Спецпредставник Пекіну в Києві: якою може бути роль Китаю в утвердженні тривалого миру

Китайський спецпредставник Лі Хуей відвідує кілька європейських столиць, щоби продемонструвати намір допомогти в мирному врегулюванні. Китай може стати ключовим гравцем у цьому питанні, якщо війну буде зведено до замороженого конфлікту, адже, ймовірно, Україні доведеться відмовитися від інтеграції в НАТО в обмін на слабкі гарантії безпеки. США хочуть, щоб одним із гарантів став Пекін. Китай може бути зацікавлений у закінченні війни, адже це відповідає його стратегії залучення ЄС до співпраці та запобіганні загостренню конфронтації між авторитарними країнами та демократіями. Але таке рішення не обов’язково буде благом, щоб не стати заручником ситуації, Київ намагається пов’язати безпеку України з інтересами Америки в Тихоокеанському регіоні.

США хоче залучити Китай до переговорного процесу

До Києва прибув спеціальний представник Китайської Народної Республіки Лі Хуей. Його завдання — відвідати чотири європейські столиці — Київ, Варшаву, Берлін та Париж — а також москву, аби зібрати інформацію про позиції сторін, повідомляє Global Times. Для цього він має намір зустрітися з українським президентом. Пекін хоче продемонструвати, що має намір допомогти в мирному врегулюванні російсько-української війни.

Попри очевидне залучення у війні на стороні росії, такі кроки Китаю позитивно сприймають і всіляко заохочують на Заході. У Держдепартаменті США скептично ставляться до «Мирної ініціативи» Китаю вцілому, однак вітають візит спецпредставника.

«Для КНР важливо почути напряму від наших українських партнерів, чому необхідно поважати занепокоєння України в плані безпеки, а також її суверенітет і територіальну цілісність», — заявив речник відомства Ведант Пател.

Київ теж давно хотів налагодження контакту з Пекіном. Телефонний дзвінок лідера КНР Сі Цзіньпіна до президента Володимира Зеленського вважають мало не проривом. Захід, у тому числі Україна мають надію, що Китай відіграє свою позитивну роль у завершенні війни. І це дивно, адже США, які визначають Китай своїм стратегічним супротивником, які постійно намагаються обмежити його вплив у світі, здається, із задоволенням залучать його до мирного врегулювання. То про що йдеться?

Китай — гарант тривалого миру?

Українці сподіваються, що вдасться відвоювати свої території до кордонів 1991 року, після чого можна буде вступити в НАТО й поставити крапку на російській загрозі. Однак багато хто на Заході вважає, що ймовірнішим є сценарій заморожування конфлікту, коли сторони будуть змушені укладати компромісне рішення.

Якщо до цього дійде, ймовірно, росія утримає за собою ті території, на яких залишаться її війська, хоч ніхто не визнаватиме легітимність цього загарбання. Україна ж, швидше всього, буде змушена відмовитися від курсу на інтеграцію в НАТО в обмін на якісь гарантії безпеки. Якщо гарантії будуть заслабкими, це зруйнує Україну, її відбудова буде неможливою. Ніякий інвестор не буде вкладатися в економіку, яка постійно під загрозою нападу.

Події останніх років показали, що європейські країни з огляду на власну слабкість не можуть бути гарантами безпеки. За великим рахунком, ЄС наразі навряд чи може захистити самі себе без допомоги США.

«Жоден із трьох найбільш очевидних західноєвропейських кандидатів, який може стати потугою, здатною долучитися до ймовірного миру — Німеччина, Франція та Великобританія — з різних причин не мають сьогодні бажання чи непорушного авторитету, який гарантував би такий страх зламати домовленості, який міг би бути ефективним», — говорить польський аналітик Марцін Кусмерчик із ютуб-каналу «Polityka zagraniczna».

На тлі майбутніх президентських виборів у США, щораз більше буде уваги приділятися протистоянню з Китаєм у Тихоокеанському регіоні. Натомість Україна може відійти на другий план. Вашингтон тричі подумає, перш ніж зобов’язувати себе гарантіями безпеки для країни, у підтримці якої зацікавлений, але яка, загалом, не є аж настільки важливим союзником США, як Тайвань, чи Північна Корея.

Марцін Кусмерчик вважає, що американці так прагнуть залучити Китай тому, що не впевнені, що гарантії безпеки, які дадуть Україні союзники після припинення бойових дій, зможуть надовго гарантувати мир у Східній Європі. Як багато хто передбачає, росія просто дочекається слушного моменту, аби відновити бойові дії й далі нищити нашу державу. Натомість підпис Сі Цзіньпіна на міжнародних гарантіях безпеки для України може дещо відбити бажання російській владі повторити вторгнення.

«Виглядає так, що статус країни, яка гарантує безпеку України, нагадує «гарячу картоплину», яку перекидають з однієї сторони на іншу, так, ніби всі бояться взяти на себе відповідальність. Ніхто поза державами нашого регіону Європи не відстоює постулату, що Україна має отримати тверді гарантії безпеки від Заходу після закінчення війни… Можливо, держави поводяться так тому, що передбачають, що мирні розв’язання, якими б вони не були, рано чи пізно будуть порушені. Можливо, надання Україні твердих гарантій вважається занадто великим ризиком… То, можливо, слова Блінкена (про позитив від залучення Китаю — ред.) частково спричинені тим, що якщо будь-яке розв’язання, укладене зараз, має бути нетривалим, то добре було б залучити у все протиборство Китай, тоді б і його авторитет, як гаранта, було б порушено», — вважає експерт.

Китай є чи не єдиною світовою потугою, яка здатна тримати кремль на короткому ланцюгу. Це Пекін підставив плече москві в той час, як її душили західні санкції, купуючи нафту та газ, продаючи технологічні продукти та обладнання. Без китайської допомоги, зокрема БПЛА, оптичних приладів, а за деякими данними й снарядів, російській армії було б сутужно. Колосальною є також роль дипломатичної підтримки Пекіну. Дехто вважає, що термінові візити лідерів п’яти середньоазійських держав до москви, де на Красній площі вони були живим щитом для путіна, стали можливими саме завдяки впливу Китаю.

Навіщо це Піднебесній

Ключовим є питання, на яких умовах Пекін готовий буде долучитися до довготривалого миру в Україні, навіщо це йому взагалі потрібно. Загалом Китаю вигідне ослаблення Заходу, але економіка Піднебесної зав’язана на торгівлі з Америкою та ЄС. Якщо налагодити справи зі США буде доволі складно, хоч Пекін і демонструє готовність до покращення відносин, то з Європою все виглядає простішим. Позиція президента Франції Емануеля Макрона після відвідин Китаю є тому гарним підтвердженням.

Китай вважає, що торгові відносини з ЄС є визначальними для його майбутнього економічного благополуччя. Домогтися невтручання ЄС у потенційну суперечку між Китаєм та США за Тайвань є головним завданням китайської дипломатії й видається цілком реальною справою.

Задля співпраці з ЄС Сі Цзіньпінь міг би відіграти роль миротворця. Пекін може спробувати обміняти мир в Україні на невтручання ЄС у боротьбу за Тайвань. Зрештою, не обов'язково йти аж так далеко, підтримку можуть знайти навіть туманні обіцянки Європи, адже подальше загострення конфронтації між авторитарними країнами та демократіями поставлять крапку на багатьох стратегічних планах КНР, як от глобальна ініціатива «Один пояс, один шлях». Нещодавно Італія серйозно дошкулила Пекіну, коли оголосила, що готова відмовитися від своєї участі в цій реінкарнації «Шовкового шляху» заради більшої єдності Західного світу.

Звісно, Китай потурбується про інтереси свого васала — росії. Можна прогнозувати спроби поширити вплив на Україну, зокрема за допомогою участі КНР в інфраструктурних проєктах. Але як довго може зберігатися такий мир, чим Україна буде змушена пожертвувати, аби утримати його? А чи не програє Захід у цьому тривалому геополітичному протистоянні, розділившись на Європу, яка хоче дружити з Китаєм, та блок країн Тихоокеанського регіону на чолі зі США, які протистоять йому? Чи не перетвориться за кілька десятиліть на депресивний регіон, поступившись місцем Азії, на яку вже зараз припадає 50 % світової економіки?

У Foreign Affairs  зазначають, що Пекін розцінює шанси на покращення відносин зі США  за адміністрації Байдена кращими, ніж за Трампа, і для цього можуть використати війну в Україні. Але аналітики вважають, що Китай усе ж намагатиметься не брати на себе зобов’язань, демонструючи водночас свою роль миротворця. 

Два варіанти

Є два варіанти, які гарантують мир в Україні — ядерна зброя та вступ до НАТО. Київ, як і решта ключових гравців чудово це розуміють. Неодноразово на сайті президента реєстрували петиції із закликом відновити ядерний статус, оскільки росія зламала Будапештський меморандум. У середу, 17 травня, з’явилася інформація про те, що Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) провело неоголошене обстеження в Інституті ядерних досліджень НАН України й не виявило порушень у поводженні з ядерними речовинами. Зазначається, що перевірку було проведено у зв’язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Зеленський на Мюнхенській конференції ще до війни говорив про готовність відмовитися від угоди, за якою Україна втратила ядерний статус, але зараз позиція України у тому, що це не на часі, адже може призвести до падіння міжнародної підтримки. 

Щодо вступу до Північноатлантичного альянсу, усе залежить від того, наскільки США будуть зацікавлені в Україні. Якщо вони так вирішать — тільки питання часу, коли той день настане. Вашингтон один за одним переконає всіх, навіть таких, як Віктор Орбан, у тому, що це необхідно зробити. І це цілком може статися. Варіант подій, за якого від України спробують відмахнутися розпливчатими гарантіями безпеки зовсім не єдиноможливий.

Із цією метою Київ намагається пов’язати безпеку України з тим, що по-справжньому цікавить США, становить основу могутності Америки — безпеку в Тихоокеанському регіоні. На це був спрямований зокрема і візит президента Зеленського до Європи, де під час виступу в Гаазі він заявляв, що безпека демократії у всьому світі на пряму залежить від того, як закінчиться війна в Україні. Він спеціально наголосив, що авторитарні уряди зірвуться з ланцюга, якщо росія отримає хоча б можливість стверджувати, що досягла своїх цілей і здобуде нові території.

«Подивіться, як країни світу об’єднуються довкола підтримки України у її захисті самої себе. Що спонукає їх до того бажання допомогти? Відчуття, що йдеться більш ніж про долю однієї країни. Це відчуття, що це більш ніж протидія одному агресору», — заявив Зеленський.

Цю ж думку поділяють і інші союзники, наприклад, прем’єр Японії Фуміо Кісіда має намір використати саміт G-7, який відбудеться в Хіросімі, для заохочення провідних економік світу до активнішого протистояння авторитарним урядам. Він напряму пов’язує війну в Україні з потенційним протистоянням за Тайвань.

«Для мене російська агресія проти України — це не подія, яка сталася далеко. Не можна допускати спроб в односторонньому порядку силою змінити статус-кво, де б вони не відбувалися у світі», — каже Кісіда.

У самій Америці й між демократів, і між республіканців, є голоси тих, хто теж так вважає. Можливо, справа зрушить із місця і ми отримаємо якісь гарні новини на саміті НАТО у Вільнюсі, який має відбутися в липні. Але ми повинні бути готові до будь-якого варіанту розвитку подій, потрібно звикати бути сильним.

Ми розповідали також, що Китай закликав іноземних дипломатів утриматися від символів підтримки України. А ще експрем'єрка Британії Ліз Трасс летить на Тайвань і це вчергове підіймає ставки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.