Ердоган відпускає азовців і підтримує Україну в НАТО: чому він показує Путіну, що той вже не диктує свої умови

Президент Туреччини Реджеп Ердоган дозволив повернутися на Батьківщину воїнам-азовцям, які мали перебувати під опікою Анкари до закінчення війни. Крім того, він декларував підтримку євроатлантичних прагнень України. Це викликало обурення в росії. Такі неочікувані кроки турецького президент можна розцінювати як посилення переговорних позицій із росією напередодні зустрічі з володимиром путіним.

Жести Туреччини

Президент Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що місце України в НАТО, а на додачу відпустив командирів «Азову» додому в Україну. Це доволі несподівано, якщо зважити на те, що вождь росіян володимир путін неодноразово зустрічався з президентом Туреччини вже після повномасштабного вторгнення і вважає одним із небагатьох лідерів Заходу, з яким може порозумітися. Ердоган завжди займав неоднозначну позицію: як член НАТО Туреччина сприяє Україні, але з вигодою для себе балансує між інтересами сторін, допомагаючи росії обходити санкції та ставши «тихою гаванню» для кремлівських лідерів та членів їхніх родин.

Позиція Туреччини щодо вступу Швеції до НАТО теж вигідна росії, хоч Ердоган має в цьому власний політичний інтерес. Навіть напередодні саміту НАТО у Вільнюсі невідомо, яке рішення прийме Туреччина й чи не накладе своє вето на приєднання Швеції, особливо на тлі скандалу зі спаленням Корану.

А щодо командирів «Азову», то вони мали перебувати в Туреччині до кінця війни за умовами домовленостей і під особисті зобов’язання Ердогана. Ніхто не знав про їх місце розташування, вони перебували під захистом турецьких спецслужб.

«Умови повернення були порушені як турецькою, так і київською стороною. Нас про це ніхто не повідомляв. Згідно з умовами угоди, ці особи повинні були перебувати на території Туреччини до закінчення конфлікту», — сказав речник кремля Дмитро Пєсков.

Обмін «азовців» ще тоді викликав невдоволення у ватної російської спільноти, тож зараз, коли вони опинилися в Україні, пропагандисти з усіх сил намагаються впоратися з новою хвилею обурення, яка зросла в рази, особливо на тлі українського контрнаступу й потенційного удару в напрямку Маріуполя. Ні в Києві, ні в Стамбулі не пояснили, чому пішли на такий крок.

Не менш важливим також є договір про військово-технічне співробітництво між Україною та Туреччиною, який підписали Зеленський та Ердоган. Він передбачає спільне виробництво озброєння, зокрема безпілотників.

Слабкість путіна

Ердоган ніколи особливо не панькався з путіним, інцидент, коли він наказав збити військовий літак рф у серпні 2015 року, через  порушення повітряного простору Туреччини, яскраво це демонструє. На цей крок він зважився в той час, коли решта країн-членів НАТО розмірковували, як би не спровокувати кремль. Тоді москва не змогла придумати нічого краще, аніж тихенько «замнути» ганебну справу та обмежила імпорт турецьких помідорів.

Тож зараз, після бунту Пригожина та втечі кремлівської верхівки з москви причин «зберігати обличчя» путіну в Ердогана ще менше. Турецький президент свого часу рішуче придушив повстання військових і, ймовірно, слабка позиція путіна з «амністією» вагнерівцям викликає в нього зневагу.

Росія намагається зрозуміти рішення президента Ердогана, водночас не забувають зазначити, що це, є «образою для росії». Пропагандисти закликають реагувати, і «наводити страх», не усвідомлюючи, що путіну просто нічим відповісти.

«Це чітко свідчить про те, що росія опинилася в ситуації, коли порушення домовленостей із росією стало нормою. Тому що росія не відповідає. Зі смирення чи гуманізму. Треба реагувати. Відповідайте так, щоб наводити страх», — написав у Telegram колишній радник кремля Сергій Марков.

Підсилення Ердогана

Один із планів кремля, до якого він може вдатися, якщо не буде іншого вибору — створення штучного голоду в Африці та на Близькому Сході, який, своєю чергою, спровокує міграційну кризу, подібну до тої, яку путін домігся в Сирії. Як наслідок, через наплив мігрантів до влади в Європі мають прийти праві уряди, які традиційно підтримують гарні відносини з кремлем. У сукупності це має допомогти рф у війні проти України. Але такі дії можуть повністю ізолювати москву й позбавити підтримки Глобального півдня, який якраз і має переживати цей голод.

Туреччина зацікавлена в збереженні стабільної роботи «зернового коридору», термін дії якого закінчується 17 липня, адже отримує завдяки цьому значні прибутки та політичний вплив. Водночас москва заявляла, що проти продовження цієї ініціативи, бо, мовляв, її інтереси не дотримуються. Кремль хоче, аби більше продукції рф вивозили в межах цієї угоди, мова йде зокрема про мінеральні добрива й зерно з окупованих українських територій. Через це він вдався до шантажу.

У серпні заплановано зустріч путіна та Ердогана, можливо, гучні заяви москви про незацікавленість у «зерновому коридорі» напередодні цієї зустрічі повинні були дати можливість виторгувати нові преференції. Натомість на тлі ослаблення путіна, Ердоган, ймовірно, вирішив зіграти на випередження і продемонструвати, що кремлівський вождь не в тих умовах, аби диктувати свої правила. Президент Туреччини заявив, що його країна прагне продовжити термін дії «зернової ініціативи» ще на три місяці, пише Bloomberg. 

Здається, у кремлі це зрозуміли, адже замість того, аби вимагати пояснень і вживати якихось санкцій намагаються стишити напругу. Речник кремля намагається пояснити, чому вони миряться з Анкарою.

«Рішення видати Києву ватажків терористичного угруповання «Азов» у порушення існуючих домовленостей прямо пов’язане з провалами в контрнаступі України, а війська київського режиму зустрічаються з провалами щодня. У контексті підготовки до саміту НАТО на Туреччину чинили великий тиск, а Анкара як член Альянсу проявляє з ним солідарність, рф усе чудово розуміє. Однак порушення домовленостей нікого не прикрашає», — виправдовує Пєсков Ердогана.

Зрештою, у москві, ймовірно, усвідомлюють, що українське зерно може прямувати до портів Сходу та Африки й без будь-яких домовленостей із росіянами. Це можливо, якщо Анкара надасть військові кораблі для супроводу вантажних суден, які прямують до українських портів.

Раніше ми писали про те, що в Туреччини Зеленський зустрівся з Патріархом Варфоломієм. Ми також розповідали, що Туреччина допомагатиме з поверненням українських полонених.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.