В Київській області чоловік потрапив у полон до окупантів. Йому вдалося втекти самому та допомогти іншим

В Київській області чоловік потрапив у полон до російських окупантів. Через пару годин йому вдалося втекти та допомогти іншим. 

Про це повідомляє Інформатор з посиланням на Оперативне командування "Північ". 

Він навіть не називає це полоном – лише «невеличкою затримкою». Війну Олександр зустрів охоронцем житлового комплексу в Гостомелі біля столиці. Чергова колона загарбників – загін росгвардії СОБР зі Санкт-Петербургу – вдерся на територію комплексу з купою поранених окупантів, відступаючи після бою. Ще напередодні начальник охорони ЖК втік, охоронці не мали зброї та стали легкою здобиччю: російські військові штовхнули їх до невеликого натовпу людей, захоплених в якості живого щита.

Після обшуку охоронців відпустили, а Олександра забрали з собою, бо побачили на його лівій руці татуювання «За ВДВ» (з 2015 по 2018 служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді, пройшов АТО). Забрали в нього телефон, намагалися дзвонити. Згодом почався артобстріл, СОБРівці кинулися в один бік, а Олександр, схопив попід руки двох полонених та чкурнув в протилежну сторону.

«Ні про що не думав, просто біг. В мене такий адреналін був, так біг, як ніколи в житті!», - згадує він. 

Ховаючись протягом доби, Олександр потрапив під обстріл з гвинтокрила - «піймав» осколки в коліно. Транспорту не було, тому разом із товаришем пройшли пішки приблизно 40 кілометрів до Боярки, звідти електричками до Білої Церкви. Там Олександр пішов до СБУ, аби передати номери телефонів, які лишилися після спроб дзвінків рашистів. Контррозвідники перевірили його самого та допомогли витягти один осколок.

Вранці «мандрівник» пройшов у напрямку дому ще 25 кілометрів, але потім почала кровоточити рана. Пізніше родичі доставили його до лікарні, де лікарі витягнули другий ще більший осколок та відправили відпочивати.

«Але я психанув і наступного дня пішов до військкомату», - посміхається воїн.

Ще під час попередньої служби він навчався на Т64Б, Т-72 і Т-80, двічі проходив військові збори в 3-й окремій танковій бригаді.

«Навідником став, бо це моя справа, я її люблю», — говорить Олександр.

Майже «кіношна» історія втечі — це про здатність миттєво приймати правильні рішення; здається, найважливіша якість для навідника танку. Та Олександр на перше місце ставить інше: «Бути холоднокровним, не панікувати, ніколи не губитися і слухати командира». Цей досвід загартований успішними боями їхнього екіпажу: хлопці вже збилися з рахунку в кількості знищеної техніки російської орди.

Нагадаємо, у лавах Збройних сил України служать 37 тисяч жінок, з них понад одна тисяча — командирки. Крім того, українські військові показали спалений російський бронетранспортер. 

Також Інформатор писав, як українські військові захищають підступи до Харкова.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.