Європопулізм: чому його небезпека для України зростає та до чого тут Зеленський
Перед президентом зараз багато складних питань, вірно розв’язати які не під силу популісту - але чи є Зеленський таким: розбір Інформатору
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що не допустить членства України в НАТО і збирається в Москву на святкування 80-річчя перемоги над Німеччиною у Другій світовій. Ці безперечно образливі для України заяви свідчать, що хмара європопулізму створює загрозу для України, оскільки західні політики підштовхують Київ до переговорів із Росією. Звідки узявся європопулізм, наскільки це небезепечне явище та яке відношення до цього має Зеленський. Інформатор зробив розбір цього питання.
Фіцо, Орбан, Мелоні, Трамп - це епідемія?
Роберт Фіцо останнім часом все більше “зіпсувався” та перейняв на себе роль угорського колеги Віктора Орбана, який теж і в Москву літав, і в Києві був нещодавно. Але далі ще буде…
Так, у Німеччині на наступних виборах може перемогти “Альтернатива для Німеччини”. У Франції все ще є шанси у Марін Ле Пен – всі вони популісти і налаштовані проти України. І саме популісти набрали більше за все голосів на останніх європейських виборах
А у США є Дональд Трамп, який також може не найкращим чином вплинути на війну. Наприклад, його конкурентка на майбутніх виборах Камала Гарріс сказала, що мирний план Трампа – це капітуляція. І, можливо, так воно і є.
Насправді Трамп ні про яку капітуляцію не казав жодного разу. Він каже про Україну та війну протиречіві речі. І в цьому ніякого парадоксу немає. Трамп каже те, що хочуть почути різні аудиторії.
Так саме каже й Роберт Фіцо. Колись він був відповідальним політиком, але після поразки повернувся саме популістом та "миротворцем".
Зараз же складається враження, що Україна не зможе протистояти європейським та американським популістам. Вони виграватимуть вибори, оскільки казатимуть саме те, чого хоче суспільство – доки не утворять більшість у Європі. Можливо та більшість буде нестійкою. Та шкоди наробити вона Україні зможе достатньо.
“Проблема популізму в тому, що якщо людей зібрали навколо почуття, ними потім дуже важко керувати, це все розпадається, важко робити справжні реформи”, – прогнозував у 2020-му році британський журналіст Пітер Померанцев у своїй книзі “Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності”.
Криза 2008 року – до чого тут вона?
Популізм в політиці існував завжди. Проте саме після кризи 2008 року він почав поступово формуватися, як впливова політична сила.
Ця криза була пов’язана з банківськими кредитуваннями. Через неї у розвинених країнах реальні доходи людей впали та перестали зростати швидко, як раніше.
Відновлення йшло повільно, а коли з’явилися перші результат – світ накрила пандемія коронавірусу, що знов вдарила по економіці та суспільству. Далі – повномасштабна війна в Україні, яка відчутно впливає на західний світ через санкції та високі витрати на військову допомогу.
Виявилося, що традиційні політики не знають, що робити, аби люди почали заробляти більше. Тож з’явилися ті, хто пропонує прості відповіді на складні питання. Популісти здебільшого звинувачують у проблемах мігрантів. А ще війну в Україні та викликані нею санкції, а ще витрати на економічну допомогу.
Як видно за останніми рейтингами, зокрема в Німеччині, ці думки стають лише популярнішими. Може вийти, що на наступних виборах у європейських країнах популісти домінуватимуть.
Цей процес можна зупинити, завершивши війну в Україні. Парадокс у тому, що саме це західні популісти ставлять собі за мету. Але виходить, щоб повернути довіру до традиційної та відповідальної політики в Європі, треба знов-таки припинити війну, щоб вибити підґрунтя у популістів, які всі суспільні негаразди на Заході пояснюють витратами на протидію Росії.
Політики популісти прийдуть до влади, але чи зможуть її довго утримувати?
Взагалі-то популісти дуже різні. Є ліві популісти, як Сара Вангенкнехт у Німеччині. Є праві – на зразок Альтернативи для Німеччини. Примітно, що всі ці політичні рухи молоді і виникли після 2008 року. І досягли піку популярності після пандемії коронавірусу. Заперечення ковіду, конспірологія на кшталт того, що “коронавірус вигадали для керування людьми”, а “вакцини шкідливі для здоров'я” – це те, на чому багато популістів в європейських країнах набирали собі бали.
Але тут не йдеться про досвід керування країною. Наприклад, словацький Фіцо раніше був поміркованим політиком. Проте він програв вибори та потім перетворився на популіста. Почав слідкувати за опитуваннями громадської думка та казати те, що хочуть чути люди. Водночас він залишився доволі ефективним, як державний менеджер.
Зеленський опинився перед джекпотом популізма: що це значить?
В якійсь мірі, так! Історія про те, як комік став президентом через популярність поцінувачів, є близькою саме для європейських популістів.
Звісно за це його часто критикували інші політики - зокрема ті, хто програв Зеленському на виборах. Називали комедіантом, всі ж пам’ятають.
При цьому навіть до війни Зеленський не був поганим лідером. Він продемонстрував ефективність, зокрема під час боротьби з корупцією та впливом Росії.
Ефективним президент був і на початку вторгнення РФ. Але все ж таки перемога Зеленського на виборах-2019 цілком відповідала тренду європопулізма, бо довідченим політиком ані він сам, ані хтось з його оточення не був. Навіть попри те, що на початку уникнув пасток, що розраховані на відсутність досвіду. Приклад: не погодив російській план щодо Донбасу.
Тим не менш, влада під час Зеленського зіткнулася саме з тими складнощами, що супроводжують популістів. Прикладом можна вважати закон про мобілізацію.
Керівництво держави довго не могло обрати між обуренням примусово мобілізованих та перспективою програти війни. Ймовірно через це зволікання ЗСУ зараз стикнулося з серйозними проблемами на Донбасі.
Те саме - з існуючим свавіллям ТЦК. Влада намагається не помічати та списувати це на недосвідченість конкретних виконавців.
Але все це лише квіточки перед найголовнішою проблемою, з якою зіткнувся президент.
І все це немислиме питання для Володимира Зеленського – його політичний образ теж підпадає під поняття популізму. Таким його, а нині ж все це розрослося далі в умовах війни.
У другій половині 2024-го президент Зеленський має справжній джекпот європопулізму. Тобто він або має розпочати мирні переговори з Росією, або дочекатися, коли популісти стануть домінуючою силою в Європі та розпочати під їхнім тиском ті самі переговори, але вже на менш вигідних умовах.
Якщо він розпочне переговори зараз, то зіткнеться з атакою політичних конкурентів та частини суспільства, які вважатимуть це втратою українських інтересів. Якщо відтермінує, існує загроза тієї ж самої критики, але значно більш ніщивної, через значно більші втрати.
Класичний популіст у цій ситуації вибере другий варіант, навіть попри значніші збитки. Другий варіант виглядає привабливішим через те, що не потрібно приймати ніяке рішення проста зараз. До якогось моменту не буде обурення та критики. Час, що залишився, можна витратити на сподівання про диво.
“Ми втратили багато населених пунктів і людей. Можливо, президенту варто дозволити говорити з РФ? Це складне питання”, - поділився думкою з цього приводу з Інформатором, боєць “Айдару” та мер нині окупованого Олександрівська на Луганщині Микола Греков.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- На Заході та в Україні ухвалено рішення щодо переговорів з РФ: у Financial Times оприлюднили деталі
- Маячня: в Офісі президента прокоментували "переговори" про мир у форматі "земля в обмін на НАТО"
- Вступ до НАТО в обмін на території: на Україну тиснуть щодо мирних переговорів та виборів президента, але є нюанси
