Велика Палата залишила без задоволення апеляцію пенсіонера, який звинуватив Кабмін і ПФУ у кримінальних злочинах через недоіндексацію виплат
Громадянин, незадоволений розміром своєї пенсії, подав позов проти держави Україна в особі Президента - і зажадав визнати "геноцидом" заниження прожиткового мінімуму, кваліфікувати дії посадовців Кабінету Міністрів як кримінальні злочини та виплатити особисто йому 24 мільйони гривень як викривачу корупції. Апеляцію залишили без задоволення, а ухвалу про відмову у відкритті провадження - без змін.
Деталі справи опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Позивач звертався до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до держави Україна в особі Президента. Він наполягав, що системна невиплата проіндексованих пенсій є кримінальним злочином - зокрема, таємним викраденням майна та узурпацією влади. Окрім вимоги визнати дії Кабміну і ПФУ злочинними, позивач просив:

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ще у листопаді 2025 року відмовив у відкритті провадження. Суд констатував: позов не є публічно-правовим спором, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Незгода з тим, як глава держави реалізує свої повноваження, не породжує підстав для адміністративного позову.
Позивач оскаржив цю ухвалу до Великої Палати. В апеляції він наполягав, що суд зобов'язаний був або розглянути справу по суті, або визнати її кримінальною і направити матеріали до СБУ чи ДБР. Крім того, він просив:
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції. В адміністративному судочинстві можуть оскаржуватися лише ті дії Президента, які вчинено в межах його владно-управлінських функцій. Вимоги позивача, натомість, були спрямовані на те, щоб спонукати главу держави реалізувати повноваження суб'єкта законодавчої ініціативи та суб'єкта права на конституційне подання. Це прямо суперечить принципу поділу влади.
Велика Палата також відхилила посилання позивача на порушення його права на доступ до суду. Суд нагадав позицію Європейського суду з прав людини: право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, якщо вони не завдають шкоди самій суті права і є пропорційними. Обмеження можливості оскаржувати діяльність Президента поза межами його управлінських функцій цьому критерію відповідає.
Усі клопотання позивача Велика Палата залишила без задоволення, вказавши, що вони не мають жодного правового обґрунтування. Зокрема, відхилено:
Постанова набрала законної сили з дати ухвалення і є остаточною.
Претензії до розміру та порядку індексації пенсій вирішуються не через позов до Президента, а через адміністративний позов до Пенсійного фонду в окружному адміністративному суді. Верховний Суд неодноразово розглядав такі справи по суті - зокрема, щодо правомірності застосування Кабміном механізмів індексації за постановами №118, №168 і №185. Позивачі в таких справах нерідко домагаються перерахунку виплат.
Водночас навіть виграна у суді справа не гарантує швидкого отримання коштів. Постанова Кабміну №821, ухвалена у липні 2025 року, запровадила механізм, за яким виплати за судовими рішеннями проти ПФУ здійснюються лише в межах окремо передбаченого бюджетного фінансування - що фактично дозволяє Пенсійному фонду розтягувати погашення заборгованості на роки. У березні 2026 року Київський окружний адміністративний суд визнав ключові положення цієї постанови протиправними.