STRUM пробирає тіло, я - там, ти - тут. А в KLAVDIA PETRIVNA та PROBASS ∆ HARDI - один маршрут у цій колаборації. Кліп-нагадування про те, що справжня іскра стається лише тоді, коли ми знаходимо шлях крізь цифрові перепони до живих почуттів.
Розповідаємо, чому коли канцлер Німеччини піде, це може позитивно позначитися на Україні
АВТОР: КИРИЛО САЗОНОВ
Соціал-демократи перемогли на виборах у Німеччині. Християнські демократи на другому місці. Меркель йде. Українські експерти (особливо фінансово прив'язані грантами до ЄС) ллють крокодилячі сльози. Як ми без Меркель? Це ж друг України ... Хлопці, з чого це раптом?
Нагадаю 2008 рік. Президент Ющенко при всіх його недоліках тягнув Україну до НАТО. На саміті ми хотіли і реально могли отримати ПДЧ. Разом з коханою мною Грузією. Хто заблокував це рішення? Чи ви не пам'ятаєте? Я пам'ятаю. Німеччина і Франція. Причому Франція традиційно розгрібала проблеми Магрибу, Схід їй ні до чого. Ключовим було рішення Меркель - не злити Путіна і не давати Україні ПДЧ в НАТО. Можемо згадати 2014 рік і до наших днів.
Позиція Німеччини і Меркель - не продавати і не дарувати Україні зброю. Це заважає залагодити, сцуко, конфлікт. За її словами. Нехай Путін вбиває українців, а ми поговоримо про боротьбу з корупцією і корпоративне управління. І оплатимо пару голів, що говорять і громадських організацій саме про ці розмови, а ні в якому разі не про війну. І Північний потік другий запустимо. Рішення прийняли у 2015 році. Це друг України? Серйозно? З такими друзями ворогів не треба. Меркель йде. Я можу тільки попросити передати привіт чортам у пеклі. Це не друг України зовсім. І хто ллє зараз сльози - або дурний, або на зарплаті без принципів. Вибачте за різке, але це правда ...
Це матеріал рубрики «Блог». Позиція редакції може не збігатися з думкою автора колонки.