Більше часу не виграти: після Давосу Зеленський має відмовитися здавати Донбас, а США припинять поставки зброї

Українській владі вже десять років вдавалося відтерміновувати важкі рішення, але ситуація найближчим часом значно ускладниться

Зеленський
Влада затягує час на переговорах з Путіним з 2014 року, бо війна та санкції виснажують Росію. Імовірно ця тактика перестала працювати. Колаж: Інформатор-Україна

Трамп зустрівся із Зеленським у Давосі, але не підписав жодного документу, зокрема й угоди про гарантії безпеки. Причина зрозуміла – лишилося невирішеним головне питання переговорів, а саме статус Донбасу, який Росія наполягає забрати без бою. Погодитися на це неможливо, але інше ще важливіше. Перевірена тактика, яку Україна використовує вже 10 років щодо вирішення важких питань під час переговорів з РФ, а потім і з США, імовірно перестала працювати. Зараз увага прикута до Буданова у складі української делегації, яка на переговорах в Абу-Дабі 23 січня має зустрітися з американцями та росіянами. Проте навряд чи там буде узгоджено якесь рішення. Зеленський особисто має зробити заяву щодо Донбасу. Після цього Америка припинить надавати нам зброю та вести обмін розвідданими. 

Буданов впевнений, що війна скоро згубить Росію

«Позиція саме Буданова у складі переговорної групи рішуче відрізняється від точки зору деяких інших членів, - каже Інформатору джерело у Верховній Раді. – Буданов вважає, що Росія справді хоче миру, бо її економіка майже вбита воєнним перенавантаженням. Так, звісно, Путін та його оточення кажуть, що війна триватиме, всі цілі спецоперації буде виконано. Вони посилили удари по енергетиці України, тому що це тиск, зокрема й на цивільне населення. Але правда у тому, що цей рік економіка Росії може й не пережити. Так стверджують розвідники. Їх висновки ґрунтуються на власних даних. Тобто зараз Путін перед великим вибором, чи погодитися на припинення вогню по лінії фронту та вийти з води відносно сухим. Чи продовжувати війну та занурити Росію в економічний хаос. З іншого боку маємо українську владу, в якої теж є важкий вибір. Або триматися та переживати блекаути та інші лиха, або підписати мирні угоди, віддати Донбас та провести вибори, на яких із стовідсотковою гарантією команда Зеленського за умови здачі Донбасу програє. Тобто йде жорстка гра на нервах».

На думку нашого співрозмовника є деякі речі, які впливають на імовірність того чи іншого сценарію:

  1. Резерви України. Це у першу чергу, гроші. І ця проблема вже вирішилася на користь України, коли ЄС знайшла сили фінансувати оборону України у найближчі два роки – 90 мільярдів. Це для Кремля була важка новина.
  2. Позиція Європи - чи вона готова діяти рішучіше щодо тиску на Росію. Зеленський у Давосі саме про це казав у виступу, який всі критикують. Але Європа насправді вже намагається діяти більш рішуче. Доказ тому – затримання танкеру тіньового флоту РФ Grinch у Середземному морі 22 січня. Саме удари по тіньовому флоту – це цвяхи у труну російської економіки.
  3. Думка Трампа. Президент США, як всі бачать, то схиляється до підтримки Росії, то навпаки проводить проти неї вражаючи операції, як от із захопленням танкерів. Тут завдання української влади у тому, щоб Трамп упевнився: це саме Росія гальмує мирні переговори. Україна ж навпаки всіляко просуває миролюбні ідеї. Це найслабший пункт у всій цій історії. Бо Трамп нам не вірить.
Трамп зʼявився у Давосі у поганому настрої та із великими синцями на руках, після яких конспірологи знов заговорили про його невиліковну хворобу. Проте смерть Трампа стане для України ще більшою проблемою: влада перейде віцепрезиденту Венсу, а він налаштований ще більше проти України. Фото: Chip Somodevilla / Getty Images
Трамп зʼявився у Давосі у поганому настрої та з великими синцями на руках, після чого конспірологи знов заговорили про його невиліковну хворобу. Проте смерть Трампа для України буде ще більшою проблемою: влада перейде до віцепрезидента Венса, а порівняно з ним Трамп любить українців, як батько. Фото: Chip Somodevilla / Getty Images

У переговорах з Трампом Україна затягувала час – так само, як у процесі ухвалення Мінських угод

Ще до часів Буданова у питанні стосунків з Трампом українська влада обрала перевірену стратегію. Вона почала працювати над документами, формувати переговорні групи та проводити зустрічі. Тобто процес переговорів був максимально формалізований. Ця робота могла б тривати роки.

Ця тактика затягування часу - не нова. Саме так Україна вела переговори по Мінських угодах, формулі Штайнмаєра та іншій подібній дичині. Тоді завдяки гнучкості наших дипломатів процес розтягнули на десять років.

Путін, Лукашенко, Меркель, експрезидент Франції Олланд та Порошенко під час переговорів щодо Мінських угод у 2016 році: тоді затягування тривало протягом майже 10 років. Фото: Микола Лазаренко / Верховна Рада
Путін, Лукашенко, Меркель, експрезидент Франції Олланд та Порошенко під час переговорів щодо Мінських угод у 2016 році: тоді затягування тривало протягом майже 10 років. Фото: Микола Лазаренко / Верховна Рада

Якби виграти час вдалося зараз, виснаження Росії почало помітно зростати. У решті вона була б змушена або погодитися на припинення вогню по лінії фронту, або вдатися до нечуваного посилення ескалації. Наприклад, почати мобілізацію та стикнутися з протестами росіян.

Ми вже були у кроці від нечуваної ескалації, коли Путін заявив, що його намагалися вбити та пообіцяв жорстоку відповідь. З геополітичної точки той момент здавався виграшним. Якби все не завершилося напівбутафорським ударом Орєшником десь по сараю на Львівщині, можна було б сподіватися, що Трамп звинуватить Росію в ескалації та передасть Україні Томагавки.

Попри поширену думку, що ще одна зброя нічого принципово не вирішить, Томагавки можуть вирішити геть усе. А саме, за достатньої кількості Томагавки можуть знищити усю нафтопереробну промисловість РФ, а якщо їх буде ще більше – занурити Росію у глибокий блекаут – саме так, як зараз Путін робить з нами. Навіть за відсутності Томагавків удари, які наносить ЗСУ, вкрай болючі для російської економіки, зазначає експерт Олексій Копитько у низці дописів на Facebook.

Але проблема у тому, що Трамп не налаштований довго чекати. Також він не вірить, що нескінченне уточнення формальностей за кожним пунктом мирних угод, допоможе їх укласти. Він вимагає поквапитися.

На початку мирного процесу, за повідомленнями західної преси, Зеленський виніс за дужки питання Донбасу та почав обговорювати всі інші моменти. Але проблема у тому, що станом на зараз всі питання обговорені, окрім Донбасу та гарантій безпеки від США. І Трамп обіцяє «платинові гарантії безпеки», одразу як Зеленський принципово погодиться віддати Путіну Донбас. А оскільки Зеленський на таке навіть усно погодитися не може, то Трамп з ним нічого не підписує та ще й заявляє, що Зеленський – проти миру.

На переговорах в Абу-Дабі важливі рішення навряд чи ухвалять

Переговори в Абу-Дабі 23 січня, де українська делегація за участі Буданова буде спілкуватися з американцями та росіянами, це можливо остання спроба відтермінувати важкі рішення. Як заявлено, обговорюватиметься саме питання Донбасу. Пікантності додає той момент, що обговорювання нібито буде відбуватися безпосередньо з росіянами.

У складі української делегації будуть присутні Арахамія та Умєров, які брали участь в усіх останніх переговорах. Стосовно думки Умєрова щодо можливих угод майже нічого не відомо. Проте у ВР вважають, що позиція Арахамії відрізняється від позиції Буданова.

«Є декілька принципових питань щодо відмови від здачи Донбасу. Так, звісно, мирні переговори можуть тривати великий проміжок часу, а за цей час Росія може почати розвалюватися. Війна її виснажує. Але перше питання, чи не почне Україна розвалюватися першою? Чи вона зможе витримати довше, за умов, наприклад, блекауту, що триватиме не години, а тижні? Чи є впевненість, що росіяни десь не прорвуть фронт? Тобто ця гра на виснаження – тут є два гравці, а не одна лише Росія. Друге принципове питання ось у чому: поки переговори триватимуть, Путін буде намагатися узяти Донбас військовим шляхом. І він хай на метри, але просувається. Коли Путін візьме Донбас повністю, чи є в когось впевненість, що він просто погодиться укласти мир, а не висуне нові вимоги, наприклад, на Запорізьку та Херсонську області? І що тоді робити? І третє питання, скільки ще громадян України має загинути, скільки підприємств, житлових будинків, обʼєктів інфраструктури має бути знищено, поки тривають ці переговори? Я не кажу, що Арахамія за мир за будь-яку ціну, але питання певно підіймаються…» - каже джерело Інформатора у ВР.

Наше джерело вважає важливим, що у переговорах беруть участь люди з різними поглядами. Завдяки цьому голова держави може скласти виважену уяву про зміст та наслідки тих чи інших рішень.

Проте не варто очікувати, що під час зустрічі в Абу-Дабі буде великий прогрес. І причина та сама - різні думки учасників переговорів. А ще жоден з них не має повноважень. Вони діють у межах того, що їм доручено президентом.

Тобто саме Зеленський, за логікою, має однозначно відмовитися від пропозиції віддати Донбас Росії. А не Буданов чи Арахамія. Вже очевидно, що відбудеться потім: Зеленський відчує на собі шалений тиск, як у березні 2025 року. Тоді Америка у лічені години припинила постачання зброї та надання розвідданих. Висточило тижня, щоб думка української влади щодо умов припинення війни змінилася. Повідомлення, що разі відмови відбудеться те саме, вже офіційно надходили від США. Хоча і не від Трампа особисто. 

Слідкуйте за нами у Telegram

Image
Оперативні новини та разбори: Україна, світ, війна

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Головна Актуально Україна на часі Youtube
Інформатор у
телефоні 👉
Завантажити