Зірка Кіборгів розповів, які відрізняється життя біженців на початку війни 2014 року і зараз
Зірка “Кіборгів” на серіалу “Спіймати Кайдаша” Віктор Жданов згадав як статус популярного актора іноді вливає на перебіг подій. Також він порівняв, як в українців з роками змінилося ставлення до біженців. Про це він розповів в інтерв’ю NV.
Віктор Жданов став вже настільки впізнаваним, що навіть радикально змінивши зовнішність для зйомок у наступній картині його все одно впізнають. Але ж це зовсім не напружує актора. Він з тих, хто залюбки зробить селфі разом з прихильниками. Каже, що це не може бути неприємним. Тим більше, що таку популярність він здобув не так вже й давно, коли більшість чоловіків вже думає про пенсію.
“Ну взагалі-то приємно. Приємно, коли люди по-доброму відкликаються на твою роботу. І ти розумієш, що воно якось їх витягує з війни, побуту, з цього страшного сьогодення. А от коли я зараз поголився і тебе зупиняє патруль поліції, і я питаю: “Я щось порушив?”, а мені відповідають: “Ні. Ви ж актор? Ми вас впізнали”. А мені аж смішно стало: “Я ж без бороди. Як ви мене впізнали?!”. Я тільки-но поголив бороду і сам себе ще не впізнавав.
Постояли, поспілкувалися трохи. Приємно, звичайно приємно. Будь-якій людині приємно, особливо, коли за твою роботу тобі ще й дякують”, - ділиться актор.

Актор з дружиною двічі переселенець. З початку, у 2014 році вони переїхали з Донецька до Херсону, а потім, на початку повномасштабного вторгнення, вже до Києва. Тому журналіст попросив актора порівняти як в українців за ці роки змінилося ставлення до переселенців. За словами Жданова це залишається болючою темою. Тим більше, що нещодавно він знявся у картині “Сірі бджоли” за повістю Андрія Куркова, яка як раз і підіймає тему переселенців під час цієї війни. Саме тому Жданова і запросили на одну з головних ролей, бо саме йому вона дуже добре відома.
“Воно дійсно було дуже неприємно. Коли ти лишаєшся всього, ти перебуваєш в якійсь абстракції і не розумієш, де ти, що ти, хто ти, взагалі чому це з тобою відбувається.
Але нам було набагато легше, ніж тим людям, які опинилися в окупації, не мали можливості виїхати, яких розстрілювали. Слава Богу, нас це оминуло, бо тоді вторгнення було в’ялотекуче, вони тоді ще прикривалися чимось. А зараз вони вже відкрито заявили, хто вони і що зроблять: розстріляють.
Тому я б не порівнював. Звичайно, різниця є. Зараз, коли війна затягнулася вже на четвертий рік, людям вже трошки важко, а на початку — зустрічали, приймали, дома віддавали, ділилися останніми. Я бачив це особисто, коли ми доньку з дружиною вивозили за кордон. У тому ж Львові було стільки доброти, я вам не можу передати. Це було єднання нації!”, - каже він.