На що розраховує путін та як може закінчитися війна

Кремль вважає, що може досягнути поставлених цілей — знищення України в довготривалій війні — тому не готовий до переговорного процесу. Вождь росіян путін наказує далі штурмувати укріплені позиції ЗСУ, аби отримати плацдарм для завоювання всієї Донеччини та Луганщини. Водночас головну ставку москва робить на затягування конфлікту, аж поки до влади на Заході не прийдуть лояльніші політики. Але, навіть, якщо обставини складатимуться таким чином, ніхто не готовий «зливати» Україну.

Путін не думає про переговори

Лідер Китаю Сі Цзіньпін, коли зустрічався з вождем росіян  володимиром путіним у кремлі, обговорював «мирну ініціативу» — розпливчаті формулювання за «добро у всьому світі». Як вважають, Пекін розраховував стати посередником у діалозі між росією й Україною. Процес не зрушив із місця, а Сі так і не перетелефонував Зеленському, як очікувалося. Аналітики Інституту вивчення війни роблять висновки, що це тому, що путін виявився не готовим йти на хоч якісь поступки.

Вождь росіян усе ще вірить, що може досягти поставлених цілей — знищення України та нашого народу. Кремль розраховує затягнути війну й дочекатися того моменту, коли на Заході та в самій Україні втратять волю до боротьби.

«Той факт, що він (путін — ред.) не супроводжує цю мобілізацію (військово-промислового комплексу — ред.) будь-якими припущеннями про можливість компромісного миру, особливо після того, як прем’єр-міністр Китаю Сі Цзіньпін, здавалося, запропонував допомогу в переговорах під час високого та драматичного візиту до москви, свідчить про те, що путін залишається відданим досягнення своїх цілей силою», — пишуть аналітики ISW.

Ймовірно, пишуть в Інституті вивчення війни, вождь росіян не відмовляється від наміру остаточно закріпитися на захоплених територіях. Мало того, бункер усе ще претендує на завершення війни за планом, який передбачає «денацифікацію» та «демілітаризацію» — перетворення України на повністю залежну й беззбройну державу. Така країна стала б ідеальною жертвою для подальшої агресії москвитян.

От тільки, бажання в росіян можуть бути різні, але реалії показують, що армія рф і після оголошеної «часткової» мобілізації зовсім не демонструє вражаючих успіхів. Найбільшим їхнім здобутком із того часу став Соледар, штурм якого коштував десятків тисяч життів і тисячі одиниць бронетехніки. Зараз путін із наполегливістю маніяка вбиває росіян у «м’ясних штурмах» на околицях Бахмута.

Чому росіяни й далі атакують

Бахмут є важливим стратегічним рубежем. Місто розташоване на височині, тому, у разі його захоплення, вороги зможуть перегрупуватися для подальшого наступу, говорить воєнний експерт Петро Черник. Крім того, ЗСУ з Бахмуту може ставити під загрозу логістику ворога, яка «зав’язана» на Дебальцевому залізничному вузлі. Між містами відстань лише в 42 км. Якщо відвести наші сили з Бахмута, доведеться переміститися на цьому напрямку до інших міських агломерацій — Вугледара чи Слов’янська. Водночас втрата Бахмуту не означатиме програшу у війні — ЗСУ перейде на підготовлені позиції. А коли зможе після цього росія штурму продовжувати наступ — то велике питання

Якщо росіяни дійсно намагаються затягнути війну, щоб дочекатися сприятливішої зовнішньополітичної ситуації, то атака укріплених українських позицій у Бахмуті та його околицях виглядає нелогічною. Для ЗС рф вигідніше було б перейти до оборони, адже оборонятися набагато легше, ніж нападати.

Воєнний експерт Петро Черник вважає, що така маніакальна впертість пов’язана з особливостями авторитарних режимів, і путінського зокрема. Він нагадує, що для росіян подібне не новина. Чорнобаївка, острів Зміїний, понтон через Сіверський Донець у районі села Білогорівка — усе це приклади того, як російське командування бездарно утилізовувало солдат, раз-по-раз повторюючи марні спроби виконати накази вищих командирів.

«Путін принципово хоче вийти на адміністративні кордони Донеччини й Луганщини. І в його голові ще не сталося надламу, що це з кожним днем усе менш ймовірно. Плюс, не забуваємо, усі тирани мають стосунки зі своїми підлеглими в старий «совєцкий» спосіб: я начальник — ти дурак. Нема там тих людей, які кажуть йому правду. Йому кажуть те, що він хоче чути… Це питання більше психологічного характеру, а не військово-стратегічного», — каже пан Петро.

Москва як інструмент у руках Пекіну

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», політолог Володимир Фесенко вважає, що висновки ISW про те, що «мирні ініціативи» Сі Цзіньпіна не знайшли відгук у кремлі — хибні. Точніше, він вважає, що лідер Китаю не дуже то і старався переконувати путіна.

«Візит був не для того, щоби умовити путіна на якийсь «мирний план». Ні, мета візиту була в іншому. По-перше, продемонструвати Сполученим Штатам, що Китай у своєму стратегічному протистоянні США може спиратися на ресурс росії. Що Китай може використовувати росію, як свій інструмент і свій ресурс саме в протистоянні зі Сполученими Штатами», — вважає пан Фесенко.

Пекіну не йшлося про переконання кремля, каже експерт, це був жест у відповідь на нарощування партнерства між Великобританією, США та Австралією. КНР і рф домовилися про партнерство, Пекін допомагатиме економічно, так, аби росія не програла остаточно. Сі Цзіньпін не буде тиснути на кремль задля досягнення миру в Україні. Водночас Китай буде дотримуватися формального імунітету й не надаватиме зброї. Піднебесна накопичує сили й готується до майбутнього протистояння зі США.

На що путін розраховує

Аналітики ISW кажуть, що путін планує затягнути війну — цю думку поділяє пан Фесенко. Вождь росіян розраховує на підтримку Китаю, на те, що режим санкцій не є тотальним і це допоможе росії вистояти. Але головна ставка на те, що Захід не зможе підтримувати Україну й рано чи пізно суспільство виступатиме за перемовини, виникнуть протиріччя, які дадуть можливість укласти мир на вигідних для кремля умовах.

«Але він теж не зможе вести війну безкінечно. У всякому разі в тому масштабі, у якому вони вели її минулого року. І якщо буде затягування війни, то це буде затягування війни в позиційному форматі. Росії теж не вистачає військових ресурсів: снарядів, озброєнь і так далі. Путін грає скоріше не в довгу, а, скажемо так, на середню дистанцію. Він розраховує, що впродовж року, до початку президентських виборів у США, Сполучені Штати змушені будуть піти на якісь компроміси. Він розраховує, що і Європа може погодитись на якісь компроміси», — каже пан Володимир.

Експерт вважає, що в середовищі російських управлінських та бізнесових еліт назріває невдоволення невдалою війною. Це яскраво демонструє скандал з оприлюднення телефонної розмови продюсера Йосипа Пригожина та колишнього сенатора рф Фархата Ахмедова. Російські еліти хочуть вийти з війни, але вони стали заручниками путіна. Кремль, поки що, може спокійно ігнорувати думку незадоволених, адже спирається на потужний апарат спецслужб та народну підтримку.

«Ті, хто був незадоволений цією війною, вони в основному виїхали за кордон. Активна частина російської опозиції, фактично, розгромлена, частина у в’язницях. Є, за різними даними, 10–15 відсотків росіян, які незадоволені війною, але вони не впливають на політичну ситуацію в росії. Є десь близько 15 відсотків активних прихильників війни, при чому основна маса — це «радянське» покоління… Вони теж не впливають на російську ситуацію, але створюють фон підтримки війни. Є більшість населення, яка зберігає лояльність путіну, у якої зросла тривожність. Вони пливуть по течії, чекають чим це все закінчиться. Поки що, ці тривожні настрої не набули критичної межі», — каже експерт.

Як може закінчитися війна

Інститут вивчення війни наводить 3 можливих сценарії закінчення війни. Західні еліти, щоб спонукати до переговорів, можуть спробувати тиснути на Київ, або, навпаки, і далі підтримувати його. Тоді буде можливість реалізувати один із сценаріїв:

1. Україна в односторонньому порядку припиняє бойові дії і це призведе до катастрофічної поразки, росія робитиме, що захоче — цей варіант на заході підтримують тільки безнадійні маргінали.
2. ЗСУ перейдуть у глуху оборону, а путіна й далі атакуватиме, як сподіваються «друзі путіна», врешті він втомиться і піде на переговори.
3. Україна починає серію контрнаступальних операції, за результатами яких путін змушений буде йти на компроміс або завдати такої поразки армії, рф, що подальші дії агресора будуть неможливі й це дасть можливість фактично самостійно заморозити конфлікт незалежно від рішень кремля.

Наразі західні еліти цілковито не довіряють путіну, а отже й розуміють вагу перемовинам із ним. Однак із часом обставини можуть скластися так, що доведеться розглядати різні рішення.

«Покищо в західних елітах є консенсус, щодо необхідності підтримки України й надалі. Але там є розуміння, що не може війна тривати безкінечно, тому можливі сценарії, коли треба буде розглядати різні варіанти завершення війни. Наприклад, так каже генерал Павел — новообраний президент Чехії. Блінкен, держсекретар США сказав, що треба розглядати різні сценарії, зокрема й дипломатичні, щодо деокупації частини українських територій. Ця точка зору поширена серед західних політиків, які підтримують Україну і збираються підтримувати далі. Але вони розглядають різні варіанти і сценарії. Це не означає мир на умовах путіна. Навіть те, що є вже постанова на арешт путіна Міжнародного кримінального суду свідчить про те, що на Заході не будуть домовлятися саме з путіним… У жодному разі не буде розглядатися сценарій визнання російськими тих територій, які окупували й до 24 лютого, і після того», — зазначає пан Фесенко

На думку пана Черника, відхід російських військ за кордони 1991 року не означатиме автоматичного закінчення війни. Замість цієї війни почнеться наступна — питання тільки через який проміжок часу.

«Ми перестанемо воювати з росіянами за п’ятьох обставин. Перше — російська федерація розпадається на 25–30 держав. Друге — у них забирають ядерну зброю. Третє — утвориться біля нас якась «Московська» республіка, чи не знаю, як там вона буде називатися, відсічуть її від сибірських нафти й газу, від дармових сибірських ресурсів. Четверте — ми вступаємо в НАТО. І п’яте — російська федерація, чи те що утвориться, буде проходити так звану «санацію», ідеологічне очищення, як німці проходили, чи японці після Другої світової війни. Як мінімум, сорок років», — каже пан Петро.

На думку експерта, усі решта планів мирного врегулювання будуть безрезультативними. Адже російські імперська ідентичність побудована на підкоренні України.

«Якщо ж російська федерація програє зараз цю війну, путіна повісять, там буде новий президент, не має значення, хто, повертають нам Крим, однак, у них зберігається цілісніший політичний простір, у них залишається ядерна зброя, зберігається доступ до їхніх величезних сибірських ресурсів — їхнє «вєлічіє» нікуди не дінеться. Вони будуть думати не «чому ми цю війну почали», а «чому ми цю війну програли». З них знімуть санкції, і через деякий час вони знову цю війну почнуть… У них був демократично обраний Єльцин. Єльцин у 1993 році розстріляв із танків парламент, а при першій зустрічі з Бушем-старшим сказав дослівно «у нас є одна проблема — це Україна». Їхній імперський історик Ключевський… писав, що росія — загроза Україні, Україна — загроза росії. Залишиться один», — підсумовує пан Черник.

Раніше ми писали про те, що експерти прогнозують, що росія розпадеться, але на демократію чекають виклики. Інформатор також писав про те, що українців опитали щодо того, як закінчиться війна.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.