Роман Замрій розповів, як його затримали співробітники ТЦК, забрали телефон і помістили в жахливі умови. Крім нього, там було ще двоє чоловіків
Військовий медик і ветеран війни Роман Замрій зі Хмельниччини приголомшливу історію про те, як його силоміць утримували в Територіальному центрі комплектування в Чернівецькій області, попри чинне бронювання. За словами чоловіка, умови в ТЦК нагадували не що інше, як полон.
Історію він опублікував на своїй сторінці у Facebook. За словами Романа, його зупинили 4 червня ввечері на блокпосту неподалік Хотина. Працівник ТЦК взяв документи на перевірку, після чого сів до авто та попросив підвезти його до військкомату, нібито щоб перекинути файли. Уже на порозі будівлі той попросив телефон ветерана — і зник разом із ним. Після цього зв’язок зник, а документи, зокрема бронювання, залишились у застосунку "Резерв+", доступ до якого був неможливий.
«Цього працівника я більше не бачив. А телефон — не повернули», — пише Замрій.
Проведення військово-лікарської комісії Роман назвав "цирком". Рентгену не було взагалі. А його зауваження про проблеми з нирками ігнорували — в електронній картці нічого не знайшли, бо працівники не мали доступу без смс-підтвердження з його телефону.
«Все просто: немає доступу — немає хвороб. Усі “здорові”», — пише ветеран.
Після медкомісії Романа закрили в брудному приміщенні за ґратами. Камера, замок ззовні, сморід, відсутність свіжого повітря — усе це, за словами чоловіка, було схожим на полон.
«Це була не просто кімната — це була ізоляція. Першу ніч дали воду й трохи їжі. Потім — ні їжі, ні виходу навіть у туалет», — згадує він.
Зв’язку з підрозділом, де раніше служив, — 57-ю бригадою — ніхто не міг надати. Усі прохання ігнорували.
Разом із Романом у "підвалі" утримували ще двох чоловіків: 27-річного цивільного та майора з авіаційної бригади. Останній теж просив відправити його до рідного підрозділу, але в ТЦК наполягали на те, щоб його направили в піхоту. Жодних роз’яснень чи можливості апеляції не надавали.
Роман зізнається, що не розповів усі деталі. За його словами, повна правда лише зашкодить мобілізації, яка сьогодні критично важлива для країни.
«Моє серце зажате між невимовною злістю на конкретних людей і бажанням не нашкодити мобілізації, від якої залежить виживання країни», — написав він.
У 2024 році дніпровського посадовця Олександра Литвина затримали прикордонники біля Говерли, попри відсутність доказів спроби перетину кордону.
Як розповідає сам Олександр, його зупинили неподалік від готелю після сходження на вершину. Попри наявність броні, його звинуватили у нібито спробі нелегального виїзду та повезли до ТЦК у Хусті, хоча географічно ближчим був Рахів. Там, за словами Литвина, його доправили до підвального приміщення разом з іншими затриманими.
Приміщення, в яке потрапив чоловік, він описує як задушливе і переповнене — в одній кімнаті знаходилося 14 людей. Один туалет був непридатним до використання, другий — у критичному стані. За словами Литвина, офіцер, який зустрічав затриманих, радив одразу брати спальні мішки. Умови, стверджує чоловік, більше нагадували тимчасове утримання, ніж законну процедуру мобілізації.
У підвалі швидко формувалася ієрархія: "старожили" мали певні привілеї, новачки ж спали поруч із черговими ТЦК. Серед присутніх були як цивільні з різних регіонів, так і представники нацменшин — четверо закарпатських угорців, яких згодом відпустили.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.