ТОПТЕМИ:

14:36 вчора

В смерті дитини лікарка звинуватила мою дружину: Ілларіон Павлюк не пробачив таку несправедливість

Популярний письменник п’ять з половиною років боровся за життя хворої доньки

Популярний письменник Ілларіон Павлюк, автор бестселеру “Я бачу, вас цікавить пітьма”, відверто розповів, як п’ять з половиною років разом із дружиною боровся за життя своєї донечки. Він назвав реальну причину її смерті та звинуватив лікарку, яка приймала пологи у халатності. Про це він розповів в інтерв’ю Марічці Падалко.

Дружина звинувачувала себе у смерті дитини

Письменник та військовий Ілларіон Павлюк назвав смерть доньки найбільшою трагедією свого життя. Від тоді у нього з’явилася звичка записувати імена загиблих дітей у блокнот.

“Це було найгірше в нашому житті, що може статися. І ми це проходили разом, буквально тримаючи одне одного за руки. Нічого гірше не може бути, тому що немає точки в твоєму житті де ти більш безпорадний, ніж коли ти бачиш свою мертву дитину на каталці у морзі. І для мене це дуже важлива причина, чому я у війську.

Перший рік понад рік я записував в записник кожне повідомлення про загиблих дітей. Я досі інколи так роблю, якщо мене щось дуже сильно і боляче зачіпає. Я хочу це пам'ятати. І через те, що я пройшов через такий жах, найбільше горе для батька, якого не мусить ставатися. Ми не маємо хоронити дітей. Від того, що я усвідомлюю, як часто в Україні батьки втрачають дітей та коханих, коханих разом з дітьми від того мені тяжко бути осторонь.

Це дуже болісно для моєї сім'ї. Я кожний раз приїжджаю, мої діти стають вище, вони ростуть без мене. І це ж не тільки я їх не бачу, вони без мене ростуть”, - каже Павлюк.

Дружина письменника дуже довго звинувачувала себе в тому, що її дитина захворіла, а потім померла. Причиною такого самокатування стали слова лікарьки, яка сказала, що все це трапилося через те, що дружина письменника колись хворіла на вітрянку.

“Її звинуватила лікарка, яка сама припустилася помилки. Це ж не те, що дитина захворіла. Лікар бере на себе відповідальність призначити природні пологи і не робити кесареве. Все буде добре, каже лікар. Це була двійня - близнючки. Все буде добре.

А потім цієї лікарки нема на пологах. Вона зайшла і вийшла. І пауза 13 хвилин між близнючками. І ніхто не цікавиться, як там. Моя дружина каже: "Все нормально?". А їй кажуть: "Не хвилюйтесь".

А менша обмоталася пуповиною і в родових шляхах власне 13 хвилин страждала від нестачі кисню і частково дуже сильно зруйнований мозок. А лікарка сказала дружині: “Чому ви не повідомили, що ваша дитина хворіла вітрянкою. Ось вам причина".

Моя дружина з переляку забула, чи вона хворіла у дитинстві і потім питала у мами. Ми робили їй тест на ці антитіла, щоб зрозуміти, що це абсурд. Вона не могла заразити дитину вітрянкою. В нії є антитіла, вона хворіла в дитинстві.

Але тоді лікарка її звинуватила і дружина дуже страждала від того, що це можливо вона чимось заразила дитину”, - згадує письменник.

Можливо треба було знизити тиск реабілітацій

Смерть доньки стала поштовхом для Ілларіона Павлюка написати свій найпопулярніший роман.

Смерть дитини завжди приносить додаткове горе у сім’ю. Частина пар розлучається, інші починають звинувачувати один одного у втраті. Сім’я Павлюків збереглася, бо у них на той момент було ще четверо дітей. Але через самозвинувачення пройшла по повній. Ілларіон також вважав себе винним, бо в день пологів поїхав у відрядження.

“Я себе винуватив, що не був поруч з нею в цей день. Ми ще не мали народжувати, бо лишалося три тижні. Це був 37-й тиждень. Ще за тиждень я мусив виїхати у відрядження на один день, навіть не на добу. Вранці вилетіти, ввечері прилетіти. Треба ж, щоб у цей день вона народжувала. І звісно, що у нас враження, от якби я був з нею на пологах, ну, я б точно не дав їм 13 хвилин пити чай чи що вони робили і цього не допустив би.

Але звинувачення, на жаль, самозвинувачення це природній процес, коли стається таке горе. Просто тому, що ти усвідомлюєш, що такого горя не могло бути. Ти вважаєш, що це абсолютно неприпустима річ і шукаєш відповідальних, винних. І звісно, що ти знаходиш себе обов'язково в цьому списку”, - ділить Ілларіон.

Письменник також висловив припущення, якби вони знали, що їхня друга дитина з двійнят помре не дивлячись на всі зусилля, вони, можливо, не займалися б настільки активно реабілітацією доньки. На його думку краще було б більше проводити часу з нею та іншими дітьми. Бо борючись за її життя вони обділили увагою інших.

“Я пам'ятаю, в нас була така розмова, коли я сказав дружині, що ми не маємо права дозволити собі хоч раз казати собі оце “Якби…”. Тому що як тільки ти один раз скажеш, воно просто тебе затопить як прорвана плотина. І я інколи дивлюсь на свою Лею, старшу доньку. Я не можу зробити так, щоб не уявляти поруч з нею таку саму, як вона, здорову дівчинку її копію, бо вони були монохріальною двійнею, однояйцеві близнючки. І я забороняю собі це робити, тому що цього не сталося в моєму житті. Нема сенсу, бо воно просто мене розчавить.

Якби ми знали, що вона не переживе більше ніж свої 5 з половиною рочків, ми би, напевно в якийсь би момент зменшили на неї тиск ось цих реабілітацій і більше би просто проводили з нею час. Вона дуже любила мандрувати, дуже любила, коли з нею спілкуються, говорять, читають її. Ми би більше цього робили і менше би, як нам зараз здається, мучили її тим, що зрештою не дозволило їй все одно жити, бо вона просто померла від запалення легенів.

Але неможливо це знати, напевно. Вона не ковтала, в неї не було ковтального рефлексу. Ми працювали над цим. І це постійне потрапляння крихітних шматочків в дихальні шляхи їжі. І зрештою в неї було там по п'ять пневмоній на рік дуже тяжких. І чергово вона просто не пережила”, - каже Павлюк.

Зараз читають на Інформаторі

10:07

АЗК UKRNAFTA в Київській, Дніпропетровській та Запорізькій областях стали пунктами незламності - перелік адрес