У четвер та п'ятницю 26-27 грудня на небі сформується напружена конфігурація
"Ця пісня про кохання, складнощі в стосунках, випробування, надію на краще попри всі негаразди та про силу рухатись далі. Глибокі емоції, текст, дещо мрійливий приспів створюють відчуття віри у світле майбутнє, де щастя можливе. P.S. Не переймайтесь, пишу пісні не тільки про історії зі свого життя, а й із життя інших людей, або ж вигадую ситуації. І ця пісня саме такого сюжету".
Розповідаємо, чому коли канцлер Німеччини піде, це може позитивно позначитися на Україні
АВТОР: КИРИЛО САЗОНОВ
Соціал-демократи перемогли на виборах у Німеччині. Християнські демократи на другому місці. Меркель йде. Українські експерти (особливо фінансово прив'язані грантами до ЄС) ллють крокодилячі сльози. Як ми без Меркель? Це ж друг України ... Хлопці, з чого це раптом?
Нагадаю 2008 рік. Президент Ющенко при всіх його недоліках тягнув Україну до НАТО. На саміті ми хотіли і реально могли отримати ПДЧ. Разом з коханою мною Грузією. Хто заблокував це рішення? Чи ви не пам'ятаєте? Я пам'ятаю. Німеччина і Франція. Причому Франція традиційно розгрібала проблеми Магрибу, Схід їй ні до чого. Ключовим було рішення Меркель - не злити Путіна і не давати Україні ПДЧ в НАТО. Можемо згадати 2014 рік і до наших днів.
Позиція Німеччини і Меркель - не продавати і не дарувати Україні зброю. Це заважає залагодити, сцуко, конфлікт. За її словами. Нехай Путін вбиває українців, а ми поговоримо про боротьбу з корупцією і корпоративне управління. І оплатимо пару голів, що говорять і громадських організацій саме про ці розмови, а ні в якому разі не про війну. І Північний потік другий запустимо. Рішення прийняли у 2015 році. Це друг України? Серйозно? З такими друзями ворогів не треба. Меркель йде. Я можу тільки попросити передати привіт чортам у пеклі. Це не друг України зовсім. І хто ллє зараз сльози - або дурний, або на зарплаті без принципів. Вибачте за різке, але це правда ...
Це матеріал рубрики «Блог». Позиція редакції може не збігатися з думкою автора колонки.