Після другої доби американських ударів по Ірану через Ормузьку протоку пройшов лише один танкер. Перемир'я опинилося під загрозою
Рух суден через Ормузьку протоку фактично завмер - найнижчий рівень з моменту підписання тимчасової мирної угоди у середині червня. США завдали ударів по Ірану вдруге поспіль, а президент Дональд Трамп оголосив, що перемир'я з Тегераном "скінчилося". Протока, якою транспортується близько п'ятої частини світових обсягів нафти та зрідженого газу, знову стала епіцентром ескалації.
У четвер, 9 липня, у протоці рухався лише один танкер, як зафіксував Bloomberg, - підсанкційний великотоннажний нафтовоз, який прямував іранським маршрутом у північній частині протоки разом з іранським контейнеровозом. Американо-оманський коридор, який перебуває під контролем США, був повністю порожнім за даними систем відстеження суден. Напередодні, у середу, крізь протоку пройшли лише 14 суден - мінімум з часів укладення проміжної угоди.
Уповільнення стало різким на тлі показників попередніх тижнів. За три тижні після того, як США та Іран домовилися про тимчасову угоду для відновлення руху через Ормуз, середньодобовий транзит товарних суден становив 34 одиниці, а пікове значення 24 червня сягнуло 59, свідчать дані Kpler. Уповільнення відбулось після серії іранських атак на судна, що спровокували американські удари у відповідь, а також після заяви Трампа про завершення перемир'я з Іраном.
Судновласники опинилися перед складним вибором. З п'яти власників суден, опитаних виданням, чиї судна перетинали протоку протягом останніх тижнів, троє заявили, що оцінюють безпеку подальшого транзиту, тоді як двоє поки не змінили своїх правил. Одне судно, що перевозило близько двох мільйонів барелів нафти, розвернулося посередині протоки та повернулося до Перської затоки. Рух зрідженого природного газу у видимій зоні фактично зупинився.

17 червня Трамп та іранський президент Масуд Пезешкіан підписали меморандум про взаєморозуміння для завершення війни та зняття блокади. Проте Ізраїль продовжував удари на півдні Лівану, і вже наступного дня Іран заявив про повторне закриття протоки, поклавши провину на ізраїльські дії - що США заперечили. 27 червня Об'єднаний морський інформаційний центр під керівництвом ВМС США оголосив про розширений маршрут через Ормузьку протоку поблизу Оману, що дозволило збільшити морський рух в обох напрямках.
Ціни на нафту стрімко зросли після нової ескалації, що розвернуло низхідний тренд, викликаний очікуваннями відновлення танкерного трафіку через Ормуз. Схоже, ці очікування виявилися передчасними. Водночас протока є найвужчою у світі для такого обсягу вантажопотоку - її два односпрямованих судноплавних коридори забезпечують транзит близько 20 мільйонів барелів нафти на добу, що становить приблизно 20% світової морської торгівлі нафтою.
Для України ситуація має прямий наслідок: країна суттєво наростила імпорт природного газу і залежить від цін на європейському ринку, які досі відчувають дефіцит катарського зрідженого газу. Відновлення газового постачання із зони конфлікту - це процес, розтягнутий у часі. Для України це означає збереження підвищеного тиску на ціни для споживачів та виробничі витрати підприємств щонайменше до кінця опалювального сезону 2026-2027 років.
Через блокування Ормузької протоки та атаки на нафтову інфраструктуру ціна нафти марки Brent підскочила до понад 80 доларів за барель. Іран заблокував протоку, а потім завдав ударів по нафтопереробній промисловості по всьому Близькому Сходу, у тому числі постраждали Саудівська Аравія та ОАЕ. Через те що атаки Ірану на нафту регіону спровокували ланцюговий ефект, найболісніше це вдарило по Китаю як найбільшому імпортеру нафти з Перської затоки.
Зростання цін на нафту пов'язують із побоюваннями трейдерів щодо скорочення постачань енергоносіїв з Перської затоки. Ормузька протока залишається заблокованою, що перешкоджає переміщенню енергоносіїв з регіону на зовнішні ринки. Зазвичай через цю протоку щодня транспортується близько п'ятої частини світових обсягів нафти та значні обсяги газу, а стрибок цін на нафту понад $100 вже призвів до дорожчання пального на українських АЗС і змусив владу шукати інструменти стримування роздрібних цінників.