Воювати дітьми: хто правий щодо мобілізаційного віку - український омбудсмен чи сенатор Ліндсі Грем
Україна все рівно буде змушена знижувати віковий ценз військових попри супротив політиків-популістів та демографів, бо старі не виграють війн
Український омбудсмен Дмитро Лубінець 26 березня заявив, що буде категорично проти мобілізації молоді. При цьому він припустив, що правки до мобілізаційного законопроекту щодо "вісімнадцятирічних хлопчиків" - це саме слова Лубінця - можливо подані на розгляд комітетів. Цю заяву Лубінець зробив невдовзі після візиту до Києва американського сенатора-республіканця Ліндсі Грема. Той навпаки висловився на підтримку зниження мобілізаційного віку, який зараз складає рекордні 27 років. Тобто є дві думки, причому, українська влада ймовірно більш на боці Лубінця, ніж Грема. І це зрозуміло. Але чи це логічно?
Про те, що українська влада підтримує існуючий, досить великий мобілізаційний вік, свідчить навіть ось який факт. Одразу після того, як Лубінець зробив свою заяву щодо можливих правок у мобілізаційний законопроект щодо зниження віку до 18 років - доречі, так він відповів на питання Інформатор-Україна - одразу ж відгукнувся Олексій Гончаренко, нардеп від Європейської Солідарності.
"Комітет з нацбезпеки тільки що ВІДХИЛИВ правку, яка могла привести до примусової мобілізації з 18 річного віку", - повідомив Гончаренко.
Раніше у Київ приїздив американскький сенатор-республіканець Ліндсі Грем. Навіть попри те, що саме через республіканців у Палаті представників Конгресу США залишається заблокованою допомога Україні на 60 млрд. долл, Грема вважають другом України і до Києва він завітав не вперше.
«Я сподіваюся, що ті, хто має право служити в українській армії, приєднаються до неї. Ви боретеся за своє життя, тому ви повинні служити - не в 25 чи 27 років. Потрібно більше людей в строю», ‒ заявив Грем 18 березня.
Проте цю заяву сенатора ніхто з політиків навіть не коментував. Тим більше так оперативно, як заяву Лубінця.
Чи є в цій заяві логіка? Та чому українські політики навіть казати бояться, що ситуація, коли "в бой идут одни старики" протирічит здоровому глузду?
В бой идут одни старики
Давайте розбиратися. Середній вік, наприклад, американського солдата - 28 років. Середній, тобто в армії США служать й набагато молодші. В Україні зараз від мобілізації звільнені, як каже Лубінець, "хлопчики до 27 років". Тож середній вік мобілізованного в Україні - 45 років.
Це взагалі "невійськовий" вік у більшості західних армій. Принаймні, 45-річні штурмовики, десантники чи ССО-шники - це для американців виглядає наче якийсь нонсенс.
Звідки цей парадокс? Дослідники на Заході ще з 50-х років ХХ сторіччя фіксують цікавий феномен: декада за декадою нові покоління психологічно дорослішають все пізніше. Тому сьогодні для нас 20-річний - ще дійсно хлопчик. Проте 80-100 років тому людина у цьому віці вважалася дорослим та повністю сформованим чоловіком.
Бо в нас призов молодих людей досі залишається негласним соціально-політичним табу. Адже ставлення до таких призовників — як до "наших хлопчиків", до "дітей", якими вони точно не є фізіологічно, але, скоріше за все, залишаються психологічно та в очах суспільства. Тобто мобілізація таких хлопців (та, можливо, дівчат) - та межа, яку влада так і не наважувалася перетнути.
Проте бути психологічно дорослим зовсім не обов’язково, щоб йти на війну. Важливіше зовсім інше. Молоді люди мають перевагу над стариками майже по всім критеріям, за якими оцінюють солдата у бою. А саме:
- Фізична підготовка,
- Стан здоров'я,
- Здатність навчатися та опановувати нове,
- Швидкість реакції,
- Лабільність та адаптивність психіки.
Тобто здоровий глузд та дані науки кажуть, що правий саме Грем, а не Лубінець чи, скажимо, популіст Гончаренко. Проте популісти орієнтуютьс саме на настрої суспільства.
А влада уклала з суспільством ще одну негласну угоду. В нас батьки йдуть воювати за майбутнє своїх дітей.
Якщо уявити середньостатистичну українську родину, то там скоріше батько обере піти на фронт, аби тільки не відправляти туди сина. І мати, скоріше за все, з цим погодиться. Тож мобілізація молоді може спричинити соціальний вибух. Саме тому популісти радіють утриманню високого мобілізаційного віку. А влада не підіймає питання щодо цього, бо мабуть побоюється соціального вибуху під час мобілізації "наших хлопчиків".
Непоправна економічна шкода
Уявімо, що молодий хлопець у віці 20 років і досвідчений чоловік у віці 40 років виходять на війну. Один із найбільш вагомих аргументів "за" зменшення віку призову - вплив на сімейний бюджет. Бо чоловік у віці 40 років часто є головним годувальником сім'ї, його загибель може призвести до фінансових труднощів для його рідних.
До того ж цей 40-річний чоловік ймовірно є платником податків. Тобто його праця ще гарантує поповнення бюджету. Отже якщо забрати таку людину і там її втратити, сім'я залишиться без годувальника, а держава — без економічно активного громадянина.
Третій аспект, досвід та фах. Мобілізація чоловіків у віці 40+ може призвести до того, що цілі галузі економіки залишаться без досвідчених кадрів. Нема кому буде працювати та навчати молодь. Звісно зараз такого не спостерігається. Бо є бронювання, та й кількість чоловіків, що залишилися немобілізованими, помітно вища за тих, хто вже на фронті.
Проте, вже зрозуміло - війна може тривати значний час. Державі під час мобілізації потрібно ще й підтримувати економіку. З втратою соціально активних громадян економіка ризикує опинитися у кризі, з якою буде важко впоратися навіть після завершення війни.
Цього не трапиться у випадку з мобілізацією молоді. Вона значно частіше не працює через навчання або працює неофіційно, без сплати податків та оформлення, частіше не перебуває у шлюбі, не має власної сім’ї, користується матеріальною допомогою батьків.
Все одно доведеться мобілізовувати молодь, аби ж було не запізно
Свій внесок до конфлікту щодо мобілізаційного віку зробили й демографи. Вони прогнозували та фіксували дуже важку депопуляцію українців ще до початку повномасштабної війни з агресором. Через війну це стає критичним. Якщо половина молоді (причому жіночого роду та дітородного віку) виїде до Європи, а інша половина, чоловіча, масово гинутиме чи калічитиметься на війні — то війна за майбутнє втрачає сенс: його просто нікому буде будувати.
Проте військові вважають, що зараз головне не програти. Цю думку у січні 2024 року висловив підполковник Михайло Ніколов із 68-ї окремої єгерської бригади ЗСУ в інтерв'ю Бутусов Плюс. Він вважає за доцільне мобілізувати всіх чоловіків і жінок віком від 18 років. Долати демографічну кризу варто вже після війни. Ось ще погляд на ту ж саму проблему:
"Нам потрібно проводити мобілізацію ширшу і причому мобілізовувати, зі всією повагою, не старих 50-річних дідів. Вони всі хороші люди, але у них же купа хронічних захворювань до того часу. І він вже не може виконувати [завдання]. Треба мобілізовувати 18-річних, 20-річних. В чому проблема? Що студенти? Ну, то й що, студенти не мають воювати? Мають! Вони підходять? Підходять! Вони що, не вміють, не готові не народжені для війни? Ніхто не вміє, не готовий, не народжений для війни….", - казав Петро Горбатенко "Ролло", командир 1-го штурмовго батальйону, 3-тьої ОШБР ЗСУ в листопаді 2023 року.
Тож мобілізація молоді рано чи пізно повернеться на порядок денний. Це є логіка війни. Проте є ризик, що до того часу Україна втратить старше покоління та зазнає невиправної економічної шкоди.
Текст підготовлений за участі Микити Трачука, Інформатор-Україна.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
