НАТО в обмін на території: як з’явився "план Єнссена" та чому він від нього відрікся

Стіан Єнссен, очільник офісу генсека НАТО, висунув ідею, що вступ України до Альянсу можливий, якщо Київ відмовиться від територій, щоправда, потім відмовився від своїх слів. Пан Єнссен є «правою рукою» Єнса Столтенберга, тому скільки він не наголошував, що висловив власну думку, його заяви облетіли увесь світ. Українська влада розкритикувала пропозицію, НАТО відмежувалося від заяв, але дискусія про подібне рішення тривала давно. Однак навіть за найгіршого варіанту, позиція, висловлена Єнссеном, є лише однією з багатьох, які обговорюються.

План Єнссена

Ідея, яку озвучив директор Офісу генерального секретаря НАТО Стіан Єнссен не знайшла офіційної підтримки ні у рф, ні в Україні, ані на Заході. Зрештою, сам Єнссен згодом відрікся від своїх слів. 

«Я вважаю, що рішенням для України може бути відмова від території та отримання натомість членства в НАТО», — сказав Єнссен, повідомляє VG.

Олег Ніколенко, речник Міністерства закордонних справ України, у Facebook заявив, що такі розмови неприйнятні. І порадив краще зосередитися на тому, щоб допомагати ЗСУ.

«Свідома чи несвідома участь посадовців НАТО у формуванні наративу про можливість відмови України від своїх територій грає на руку росії», — заявив він.

Згодом у НАТО офіційно відмежувалися від слів свого речника, заявивши про повну підтримку територіальної цілісності України. Кремль, через заступника міністра зовнішніх справ Михайла Галузіна, з цього приводу заявив, що, мовляв, дуже поважає наш суверенітет, але для миру потрібно, аби ми віддали їм території, що вони встигли захопити, а також роззброїлися, поставили назад пам’ятники Леніну та Пушкіну і проголосили позаблоковий статус.

Сам хід думок офіційних чиновників Альянсу москві сподобався. Ухопившись за ідею, що територія нашої держави може бути об’єктом торгу, вони одразу почали підвищувати ставки й запропонували віддати Київ, а решта, мовляв, так і бути, хай іде в НАТО.

«А що? Ідея цікава. Питання лише в тому, що всі нібито їхні території — дуже спірні. І для заходу до блоку київській владі треба буде відмовитися навіть від самого Києва, столиці Стародавньої Русі. Ну а столицю їм доведеться перенести до Львова. Якщо, звичайно, пшеки погодяться залишити Лемберга любителям сала з коксом», — написав любитель алкоголю Дмитрій Мєдвєдєв.

На наступний день Стіан Єнссен вийшов до журналістів і заявив, що був неправий і не мав так говорити. Він додав, що його дещо виправдовує той факт, що слова вирвані з контексту й були частиною ширшої дискусії.

"Моя заява про це була частиною більшої дискусії щодо можливих майбутніх сценаріїв в Україні, і я не повинен був так говорити", — зазначив він.

Єнссен заявив, що мав на увазі, що вирішальне значення матиме, хто контролюватиме територію на момент переговорів і що Україна гостро потребуватиме після війни надійних гарантій безпеки. А також додав, що кілька разів наголошував минулого разу, що це Київ вирішуватиме, чи йти на перемовини. Однак цього джина не так просто заштовхнути назад до пляшки. Ідею активно обговорюють, і, схоже, слова зірвалися з язика пана Єнссена не просто так.

Хто такий Стіан Єнссен

За будь-якої незрозумілої ситуації ми звикли шукати «руку москви». І часто це виправдано, але, здається, не цього разу. Стіан Єнссен — норвежець, йому 45 років, народився в містечку Порсгрунна, за дві години їзди від Осло. Має диплом бакалавра за спеціальністю «міжнародні відносини», пізніше здобув освіту зі зв’язків із громадськістю, насамкінець — диплом магістра філософії у сфері «міжнародна політика та безпека». Він зробив блискучу кар’єру пройшовши шлях від служби в королівській армії, до роботи в уряді, а зрештою, за часів ще Андреса Фог Расмунсена, і в НАТО. Після закінчення каденції Столтенберга, Єнссену пропонували престижне місце в Міністерстві зовнішніх справ Норвегії, але він відмовився, коли виявилося, що його шеф продовжуватиме обіймати посаду.

Єнссен відіграє важливу роль у розробці політики НАТО і веде загальне управлінні апаратом, який нараховує 1200 співробітників. Ось уже понад десять років вважається «правою рукою» Єнса Столтенберга. Для ілюстрації, у 2017 році, під час візиту до Вашингтону, генсек навіть позичав у Єнссена туфлі й запонки, щоб узяти участь в офіційних заходах. Таких людей перевіряють тисячу разів, перш ніж допустити на посаду, тож про російську провокацію, як це, ймовірно, було з Ілоном Маском, говорити не доводиться.

Дискусія ведеться давно

Важко уявити, що досвідчений політик Стіан Єнссен так захопився, що зопалу промовив настільки резонансні слова — вони на шпальтах видань усього світу. Під час першого свого виступу він здавався доволі обережним і подбав про «шляхи відступу»: кілька раз наголосив, що це є його особистою думкою і що НАТО не вважає, що Україна обов’язково повинна поступитися територією для досягнення миру з росією. Він також тоді сказав, що дискусія про такий варіант розвитку подій ведеться поміж союзниками, але вирішувати, мовляв, Києву… Воно звісно так, але без підтримки з-закордону довго не навоюєш.

Навряд Єнссен озвучив «власну думку», щоб опинитися на перших шпальтах: йому це ні до чого, він не політик-популіст, за нього не голосують. Можливо, це дійсно було сформульовано неправильно, але якби хтось хотів «промацати» сприйняття цієї ідеї в Україні та світу, то доручив озвучити її людині його рівня. Якби щось подібне заявив сам Єнс Столтенберг, це прозвучало б зовсім інакше. І вже напевно — про це думають.

Є суттєві відмінності між тим, що сказав Єнссен, і тим, що з'являлося у пресі раніше. Навесні західні політики активно обговорювали варіант, що його запропонував колишній Держсекретар США Генрі Кіссінджер. Він вважає, що Україну можна і треба прийняти до Альянсу, як це свого часу трапилося з розділеною Німеччиною. Але патріарх політики, не пропонував Києву офіційно відмовлятися від окупованих росією територій. Натомість війну мали б «заморозитися» за «корейським варіантом», з укладанням не миру, а перемир’я. 

Німеччина дійсно відновила цілісність майже через тридцять років, але в України такої можливості не буде, оскільки росія вміє репресувати, промивати мізки та проводити геноцид. Тому, де-факто, виходить те саме, що відмовитися від територій. Але, принаймні, не де-юре, не настільки ганебно. Офіційне визнання «нових реалій» не лише означає, що путін переміг, але й що на рф чекає зняття всіх санкцій і налагодження стосунків із Заходом «з чистого листка». Важко не погодитися із заступником голови Офісу президента паном Михайлом Подоляком: якщо НАТО всерйоз розглядає варіант «території в обмін на членство», це означає, що голоси тих, хто хоче піддатися путіну, міцнішають.

«Спроби зберегти світовий порядок і встановити «поганий мир» через, скажімо прямо, тріумф путіна не принесуть світу мир, але принесуть і ганьбу, і війну. Це стосується будь-яких форматів нового «розподілу Європи», зокрема з парасолькою НАТО… Не треба заохочувати вбивць жахливими індульгенціями», — написав він у twitter.

Наскільки все погано

На Захід тиснуть проблеми в економіці, вибори в США, де може перемогти Дональд Трамп, підвищення рейтингів праворадикальних партій, тієї ж «Альтернативи для Німеччини», які, як вважається, більш схильні до діалогу з путіним і багато чого іншого. Про очікувану появу подібних заяв попереджали багато українських політичних діячів.

«Це не від чиновників звучить, але гучнішають ці голоси. Ми робитимемо все в рамках міжнародного права і кримінального законодавства для того, щоб ці голоси згасали», — заявив очільник МЗС Дмитро Кулеба.

Через слова Єнссена, весь світ задумався, чи можна ділити територію України, аби задовольнити путіна, що погано саме по собі. Вочевидь, паралелі з поділом Чехословаччини, який спровокував Другу світову, призабулися. У мережі й раніше ширяли підленькі думки: «війна має закінчитися перемовинами», «це не наша війна», «треба утримати світ від ядерного самознищення за будь-яку ціну», а ще, що путін не такий поганий. Хотілося б, щоб їх озвучували російські тролі, але це не завжди відповідає дійсності. На Заході зростає «втома від війни», її підживлюють чутки про «затягнутий» контрнаступ, тому бій іде ще й за підтримку бойового духу.

«Я думаю, що на полі бою треба бачити якийсь рух. І, ймовірно, потрібно загрожувати, у якійсь формі, центральним російським інтересам, щоб змінити розрахунок москви», — каже Єнссен.

Продовжуючи думку, оскільки серйозних загроз кремлю поки нема, треба, мовляв, щось запропонувати натомість. Це може бути привабливим для бункера: скасування санкцій та офіційне визнання загарбань гарантовано піднімуть рейтинг путіна до захмарних висот.

Ідея торгуватися з москвою територіями в обмін на законне право вступити в блок НАТО, огидна. Це все одно, що запропонувати голодному продати дитину в обмін на хліб. Ймовірно, саме це й спонукало Єнссона відмовитися від своїх слів. Вона, безумовно, живе у темному світі «Realpolitik», але таке не заведено показувати на люди.

Зрештою, якби це прикро й огидно не було, точно є набагато гірші варіанти розвитку подій. Провідні держави світу на саміті в Джидді заявили про визнання територіальної цілісності України. Але «мирні плани» Китаю, Африканських країн та й "консенсусний" план Саудівської Аравії, передбачають, що війська росії залишаться на окупованій території. Схоже, вони підтримують також позаблоковість України. Це небезпечно, може виявитися, що ми змушені будемо просто спостерігати, як економіка руйнується, а люди роз’їжджаються з країни, на яку москва обов'язково нападе, як тільки набереться сил. «План Єнссена», принаймні, означає, що НАТО гарантуватиму неможливість повторення повномасштабного вторгнення.

Сторони «промацують» одна одну щодо можливості ведення переговорів. Осінь, коли відбуватиметься Генасамблея ООН, буде особливо гарячою. Як повідомляє NV, заступника міністра зовнішніх справ Михайло Галузін вже узгодив із керівництвом російський варіант «мирного врегулювання». Росія в ООН переконуватиме світ, що вона воює не з Україною, а з НАТО і це Захід є агресором. А для того, щоб війна зупинилася, треба «припинити накачувати київський режим зброєю». Крім того, Київ має негайно припинити контрнаступ і сісти за стіл переговорів. Умовами «стійкого миру» окупант називає позаблоковий та безядерний статус, визнання територіальних загарбань, роззброєння та «денацифікація» разом із «дотриманням прав російськомовних меншин».

Наразі жодна з країн НАТО, навіть із тих, які вважаються прихильними до путіна, офіційно не говорили й не пропонували сценарій «територія в обмін на членство». Навпаки, всі, і Єнссен теж, говорять про важливість підтримання українського контрнаступу, тож підстав для паніки точно нема. Очевидно, серед союзників є хитання, але є багато сигналів, які свідчать про зворотнє. Захід готується і далі підтримувати Україну у війні, яка, можливо, не закінчиться у 2024 році. Видання The Wall Street Journal пише, що Білий дім розраховує сприяти весняному контрнаступу українських військ. Та й обіцяне на осінь озброєння все ще не надійшло, як і літаки.

Раніше ми розповідали про те, що питання миру в Україні обговорюватимуть на саміті G7. А ще Інформатор писав, що Зеленського й путіна хочуть посадити за стіл переговорів уже восени.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.