Актор вдався до коштовної медичної процедури, ефективніть якої не доказана
Британський актор Орландо Блум, який здобув популярність завдяки ролям Вілла Тернера у "Пірати Карибського моря" і Леголаса у "Володарі перснів", дуже ретельно стежить за своїм здоров'ям. Нещодавно він пройшов спірну медичну процедуру і цим здивував як шанувальників, так і деяких медиків-науковців. Йдеться про аферез – очищення крові.
Як пише видання ScienceAlert, Орландо Блум вдався до аферезу, щоб спробувати вимити мікропластик та інші токсини, як накопичились в організмі у результаті щоденного впливу. Ймовірно, він правий щодо впливу мікропластика, адже вчені в ході останніх досліджень виявили його у повітрі, ґрунті, воді й людських тканинах. Розміри часток становлять менше 5 мм. Щодо видалення їх з кровотоку, тут наукові знання стають неясними.
Тобто ефективність афереза для очищення організму від мікропластика науково не доведена. Але відомо, що він тісно пов'язаний з діалізом (це метод лікування, що рятує життя пацієнтів з нирковою недостатністю), і тут є цікавий факт. Доведено науково, що під час діалізу до організму людини потрапляє мікропластик. Бо під час процедури кров беруть з організму, пропускають через пластикові трубки і фільтри, а потім повертають назад.
Тому вчені припустили, що під час аферезу відбувається те саме. Тобто часточки пластику можуть потрапити в кров. Виходить доволі спірно, чи не так? Хоча цілком зрозуміло. Системи з пластику зручні та універсальні. Проте уникнути того, що під час постійного тиску та багаторазового використання руйнується пластик та мікрочасточки поставляються у кров, не можна.
Історія Блума відображає зростаючу стурбованість громадськості, щодо пластику та його впливу на організм людини. Але для вирішення цієї проблеми потрібно щось більше, ніж просто тренди в області здорового способу життя. Головне, для цього потрібні суворі наукові дані, краще регулювання обороту пластика, а ще відмова від пластику в повсякденному житті. І тоді не доведеться його "вимивати" з організму, як це зробив відомий актор.
Вчені визнають, що мікропластик наразі повсюди. Він є в їжі, яку ми споживаємо, в повітрі, яким ми дихаємо, у воді, яку ми п'ємо. Пластикова упаковка, синтетичний одяг (наприклад, з поліестеру), автомобільні шини і навіть штучні газони сприяють поширенню цих часточок. Також продукти, що нагріваються або зберігаються в пластикових контейнерах, можуть виділяти мікропластик.
За однією з оцінок, середньостатистичний дорослий чоловік може споживати в день близько 883 частинок мікропластика. Це більше половини мікрограма. Досі масштабні епідеміологічні дослідження не виявили зв'язку між впливом мікропластика та конкретними захворюваннями. Проте попередні дослідження показують, що мікропластик може бути викликати запалення, серцево-судинні захворювання і пошкодження ДНК. Також він потенційним шляхом до раку. Але остаточні висновки поки не зроблені і дослідження тривають.