Зрозуміти Макрона: чи справді французький президент ненавидить США

Світова спільнота з подивом слідкувала за заявами, які зробив президент Франції Емануель Макрон після повернення з Китаю: він почав говорити про «стратегічну незалежність» Європи, про відсутність наміру «підігрівати війну в Тайвані», як це, мовляв, робить США та про небажання «бути васалом» Вашингтону. Ці заяви можуть бути частково продиктовані особистою образою, бажанням підсилити власний авторитет, а також заграванням із суспільною думкою. Водночас аналітики звертають увагу на те, що Європа й далі не є цілісною і інтереси однієї її частини можуть іти в розріз з інтересами іншої.

Гординя як фактор міжнародної політики

Українці добре пам’ятають своє обурення, коли президент Емануель Макрон напередодні війни літав у кремль до володимира путіна, вмовляючи його не розпочинати вторгнення, пропонуючи розглянути «гарантії безпеки», так, ніби Україна чимось загрожувала росії. Потім, уже після перших успіхів української армії, французький президент кілька разів пропонував «зберегти путіну обличчя».

Загалом, було зрозуміло, чим завершаться ці візити Макрона, але він у них виступав у ролі активного і впливового політика світового рівня, зі своїм унікальним, відмінним від позиції Вашингтону, поглядом на світ. І от тепер його заяви  щодо Китаю США та Тайваню, який, ніби-то не є інтересом Європи, спричинили скандал уже на Заході.

Здається, найбільший резонанс викликало інтерв’ю Макрона виданню Politico, коли різкі заяви пролунали вперше. Як зазначає видання, через кілька годин після публікації інтерв’ю з’явилася група перекладачів із Єлисейського палацу, які заявили, що коментарі французького президента були неправильно перекладені та ще й неправильно усвідомлені англосаксонськими ЗМІ. Насправді, мовляв, «Макрон набагато ближче до європейського центру тяжіння». Politico вважає, що скандальні заяви президента Франції були перекладені якраз правильно. Вони звертають увагу на те, що подібне траплялося неодноразово і, ймовірно, невипадково.

«Набагато більш імовірно, що Макрон точно знає, які слова викликають міжнародну тривогу, і вживає їх, щоб звернутись до внутрішньої аудиторії, яка насолоджується видовищем того, як Франція перевершує Сполучені Штати», — пише видання.

У французькій пресі звертають увагу на те, що заяви Макрона подібні до жестів президента Шарля де Голля. Він хотів уникнути поглиблення залежності від США, тож віддав наказ вивести з-під командування Північноатлантичного союзу французький Середземноморський флот, заборонив утримувати на території Франції американську ядерну зброю, чим започаткував курс на вихід французької держави з НАТО після відмови Вашингтону. Лише у 2009 році Франція повернулася до Альянсу.

Якщо Макрон хотів визнання, як Голль, то Сі Цізіньпінь його дав. Відзначають, що французькому президенту явно сподобалася та увага, якою його оточили в Китаї.

Гучні заяви Макрона пролунали на тлі протестів проти його внутрішньої політики, зокрема пенсійної реформи: його уряд критикують, рейтинг схвалення самого президента впав. А такі заяви французького президента пестять його виборців та самого Макрона. Франція постає геополітичним гравцем, який мало не на одному рівні з Китаєм та США завдяки своєму місцю в ЄС.

Обговорення заяв Макрона мало також на якийсь час відвернути увагу французького суспільства від внутрішніх проблем. Щоправда, ймовірно вийшло не так, як він хотів, адже в ЄС та США його заяви викликали занадто велике обурення. Тож тепер Макрону дістається звідусіль.

Образа на США та європейська армія

Французький політикум ображений на американців за скандал із підводними човнами. У 2021 році було створено AUKUS — оборонний союз Австралії, Британії та Сполучених Штатів. Тоді Австралія скасувала контракт на 90 мільярдів доларів із Францією на постачання 12 підводних човнів і уклала нову угоду зі США та Великою Британією. Замість французьких дизельних субмарин, Канберра має отримати атомні. Макрон назвав це «ударом у спину» і відкликав свого посла з Вашингтона на консультації. Дії Макрона можна трактувати як прояв незадоволення американською політикою та вимогу поваги до французьких інтересів.

Одним із ключових мотивів, які керували президентом Франції Еммануелем Макроном, коли він виступив із промовою за стратегічну автономію від США, було бажання зміцнити європейську оборонну та безпекову ідентичність. Про це він неодноразово заявляв раніше, починаючи з листопада 2018 року.

Макрон вважає, що Європа повинна мати свою власну військову силу, яка не залежатиме від НАТО або США, і буде здатна реагувати на загрози та кризи у своєму регіоні та за його межами. У такій європейські армії головну роль буде відведено саме Франції — потужній у військовому плані країні, єдиній із країн ЄС, яка має ядерну зброю. Але критики цієї ідеї, сумніваються в тому, що країни, такі як Польща, Латвія та Литва отримають такі ж гарантії безпеки, як від НАТО.

Різні інтереси

Польський аналітик Марцін Кусмерчик із каналу «Polityka zagraniczna» вважає, що точку зору президента Макрона, зокрема щодо «стратегічної автономії» можна було б зрозуміти, і в його концепції є багато розумних ідей, якби не війна в Україні. Зрештою в прагненні бути самостійним нема нічого поганого. Але ці слова, сказані зараз, сформульовані таким чином і після повернення з Китаю не могли не викликати таку бурхливу реакцію світової спільноти. На Сході Європи, де ворог буквально на кордоні, його слова сприймають мало не як зраду.

«На заході континенту німці чи французи не перебувають під загрозою нападу (на відміну від поляків — ред.). Ті країни, ті народи не відчувають безпосередньої загрози безпеки, яка виникає через загрозу російської імперіалістичної експансії. Тому не відчувають зобов’язання вести таку саму політику стосовно Сполучених Штатів (як США щодо України — ред). Інтерес пов’язаний із безпекою однієї частини нашого континенту, який, визначає, що важливість зв’язку зі Сполученими Штатами, трансатлантичних зв’язків навіть не потребує доказів, адже є очевидним, протистоїть інтересу економічної політики іншої частини нашого континенту, яка зобов’язує протистояти США. Аже відрізання Китаю від економік Західних, по-перше, зовсім не буде виправданим для багатьох, не буде дешевим. І, по-друге, принаймні з перспективи французів, буде це означати «васалізацію Європи» відповідно до цілей Сполучених Штатів», — каже пан Кусмерчик.

Макрон у баченні майбутнього Євросоюзу часто трактує Китай та США однаково, або, принаймні, вважає їх дуже подібними, а це звісно, не так: мова йде про демократичну країну та автократію. Дійсно, союзники Сполучених Штатів часто йдуть проти своїх економічних інтересів, коли, до прикладу, накладають санкції на ворогів Вашингтону. Але це взаємовигідні відносини, США теж витрачають колосальні суми коштів на безпеку Європи, зокрема України. І виглядає так, що наразі Європа не може гарантувати безпеку власного східного флангу перед загрозою росії.

Згідно з даними, зібраними Кільським інститутом світової економіки, станом на кінець лютого Франція посідала 10-е місце за обсягом загальних зобов’язань щодо допомоги Україні, після Норвегії та Нідерландів і 23-е місце, якщо допомогу вимірювати як частку валового внутрішнього продукту. Париж узяв на себе військові зобов’язання перед Україною на 700 мільйонів євро в той час, як США — 43,2 мільярда євро, а Велика Британія — 6,6 мільярда євро. Якщо судити з цифр, у безпековому контексті концепція стратегічної автономії Макрона насправді не виходить далеко за межі Франції.

Раніше ми писали про те, що розкол у ЄС після прокитайських заяв Макрона й те, наскільки це небезпечно. Ми також розповідали про те, очільниця МЗС Німеччини Бербок їздила до Пекіну, щоб згладити враження від візиту Макрона.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.