Оформити майно на дитину в Україні стане простіше — у Мін’юсті розкрили деталі
Закон спростив механізм набуття дітьми права власності на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, а також інше цінне майно, зокрема транспортні засоби
В Україні спрощено порядок оформлення майна на малолітніх і неповнолітніх дітей. Відтепер для таких правочинів не потрібно отримувати дозвіл органу опіки та піклування, однак обов’язковою залишається згода батьків або законних представників. Про це 23 квітня повідомили у пресслужбі Міністерства юстиції України.
Правочин, за яким малолітня або неповнолітня дитина набуватиме у власність майно безоплатно, у тому числі нерухоме майно, користувачем якого вона є, вчинятиметься без необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування. Наразі для оформлення майна на дитину (зокрема, за договором дарування) нотаріусам необхідно отримати від батьків (інших законних представників) попередній дозвіл органу опіки та піклування.
"Така вимога скасовується. Водночас залишається необхідною згода батьків (інших законних представників). Ці зміни передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку вчинення правочинів в інтересах малолітніх та неповнолітніх осіб» від 25.03.2026 року № 4824-IX, який 23 квітня підписав президент України", - наголосили у Мін'юсті.
Закон спростив механізм набуття дітьми права власності на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, інше цінне майно, в тому числі транспортні засоби. Положення закону набирають чинності через місяць з дня, наступного за днем його опублікування.
Особливості укладення правочинів залежно від віку дитини
У цьому питанні важливо, якого віку дитина. Адже від цього залежить її цивільна дієздатність і можливість бути безпосереднім учасником правовідносин.
- Укладення договорів на користь малолітньої дитини (до 14 років). Малолітня дитина має часткову цивільну дієздатність. Згідно з Цивільним кодексом України їй надано право самостійно вчиняти тільки дрібні побутові правочини. Договори щодо транспортних засобів або нерухомого майна від імені такої дитини укладають батьки (інші законні представники). На вчинення одним із батьків таких правочинів повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
- Укладення договорів на користь неповнолітньої дитини (14 – 18 років). Неповнолітня дитина має неповну цивільну дієздатність. Однак у неї досить широке коло прав. Вона має право брати участь у підписанні договорів, але за згодою обох батьків (інших законних представників). Згода на укладення договору, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
У яких випадках правочин може бути вчинений без згоди одного із батьків:
Правочин може бути вчинений без згоди одного із батьків (інших законних представників), якщо вони:
- захоплені у полон або заручники,
- інтерновані у нейтральні держави,
- зникли безвісти за особливих обставин, визнані безвісно відсутніми,
- проживають окремо від дитини протягом не менше шести місяців поспіль та не беруть участі у вихованні та утриманні дитини,
- місце їх проживання невідоме.
Дозвіл органу опіки і піклування не потрібен тільки у випадку, коли дитина набуває право власності на майно. Коли ж йдеться про відчуження (у тому числі шляхом продажу, дарування, міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу, передачі в заставу, іпотеку нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є дитина, наявність дозволу органів опіки для оформлення обов’язкова.
Чи можна продати свою частку у спільній частковій власності без згоди співвласників?
Питання розпорядження майном, що перебуває у спільній власності кількох осіб, на практиці виникає досить часто. Зокрема, співвласників цікавить, чи може один із них продати належну йому частку без згоди інших. Законодавство передбачає певні правила такого продажу, а також встановлює гарантії захисту прав інших співвласників. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно):
- спільної часткової власності;
- спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (стаття 355 Цивільного кодексу України. Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (стаття 356 Кодексу). Тоді як спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (стаття 368 Кодексу).
Важливо зазначити, що кожен співвласник володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Статтею 361 Кодексу встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Тобто він володіє правом щодо відчуження належної йому частки: продати, заповісти, подарувати.
Згода інших співвласників на відчуження своєї частки йому не потрібна. Однак у разі продажу він зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про свій намір. Адже згідно зі статтею 362 Кодексу у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Доказом, що співвласники були поінформовані про продаж, може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця відповідно до статті 84 Закону України «Про нотаріат», або ж заяви співвласників про відмову від здійснення права переважної купівлі частки, справжність підпису на таких заявах має бути засвідчена нотаріально.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна – протягом 10 днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У випадку, якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Співвласники мають переважне право тільки у випадку купівлі-продажу частки. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 520/2224/19-ц у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також внесення вкладу до статутного капіталу інші співвласники не мають переважного права на придбання такої частки.
Слідкуйте за нами у Telegram
