Рада 22 липня ухвалила закон, що підпорядковує НАБУ Офісу генпрокурора. Удар по незалежності органу може стати крапкою в антикорупційній реформі, від якої залежить вступ України до ЄС. Інформатор пояснює, що сталося - і чому це важливо для кожного
Атака проти НАБУ завершилася фактичним згортанням антикорупційної реформи. Без неї Україну не приймуть до ЄС. Кажуть, все це через те, що гучне кримінальне провадження НАБУ проти друзів Зеленський сприйняв як особисту образу. Інформатор зібрав інформацію про те, що саме сталося 22 липня у Верховній Раді.
Можливо, Зеленський сприйняв, як особисту образу, гучну справу проти віцепрем'єра Олексія Чернишова. Та справа почалася дуже некрасиво: Чернишов дивним чином опинився за кордоном, туди ж виїхала його родина. Так само некрасиво вона й тривала: 27 червня суд почав розгляд справи, за Чернишова внесли 120 млн грн. застави. Ця сума неспівставна із зарплатою міністра, тож виглядало це як ще одна демонстрація корупції.
Ймовірно Чернишов входить до близького кола президента Зеленського. За даними Зеркала тижня, Чернишов товаришує із співвласником студії "Квартал 95" Тімуром Міндічем. Можливо, вони навіть родичі. Ми повідомляли, що Міндіч особисто їздив за кордоном, щоб вмовити Чернишова повернутися в Україну.
Родина Міндіча при цьому теж опинилася під ударом з боку НАБУ. На початку червня стало відомо, що проти Леоніда Міндіча (він є родичем Тимура Міндіча) НАБУ та САП розпочали провадження щодо розкрадань на закупівлях обладнання для АТ "Харківобленерго". Леоніда Міндіча звинуватили у причетності до закупівлі трансформаторів за ціними, вищими за ринкові в кілька разів (це відбувалося до війни, у 2021 році). 4 липня відбувся суд у цій справі, Міндічу обрали заставу у 8 млн грн. Далі - його було звільнено під заставу.
Далі - лише припущення. Наїзди НАБУ на близьке коло Зеленського викликали в нього роздратування. Ймовірно дав команду припинити цей безлад.
Проте роздратуванням Зеленського ситуація не обмежується. Справа у тому, що в Україні є велика кількість політиків, які вже десять років (саме стільки триває реформа - ред.) намагаються ліквідувати антикорупційні органи. Їх мета очевидна: вони хотіли б і далі красти бюджетні кошти без ризику опинитися під підозрою, як це трапилося з Чернишовими, Стефанішинами, Міндічами та іншими.
Вони намагалися загальмувати антикорупційну реформу за часів Порошенка. Нагадаємо, саме підозра Порошенка у причетності до корупції (справа Порошенко та Свинарчуків) ймовірно стала основною причиною, через яку Порошенко програв президентські вибори у 2019 році. Потім це коло політиків та держслужбовців інтегрувалося у "зелену команду".
Звісно ж, ці люди не надто публічні. Проте вони мають вплив на правоохоронну систему та інформаційний простір, де вже багато років поширюють думку про неефективність НАБУ чи про те, що антикорупційні органі є елементом "зовнішнього керування Україною".
Можна згадати, що оточення колись наближеного до Януковича та повʼязаного із Росією Сергія Льовочкіна якимось дивним чином має вплив на Офіс президента та причетне до прийняття рішень. Сам Сергій Львочкін - не під українськими санкціями (проте має нібито санкції з боку РФ) та знаходиться у Києві. Принаймні, там Інформатор бачив його минулого року.
Льовочкіна повʼязують з Олегом Татаровим, заступником голови ОП, який зокрема керує діяльністю правоохоронних органів. Татаров займався реформою СБУ вже у часи війни. Тобто "Служба Божа" отримала саме той вид, що має зараз, у тому числі завдяки Татарову. Тому симптоматично, що у атаці на НАБУ саме СБУ зіграла провідну роль.
"Реальний план - нейтралізувати не російську агентуру в НАБУ і САБ, а нейтралізувати взагалі НАБУ і САП як незалежні антикорупційні інституції, які спроможні розслідувати топ-корупцію пов’язаних з [президентом України] Володимиром Зеленським та [головою його Офісу] Андрієм Єрмаком, з топ-керівництвом держави людей", - коментує це Дарʼя Каленюк, виконавча директорка Центру протидії корупції.
Але є й ще цікавіший момент. Журналіст-розслідувач Володимир Бондаренко вважає, що у спробі демонтажа антикорупційної системи зіграв роль голова фракції Слуга народу у ВР Давід Арахамія. Він стверджує, що Арахамія повʼязаний із забудовником Василем Хмельницьким (який до речі був бізнес-партнером російського олігарха Аркадія Ротенберга, наближеного до Путіна - ред.).
Саме Василь Хмельницький був заявником у справі НАБУ проти іншого київського забудовника - Копистири (справа №52024000000000088). Підозра проти наближеного до Зеленського віцепремʼєра Чернишова почалася з розслідування НАБУ проти Копистири.
"Арахамія - красень! Сам створив Зеленському проблему, сам її й вирішує. В нас народжується новий гравець! [Арахамія] замовив справу Чернишова, та й ще вкинув чутки, що кляті набушники збиралися запідозрити Міндіча, - вказує Володимир Бондаренко. - Як на мене, в нас зʼявився новий "фаворит", а то льопочкін [Льовочкін] щось стоптався".
Саме через вплив Арахамії на фракцію Слуги народу 22 липня відбулася неочікувана подія. Депутати прийняли законопроект №12414, який фактично підпорядковує НАБУ та САП генпрокуратурі. У такому випадку ці антикорупційні органи втрачають незалежність, а тому й своє головне призначення - боротися з корупцією.
Тобто зараз можна констатувати, що антикорупційна реформа припинена. Це вже друга спроба за часів Зеленського. Вперше це трапилося у 2020 році, коли Конституційний суд прийняв абсурдне рішення щодо того, що боротьба з корупцією протирічить Конституції.
Тоді Зеленський доклав максимум зусиль, щоб звести на нівець наслідки цього ганебного рішення. Зараз, як бачимо, він розвернувся на 180 градусів.
Обрано дуже вдалий момент, вважає Дарʼя Каленюк. Сполучені Штати, які сприяли боротьбі з корупцією в Україні, зараз кардинально змінили приоритети.
"Раніше за цим законом, щоб його не змінили, слідкували МВФ, Америка, посли G7, Європейський Союз. І вони всі зараз, як води в рот набрали, мовчать. Це голосне мовчання спонукає Банкову далі йти, розпоясатися і не керуватися ні попередніми зобов’язаннями, ні законом - нічим, а просто свавільно демонтувати цю антикорупційну інфраструктуру", - каже Каленюк.
Але в цій історії є важливе "але". Справа в тому, що НАБУ, САП та інші антикорупційні органи існують вже 10 років. За цей немалий час вони довели найголовніше: ефективність їх антикорупційних розслідувань вкрай низька. Кількість справ, по яким є судовий вирок - десятки. У 2019 році до суду було доведено 237 справ. Це за власними даними НАБУ. У 2024 році ВАКС виніс лише 60 обвинувальних вироків.
Це неспівставно з рівнем корупції в Україні. Тобто антикорупційні органи довели, що на справжнє очищення влади від корупції вони не здатні.
Проте вони здатні без кінця скандалити та розбиратися один з одним. Найвідоміша тут історія - справа прокурора Холодницького, який імовірно зливав звинуваченим матеріали розслідувань.
Можливо, саме з цієї гучної історії починаються звинувачення НАБУ та інших антикорупційних органів в інтригах та маніпулюванні слідством. Те саме можна сказати і про відомого антикорупціонера Шабуніна. Складається враження, що він намагався маніпулювати розслідуваннями задля політичних цілей.
Це надало підстав опонентам наголошувати, що антикорупційній системі потрібно перезавантаження - саме через вражаюче низькі результати.
"Вважаю, що з усього "салату" правоохоронних органів треба взагалі зробити один. Має бути поліція, прокуратура, контррозвідка, розвідка в країні - і все. Як варіант, ще єдиний орган слідства. Не "екосистема", не "зоопарк" і не "інфраструктура" з переведенням стрілок", - заявила Марʼяна Безугла.
Не всі опоненти НАБУ повʼязані з корупцією. Проте вони зараз допомагають демонтувати антикорупційну систему, тобто у підсумку роблять чорну справу. Звісно ж, корупціонери крали й раніше. Але вони робили це із острахом бути розкритими - не зараз, так через декілька років. Як-от у справі Леоніда Міндіча. Тепер вони почнуть красти без будь-яких сумнівів.
Постраждалим від того лишиться український народ. Бо через згортання антикорупційної реформи шлях України до ЄС імовірно буде зупинено.
"Це все аукнеться нам дуже погано в напрямку європейської інтеграції, - зауважує Дарʼя Каленюк. - [Це] окрім того, що взагалі нищиться інституція, яка для нас критично важлива для системи стримувань і противаг, щоб можна було вчасно попереджати топ-корупцію і карати за топ-корупцію найодіозніших і найвпливовіших посадовців".