Аналітики IBRiS зафіксували системне "охолодження" патріотизму у Польщі - кількість громадян, готових стати до лав армії, впала вдвічі за три роки
Польща витрачає мільярди злотих на розбудову армії, проте патріотичний запал її громадян стрімко згасає. Варшава жорстко відстоює власні інтереси на рівні ЄС, але нове дослідження змушує поставити питання: а хто захищатиме країну зсередини? Новий звіт аналітичного центру IBRiS зафіксував серйозні зміни у настроях польського суспільства - і вони явно не на краще. З 2023 року по 2026 рік показники громадянської готовності до оборони держави впали вдвічі.
Пряма готовність громадян брати до рук зброю та вступати в бій скоротилася вдвічі - з 30% на початку повномасштабної війни в Україні до 15% сьогодні. Дослідники порівняли показники 2023 і 2026 років та дійшли висновку, що поляки дедалі менше схильні жертвувати собою заради держави, - йдеться у матеріалі видання InfoSecurity24.
Згідно з даними IBRiS, лише 15% поляків сьогодні готові пожертвувати життям заради своєї країни. У 2023 році таких було 27%. Суспільство розділилося майже навпіл: пряму участь у бойових діях відкидають 47% респондентів, тоді як 44% опитаних все ще заявляють про готовність захищати державу зі зброєю.
Не менш тривожна й динаміка матеріальної солідарності. Поляків, готових відмовитися від особистого добробуту заради батьківщини, поменшало з 46% до 36%. А кількість тих, хто не готовий ні на які жертви, зросла з 14% до 30%. Тепер громадяни Польщі віддають явний пріоритет безпеці власних сімей та збереженню майна.
Особливо тривожна ситуація серед молоді. Громадяни віком від 18 до 29 років найменше хочуть воювати - серед них готовність до боротьби становить лише 18%. Це найнижчий показник серед усіх вікових груп.
Натомість найвищий рівень патріотизму демонструє старше покоління - 56% польських громадян у віці 40-59 років заявляють про готовність стати на захист країни.
На зміну оборонному пориву прийшли прагматичні думки про евакуацію, захист близьких і порятунок нажитого. Експерти, що коментують дослідження, називають цей тренд переходом від "героїчної стійкості" до адаптивної стійкості: якщо у 2022-2023 роках людьми рухали сильні емоції та солідарність, то до 2026 року взяв гору прагматизм. Поляки усвідомлюють військові ризики, але захищати себе та свої сім'ї тепер планують шляхом мінімізації особистих загроз, а не через масову участь у бойових діях.
Водночас 63,3% респондентів стурбовані загрозами для країни з боку інших держав - цей показник на 7,2% більший, ніж роком раніше. Парадокс полягає в тому, що тривога зростає, а готовність особисто відповідати на загрозу - падає.

Польська влада продовжує активно нарощувати оборонний потенціал країни. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Польща збудувала найбільшу армію в ЄС, витрачаючи на оборону найбільший відсоток ВВП серед держав Альянсу. Проте розрив між державною безпековою стратегією та суспільними настроями стає дедалі помітнішим.
Польща висловлює занепокоєння щодо форматів, де домінують лише великі західноєвропейські держави. Прем'єр Дональд Туск критикує можливе швидке відкриття діалогу з Путіним і наголошує, що рішення, ухвалені без участі Польщі, не матимуть для неї політичної сили. На тлі цієї активної зовнішньополітичної позиції дані IBRiS про внутрішні настрої суспільства виглядають особливо контрастно.
Польща активно позиціонує себе як ключовий гравець у безпеці Східної Європи, однак суспільство залишається значно обережнішим за офіційну риторику. Загострення відносин між двома країнами відбувається на тлі геополітичних суперечностей, про що детально розповідає матеріал про польсько-українські відносини - і це відбувається саме тоді, коли польські громадяни демонструють найнижчу готовність до жертв за останні роки. Така комбінація - жорстка зовнішня риторика при зниженні внутрішньої мотивації до оборони - ставить серйозні запитання перед Варшавою.
Аналіз IBRiS охоплює три роки стеження за суспільними настроями. За цей час частка поляків, готових до матеріальних жертв заради батьківщини, скоротилася на десять відсоткових пунктів, а кількість повністю незалучених - подвоїлася. Геополітична самовпевненість країни на рівні інститутів ЄС, як показує аналіз позиції офіційної Варшави, поки що не підкріплюється аналогічним запасом громадянської рішучості - і це може стати стратегічною проблемою вже в найближчі роки.