Війна війною, а інструкцію читати треба: як туалет став фатальним для підводного човна U-1206
Нетривіальний інцидент стався у Норвезькому морі поблизу міста Пітерхед (Шотландія). Затонув підводний човен U-1206. Це сталось менш ніж за п'ять місяців до закінчення Другої світової війни, а саме 14 квітня 1945 року, але й досі подія цікава для істориків і не тільки. Справа в тому, що до катастрофи призвела помилка у користуванні туалетом.
Як пише видання IFLScience, помилки припустився капітан судна Карл-Адольф Шлітт. Він тільки но почав службу і цей човен був його першим. Під час перебування на глибині він скинув відходи прямо у море, хоча це заборонено. На великий глибинах підвищений тиск зовні підводного човна відштовхнув воду назад в туалет та фекалії просто затопили його. Тому довелось піднятись на поверхню, тим самим ставши мішенню для противника.

Відомо, що скидати фекалії у море можна було виключно у мілкій воді. На великих глибинах при тривалих періодах занурення членам екіпажу доводилося справляти нужду у відрах, що, власне, перетворювало і без того жахливі умови життя на щось на кшталт фестивальних туалетів. Звісно згодом цю систему було доопрацьовано і навіть туалети стали розташовувавти в окремих блоках, роблячи їх ізольованими. І спускати фекалії стало можна навіть у низьких вода. Але на той час така опція не була доступна, проте це не врахував молодий капітан U-1206.
Згідно з історичними довідками, 27-річний Шлітт перебував на бойовому патрулі лише вісім днів – це був його перший місяць на службі. Капітан просто змив за собою, коли сходив у туалет. Але коли побачив помилку, звернувся до інженера, проте той тільки погіршив ситуацію, відкривши неправильний кран. В результаті стічні води і велика кількість морської води потрапили на корабель.
Вода почала просочуватися крізь підлогу, досягаючи внутрішніх батарей підводного човна, де вони злилися в велику хмару смертельного хлорного газу. Шлітт наказав підводному човну спливти, де їх незабаром помітили ворожі літаки. Екіпаж намагався злити хлор, але сильний вогонь перешкоджав їм. В результаті підводний човен був сильно пошкоджений, щоб спробувати ще одне занурення, і тому капітан наказав екіпажу залишити корабель. Проте їм не пощастило. Частина екіпажу загинули від куль, інша – потонула, не діставшись до берега. Також багато моряків були захоплені у полон.
Тим часом капітан підводного човна Карл-Адольф Шлітт вижив та прожив до 90 років. Хоча це не найбільша одномоментна втрата особового складу порівняно з іншими битвами Другої світової війни, але це досить велика кількість жертв з вини туалету.