Радник мера Маріуполя розповів, що відбувається у місті зараз, коли його звільнять та як будуть відбудовувати

З телеграм-каналу Петра Андрющенко українці дізнаються про жахи, які тривають в Маріуполі і після припинення бойових дій. Вчора він дав інтерв’ю, в якому більш детально розповів, як почалася війна в місті та коли будемо розбудовувати його.

Інформатор подивився ефір YouTube-каналу “Поганий соціолог”, в якому тривало інтерв’ю. І виокремив головне. 

Ведучий Денис Денисенко сказав, що останнім часом кількість запитів “Маріуполь” в Google падає. Значить, і скорочується увага до міста. Він посилається на дослідження Google-трендів. Разом із цим він провів дослідження, і виявилось, що 15% опитуваних українців навіть не знають, в якій області знаходиться Маріуполь. А проблема лишається.

Маріуполь до війни

Петро Андрющенко сказав, що і раніше Маріуполь плутали з Мелітополем. Хоча останні 8 років місто у моря залишається символом опору і незламності. Воно було окуповане і звільнене в 2014 році. Влада розвивала його, і порівняно з періодом, коли при владі був Янукович, Маріуполь дуже змінився. Тут виросли зарплатні. Радник навів приклад Дніпра - якщо тут водій тролейбусу отримає 10-11 тисяч грн, то в Маріуполі - 19 тисяч грн. Переселенці в інших містах порівнюють і відчувають цю різницю. 

Проросійські настрої? Були. Але ситуація змінилася за останні 8 років. Здебільшого, люди, які поділяли їх, були пенсійного віку. Так сталося через роботу російської пропаганди. Молоді притаманні проукраїнські погляди.

Полк “Азов” - об’єкт російської пропаганди

Петро Андрущенко пояснив, чому саме “Азов” так гучно звучав на росЗМІ. По-перше, його воїни є добровольцями. По-друге, іншого добровольчого батальйону такої якості, не було - йдеться про дисципліну, обладнання, те, що вони робили. По-третє, за словами Андрущенка, в 2014 році до середини 2015 року кожен знав: що б не відбувалося, завжди можна звернутися до “Азову”. Поліція не приїжджала, “Азов” приїжджав і наводив лад. Це молоді хлопці, “ультрас”. В соцмережах різне можна про них знайти. Але тепер вся Україна стала SMM-ником “Азову”, бо батальйон став дуже популярним. А російська пропаганда використала це. 

Оборона Маріуполя

Місто було готово. Але питання - до оборони якої якості? Маріуполь міг оборонятися, як в 2014 році. Міг оборонятися від атак, які були в Києві, Бучі, на початку війни після вторгнення рф. Але до того, що потім стало в Маріуполі, за словами радника, ніхто в Україні не був готовий. 

Спочатку буои “Гради”, потім “Точка-У”, потім “Урагани” і “Смерч”. А потім - авіаудари. Від цього немає порятунку. Певну роль зіграла і територіальна близькість до росії - з аеродромів Краснодарського району зручно було злітати. Перший збили зенітки “азовців”, і після того літаки зникли. З’явилися знову. Тоді вже “Азов” мав “Стінгери”. Їм вдалося збити другий літак, а третій не змогли. В той час, коли ракета вже вилетіла з “Азовсталі”, літак почав набирати висоту. Вочевидь, російські пілоти були настільки перелякані, що катапультировались. 

Всі літаки злітали навколо Маріуполя - це 30 км через море. Над Урзуфом набирали висоту або йшли понад морем до селища Мєлєкіно - це околиці Маріуполя. Там заходили на бомбардування. Андрущенко сказав, що якби були б ППО, як зараз по всій країні - мабуть, оборона Маріуполя ще довго тривала б. 

(Де)блокада Маріуполя 

“Коли порушили тему деблокади, провести її було вже неможливо”, - сказав радник мера. 

Від Маріуполя до лінії фронту було 150 км. Цю відстань треба було пройти пішки полем і степом. Всередині було купа ППО, тому з повітря не було б ніякої підтримки. Фактично це було б когось відправити на смерть. Мерія разом з СБУ та військовими збирала дані та знала про пересування техніки.

Евакуація цивільних

Технічно люди виїжджали самі. Вони почали це робити 13 березня, коли відкрився широкий коридор. За 5 днів до того перша колона доїхала до Бердянська - близько 36 автобусів. В ній був мер і голова Маріупольського району. На той час Бердянськ вже був окупований. Колону там зупинили. Щодня гоняли то з Бердянська в середину міста, то на об’їздну. Це було десь 8 березня. А 5 березня почалися перемовини про евакуацію. І в результаті цього процесу росіяни “відчинили ворота”. Лише з Бердянська була можливість забрати людей. До Бердянська люди мали їхати самотужки. 

Якщо людина не мала автівки чи можливості добратися транспортом, вона не могла виїхати з міста. Хоча дуже багато людей пішки йшли і підбирали один одного. Тобто добрих історій більше, ніж поганих. 

Росія заважала евакуації з Маріуполя

“Ми постійно намагаємось знайти питання “Чому?” і “Для чого?”, якщо ми кажемо про росію. Для себе ми вирішили, що відповідей на ці питання немає. Тому, що у нас різна ціннісна логіка”, - сказав Петро Андрущенко, - ми розуміємо, що якась логіка в них все ж таки є, але зрозуміти її неможливо. 

Спікер розповів, що росіянам було б простіше взяти місто, якби йшла евакуація. Коли вони окупували частину міста, то повісили на себе гуманітарний тягар на шию. Простіше було б випустити людей і передати його Україні. 

А далі Петро Андрущенко розповів про спроби вивізти людей. 

Перша евакуація була оголошена на 12:00 біля “найвідомішого драмтеатру у світі”. Дивом людей розігнали по укриттях за 15 хвилин до того, як почали стріляти. І рівно о 12:00 росіяни накрили “Градами” точку евакуації. 

Наступного дня змінили місце евакуації. “Коридор” наші оборонці розмінували, відкрили, і тоді почали прориватися російські танки. З того часу евакуація зупинилась,тривали лише перемовини. І завершилися 13 березня. 

Що спрацювало? Все:

• росіяни змінили свою агентуру
• їм потрібно були прикрити свої маневри
• почалася міжнародні перемовини.

Це питання, в яке втручалися і турки. Декілька громадян Туреччини в мечеті були під обстрілами. ІНформаційна хвиля піднялася безпосередньо в Туреччині. Про евакуацію с путіним домовлялися міністр оборони, міністрі зовнішніх справ і Президент Туреччини І росіяни прийняли рішення, а українці цим скористалися. 

Скільки людей мешкає в Маріуполі

“На сьогодні в Маріуполі порядка 150 тисяч осіб”, - сказав Андрущенко. Від модератора прозвучила думка, ніби росіяни навмисно завищують цифри для того, щоб отримувати більше грошей на “гуманітарку”. Радник сказав, що там процвітає корупція. Загалом він переконаний, що якісного перепису там ніхто не проводив. Приблизно 50-60 тисяч маріупольців вивезли в росію. За думкою Андрущенко, коли людина просиділа без води, без їжі, без опалення в підвалі під обстрілом і її звідти дістали і сказали: “В евакуацію”, то це примус, депортація. Жодного разу людям не дали самостійно обрати - до росії чи України. 

Більше 200 тисяч людей виїхали в Україно. Хтось - в Європу. Рік тому населення Маріуполя складало 536 тисяч осіб. На початку війни - 450 тисяч. На початку блокади (з 1 по 3 березня), коли вже неможливо було виїхати з міста, було десь 350 тисяч людей. 

Маріуполь під окупацією

Спеціалісти вже закінчили рахувати руйнування. Вони перевіряли соцмережі, знаходили зображення, відео, описи до нього, свідчення. Частина комунальної інфраструктури була зруйнована, частину руйнували, щоб обладнання не дісталося окупантам. Здебільшого це речі, які мали забезпечувати стратегічний напрямок. Наприклад, порт і заводи. Більшість окупанти розтрощили ще на початку блокування. Найбільша проблема - житло. Будинки, школи, дитячі садочки - все пораховано. Що незрозуміло - інфраструктура, яка знаходиться в землі - наприклад, труби водопостачання, теплопостачання. Зрозуміло, воно в такому стані, що його неможливо відновити. Байки окупантів про те, що тут буде місто-сад, - це лише байки. 

Кількість жертв

Вдастся встановити до 70% точної кількості загиблих. Коли стріляли “Сонцепіки” і будинок палав по 2-3 тижні, то там точно нічого не знайдеться. Також невідома кількість людей, яких вивезли на інші кладовища, як і тіла, яких знищили в крематорії. Вони працювали два-три дні, але за умови відсутності газа і електрики більше функціонувати не могли. Після того, як крематорії припинили працювати, окупанти закопувати в братські могили.

Станом на 1 червня 2022 року росіяни поховали в братських могилах 20-22 тисяч маріупольцев. Могили продовжують зростати. Андрущенко нагадав про те, що в Хіросімі і Нагасакі протягом року померло 55,5 тисяч людей. 

“Я думаю, що Маріуполь значно перевищить навіть цю трагедію”, - сказав радник. 

Поточна ситуація в Маріуполі

Спікер описав її одним словом: “Середньовіччя”. Люди мають добувати все самі. Точково щось з’являється - вода, електрика. Тепла не буде взагалі. Газу не буде взагалі. З їжею проблем немає лише в деяких районах. Решта розташовані дуже далеко, і дістатися до Центру видачі гуманітарної допомоги важко, бо транспортної логістики немає. Люди пересуваються містом пішки чи велосипедом. Є дороги, які розтрощені і заміновані. І спека. У віддалених районах живуть 3-5 тисяч людей, і таких районів декілька. 

Немає достатньої кількості лікарів. Для того, щоб поставити діагноз, треба перевірити аналізи, а це наразі неможливо.. Є проблема з ліками. Люди передають запити сюди, тут скидаються допомогою і передають медикаменти назад. Як? Є умовний евакуаційний коридор. Навіть зараз можна виїхати. 

“Тому для багатьох це (залишатися в Маріуполі-ред.) дійсно їх вибір. Це дуже складна і сумна ситуація для нас”, - ділиться радник мера. 

Є люди, які не можуть виїхати, бо за це треба заплатити грошей, а в них їх немає. Міська рада працює з цим. Для тих, хто звертається, можуть навіть з бюджету дати грошей на це. І люди їдуть - щодня в Запоріжжя в’їжджає від 50 до 100 людей. У Василівці зараз не дуже добра ситуація з пасажиропотоком, тому, що люди не тільки з Маріуполя їдуть, а з Херсона, Бердянська. Росія пропускає визначену кількість в різні дні. Для них це “живий щит” - доки вони пропускають, ми не наступаємо. 

Фільтраційні табори

Росія “профільтрувала” майже 100% маріупольцев. 10% з них (приблизно 10 тисяч осіб) перебувають в тюрмах на території Донецької області. Дві тюрми є в Оленівці, Донецьке СІЗО, колонія в Макіївці. Зараз щось намагаються облаштувати в Волновасі. Не вистачає місць. 

Підстав для ув’язнення може бути декілька. Проукраїнські погляди, навіть якщо вони виражені не так вже й активно. Татуювання. Не сподобалось, як поводився/поводилася під час питань про ставлення до росії. Переписка чи фото в телефоні. 

Перевірка проходила в три етапи:

• допит у ФСБшників з застосуванням дактилоскопії. З’ясувалося, що окупанти “зламали” численні бази
• гаджети
• особистий догляд - роздягають і перевіряють наявність татуювань синців чи поранень (свідчення про можливу участь у бойових діях)

Щонайменше 30 днів примушують відсидіти в Оленівці. Через декілька днів подивляться - а може, й помилилися. Відпускають. Так було спочатку, а зараз все сурово, як у концтаборі. Бранці в таборах зв’язку не мають. Можливо, частина з “Азову” чи 36 бригади там знаходиться. Петро Андрущенко каже, що до “евакуації” ще можна було щось продати, домовитись, передати гроші комусь у в’язниці і зібрати інформацію. Таким чином потрохи випускали людей. Зараз так вже не можна.В Оленівці відбулися кадрові зміни - всіх місцевих прибрали. Залишились виключно росіяни або донецьке МГБ. 

Майбутнє Маріуполя

Петро Андрущенко припускає, що вже наступної весни почнуть відбудовувати Маріуполь. Він сподівається, що росіяни не будуть так битися за Маріуполь - там вже нема за що битися. 

“Попри весь сум і горе, якщо дивитись в майбутнє, то я думаю, що це буде найкраще місто в Україні”, - каже радник мера. 

В планах - збудувати модернове, європейське місто біля моря. Мерія за час війни скоротилася, але працює над цим. І економіка буде інша, враховуючи поточний стан комбінату. Це буде місто для молодих, з новою інфраструктурою, захищеним. Головне - повернутися.

Софія Єлагіна