Президент Франції має план, який допоможе об'єднаній Європі перетворитися з залежної від США спільноти на потужного геополітичного гравця
Президент Франції Емануель Макрон є одним з небагатьох європейських політиків, які мають своє бачення стратегії перетворення ЄС на один з полюсів геополітичного впливу, поряд з Китаєм та США. Він вважає, що Євросоюз повинен терміново змінюватися, аби зберегти свою самобутність та єдність. Для цього доведеться переглянути чимало фундаментальних принципів зовнішньої та внутрішньої політики спільноти, але в підсумку великі шанси відновити "європейський суверенітет" та зберегти європейську ідентичність.
Можна по-різному ставитися до президента Франції Емануеля Макрона, але не вийде ігнорувати факт, що він чи не єдиний європейський політик, який має власну виразну візію розвитку всього Євросоюзу в перспективі десятиріч. Принаймні ні канцлер Німеччини Олаф Шольц, ні президент Польщі Анджей Дуда, ні прем’єрка Італії Роберта Мацола, ні президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн не озвучують своє бачення вголос. Уже з огляду на одне це, ідеї Макрона заслуговують на докладніше вивчення. А найповніше він їх окреслив під час промову в університеті Сорбонни 25 квітня, за лічені тижні до зустрічі із Сі Цзіньпіном.
"Ми повинні чітко усвідомлювати той факт, що наша сьогоднішня Європа смертна… Буде у Європи майбутнє, чи ні, вирішується просто зараз", — вириває публіку з дрімоти Макрон.
Він каже, що зміни в технологіях, розвитку штучного інтелекту, виклики в царині безпеки починаючи від міграції й закінчуючи пропагандою та ядерною зброєю настають занадто швидко. Тому потрібно здійснювати максимально рішучі, навіть, ризиковані рішення, мислити й діяти нестандартно.
За словами Макрона, існуванню та розвитку Європи кидають виклик три ключові залежності: від Сполучених Штатів у сфері безпеки, від Китаю в промисловому виробництві та від Росії в царині енергетики. Після початку російсько-української війни ЄС ліквідував тотальну монополію РФ у постачанні енергоносіїв, диверсифікує ринки й поступово налагоджує виробництво власної зброї, розбудову своїх армій.
Але цього все ще недостатньо й будь-яка випадковість може мати катастрофічні наслідки. Зрештою пріоритетними питаннями для Вашингтону завжди буде стан справ у самих США та ситуація в Індо-Тихоокеанському регіоні, хай якими тісними не будуть союзницькі відносини НАТО. А одне лише здобуття Іраном ядерної зброї докорінно змінить розклад сил на планеті й зробить ситуацію непередбачуваною.
"Сьогодні Європа не здатна писати історію. Історія пишеться деінде", — каже Макрон.
Питанням № 1 для ЄС є безпека, каже французький президент. Країни Європи повинні збільшити витрати на армії та переглянути свої стратегії національної оборони. Потрібно більше взаємоінтеграції, виділення додаткових коштів на ВПК, а також на боротьбу з ворожою пропагандою та кібератаками.
З огляду на шантаж РФ, Франція як єдина ядерна держава ЄС розглядає можливість "ядерної парасольки" для союзників на всьому континенті, незалежно від гарантій США. Макрон також вважає, що рішення про відряджання військ західних країн до кандидатів у Євросоюз — Молдови та України — потрібно розглядати, як відповідь на постійні спроби Кремля розмити кордони Європи. Це потрібно для збереження стабільності в ЄС, а "Росія не повинна перемогти".
"Європа повинна знати, як захищати те, що для неї цінне, разом зі своїми союзниками, коли вони готові зробити це разом із нами, і поодинці, якщо необхідно", — каже французький президент.
Ще одним безпековим викликом Макрон називає нелегальну міграцію. Він критикує ідею використати північноафриканські країни, з яких до ЄС линуть основні потоки нелегалів, як буфер. Дехто із західних політиків вважає, що можна платити Тунісу, Єгипту, Мавританії та іншим державам за прихисток мігрантів. Але Макрон каже, що це ілюзія безпеки, яка провокує нову залежність. Впоратися із ситуацією мають допомогти збільшення прикордонного контролю та суворіші правила щодо перебування мігрантів: їх потрібно повертати на Батьківщину за першого ж порушення закону, що і зробили у Франції.
Французький президент виступає за політику повернення виробництва до ЄС. За його словами, інвестиції мають працювати на європейську промисловість, навіть якщо в умовах вільного ринку капіталовкладення за кордоном можуть принести більші прибутки. Ідея про те, що виробництво можна замінити торгівлею, виявилася небезпечною і продукує залежність, що яскраво показала ситуація з діями бойовиків-хуситів у Червоному морі. А віра Євросоюзу в економіку відкритого ринку, за словами Макрона, є наївною: Inflation Redaktion Act (американський закон про стимуляцію "зелених технологій") та політика Компартії КНР щодо субсидіювання стратегічних галузей економіки є лише двома з багатьох прикладів.
ЄС має захистити свій бізнес і збільшити інвестиції в стратегічні галузі промисловості, фактично, держава має стати учасником економічних відносин — це не сподобається прибічникам лібертаріанцям, але відповідає "духу епохи". Інакше, переконаний Макрон, Європа приречена на забуття.
"У нас 3 % світових обчислювальних потужностей. Уявіть, у нас, європейців, лише 3 %. Отже, має бути мета наздоганяти, ми повинні до 2030–2035 років перейти принаймні до 20 %, якщо ми хочемо бути впливовими гравцями", — каже французький президент.
Зменшення зарегульованості економіки в середині ЄС повинне допомогти вдихнути в неї нове життя. З цим пов’язана також проблема екології. Економіка ЄС має бути "зеленою", оскільки за цим майбутнє. Але на даному етапі важливішим є не те, хто перший досягне нульового рівня викиду вуглекислого газу, а те, хто першим запропонує шлях, як це зробити, вважає Макрон.
І аби промисловість та сільське господарство ЄС стало конкурентоздатним, потрібно послабити екологічне законодавство. Зрештою, якби в магазинах Євросоюзу на етикетках товарів, виготовлених на іншому кінці світу, публікували також їхній "вуглецевий слід", європейці переконалися б, що значно безпечніше виготовляти їх у межах ЄС, переконує французький президент.
Французький президент каже, що країни ЄС повинні більше координувати зусилля в дипломатії. Брюссель має напрацювати загальну стратегію відносин із ключовими країнами різних регіонів світу, а члени Євросоюзу повинні її дотримуватися. У перспективі також йдеться про створення єдиної європейської армії, що дасть нові можливості для "оборони в Середземномор’ї, Африці, Індійсько-Тихоокеанському регіоні, Арктиці" — про це Макрон мріяв ще з 2018 року.
Він каже, "існує дуже сильна франко-німецька згода щодо переходу до кваліфікованої більшості в питаннях зовнішньої політики та оподаткування". Йдеться про відмову від права вето в окремих питаннях. Це означає, що Європа повинна йти далі й наблизитися від конфедерації до федерації. Якщо цього не станеться, вважає Макрон, вона не збережеться як цивілізаційний проєкт, бо інші великі геополітичні гравці нав’яжуть їй своє бачення світу й поглинуть її. Федералізована Європа натомість матиме набагато більше можливостей розширювати свої сфери впливу, зокрема на Африку та Передню Азію.
Макрон переконаний, що попри все різноманіття націй, європейці мають власну ідентичність: подібну картину світу з людиною в центрі, схожі уявлення про справедливість, свободу. Спільну культурну спадщину, яку необхідно зберегти й примножити для нащадків. При чому, Макрон вважає, що національна самобутність є частиною цієї спадщини, частиною європейської ідентичності, тож про злиття націй не може бути й мови.
"Це означає,що бути європейцем — це не просто жити на землі від Балтійського до Середземного або від Атлантичного до Чорного моря. Це означає захистити ідею гуманізму, яка ставить вільну, розумну та освічену особистість понад усе. І це означає, що від Парижа до Варшави та від Лісабона до Одеси ми маємо унікальні стосунки зі свободою та справедливістю. Ми завжди обирали гуманізм понад усе. І від епохи Відродження до Просвітництва аж до кінця тоталітаризму — ось що складало Європу", — заявив французький президент.
Звісно, Макрона можна критикувати багато за що. До прикладу, він не згадує, що утворення єдиної армії ЄС означає, що мільярди євро потечуть саме у французький ВПК, як в один з найбільш розвинених. А голосування за принципом кваліфікованої більшості передбачає, що по-справжньому важливою, принаймні тимчасово, буде позиція найбільш густонаселених країн — Франції та Німеччини. Їм буде відносно легко знайти союзників, оскільки вони й так матимуть найбільше депутатів.
Проте варто пам'ятати, що після розширення Євросоюзу "ціна голосу впаде". Можливо, рішення, які пропонує французький президент в царині економіки, безпеки, екології та культури теж не ідеальні. Однак у чому йому не можна відмовити, так це у тверезій оцінці ситуації та баченні, куди заведе розвиток подій, якщо не вживати термінових заходів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.