Правильне планування та побудова будинків допомогли пращурам українців вижити
На території сучасної України перші поселення з'явились близько 1 мільйона років тому – в епоху раннього палеоліту. Про це свідчить давня стоянка поблизу села Королеве на Закарпатті. Вони пережили навіть льодовиковий період, будуючи собі житла з кісток та бивнів мамонтів. Це було близькі 18 000 років тому.
Як пише видання Live Science, люди льодовикового періоду перетворювали рештки гігантських тварин в захисні споруди. З кісток і бивнів вони робили імпровізовані стіни, а потім покривали їх шкірою. Саме ці споруди допомогли пережити людям сильні холоди. Підтвердженням тому є знайдені археологами рештки цих поселень неподалік села Межиріч, що на Черкащині, неподалік Каніва.

Стоянку з рештками будинків, зроблених з кісток, бивнів, черепів мамонтів ті інших тварин, виявили під час розкопок у 1966–1974 роках. Вони розміщувались саме так, як мали б залишитись у разі руйнування житла, а не гибелі тварини. Тоді археологи заявили, що вони були збудовані приблизно 19 - 12 тисяч років тому. Але це доволі великий розбіг у датах, тому сучасні археологи вирішили повторно дослідити це питання. Їх цікавило кілька питань, а саме як довго використовувались такі будинки і коли вони вперше були побудовані.
Для цього вчені вивчили не лише рештки мамонтів, а й останки дрібних тварин, які знаходились неподалік. Вони сподівались, що саме завдяки їм встановлять більш точну хронологію. За їх висновками, найбільша споруда в Межирічі датується періодом від 18 323 до 17 839 років тому. Ці дати відносяться до періоду одразу після останнього льодовикового максимуму (від 26 500 до 19 000 років тому). Тобто самої холодної частини останнього льодовикового періоду.
Дослідники відзначили, що житло було побудоване ретельно, а не навмання. В основі будинків були знаходились черепи та довгі кістки мамонтів, їх вкопували у землю вертикально. Таким чином було створено свого роду фундамент. Менші кістки були закріплені вище, створюючи купол. На верхню частину конструкції були поміщені великі плоскі ікла, що виконували функцію обважнювачів та захисту від вітру. У якості накриття використовували шкури та дерево.
В кожному такому будинку, на думку археологів, проживало від п'яти до семи осіб. Предкам українців вони слугували місцем для виконання повсякденних завдань, а саме виготовлення інструментів, обробка шкіри тварин та приготування їжі. Проте це дослідження не остаточне, науковці готуються до нових етапів, які дадуть ще більше інформації про те, як ранні спільноти пристосовувались до холодних умов проживання.
Отримані внаслідок додаткового дослідження знання можуть допомогти пояснити закономірності стійкості та адаптації людини під час льодовикового періоду.