільноти, зокрема Глобального Півдня, на підтримку так званого плану Зеленського».

Як підтверджують офіційні джерела, на зустрічі в Саудівській Аравії країни домовилися сформувати робочі групи з урегулювання проблем, які потенційно загрожують усім: продовольча та ядерні безпеки. А, як відомо, політика кремля є причиною занепокоєння і щодо першого, і щодо другого. Тож такий сигнал — тривожний дзвіночок для путіна.

Про що ще говоритимуть

Російські ЗМІ пишуть, що, крім зернової угоди, Ердоган і путін говоритимуть про відновлення мирних переговорів після війни. Турецький президент, який теж брав участь у саміті в Джидді, має пояснити російському вождю своє бачення. Звісно говоритимуть про двосторонні відносини з Туреччиною: кремль намагатиметься торгувати ситуацію довкола азербайджано-вірменського конфлікту, а також війною в Сирії.

Можливо, путін також активізувався через туманну інформацію про прогрес у переговорному процесі в Джидді. У The Wall Street Journal з’явилася стаття про те, що Україна, нібито, погодилася пом’якшити свої вимоги. Мовляв Київ обежив претензії на Крим, але наполягає на поверненні територій до стану 24 лютого 2022 року. Широкий загал не скоро дізнається, наскільки ця інформація правдива, але, принаймні, Банкова з гнівом відкинула ці чутки. Зіншого боку диму без вогню не буває і, можливо, хтось інший озвучував подібні тези, а українській делегації просто не з руки було аж дуже агресивно заперечувати. Хоча б для того, щоби продемонструвати готовність до діалогу. Є також чутки, що чомусь ніхто не акцентував на запереченні вступу України до НАТО, хоч перед тим Китай підкреслював, що розуміє «занепокоєння росії» своєю безпекою.

Очевидно, що путін не може пустити справу на самохід. Він не хоче України в НАТО, адже це поставить хрест на спробі окупації. У нього повністю ручне населення, але навіть російській пропаганді буде важко згодувати втрату загарбаних територій, тим більше якщо війна припиниться й відпаде потреба гуртуватися довкола вождя. Путіну важливо зберегти, принаймні, Маріуполь і сухопутний коридор до окупованого Криму.

Кремль, ймовірно, дійшов висновку, що якщо так триватиме й далі, міжнародна громадськість об’єднається проти нього. А тоді війна й санкції змусять росію йти на поступки раніше, ніж той же умовний Трамп виграє вибори в США і глобальна політика зміниться. Тому путін хоче торгуватися для створення якомога вигідніших умов перемир’я і сподівається, що тут йому може допомогти Ердоган. Однак до реальних перемовин ще не близько й те, на яких умовах вони проводитимуться вирішиться на полі бою.

Про саміт у Саудівській Аравії ми докладно писали ось тут. А про те, що на думку CNBC Китай є найбільшим імпортером українського збіжжя і може врятувати зернову угоду, ми писали ось тут.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.