ТОПТЕМИ:

13:22

Молитва відвернула кулю від чоловіка зірки серіалу Свати, але загинув його побратим

Актриса Вікторія Білан-Ращук розповіла, як рятує життя чоловіка на фронті та чому колеги по театру писали на неї доноси

Вікторія Білан-Ращук, Володимир Ращук — Нещодавно подружжя Ращуків стало батьками сина.

Актриса Вікторія Білан-Ращук, яка відома завдяки ролям у серіалах "Свати" та "Папік", під час повномасштабного вторгнення підписала контракт як доброволець, щоб бути ближчим до чоловіка, актора Володимира Ращука, який воює з першого дня. Вона пригадала, як молитвами врятувала чоловіка, а у театрі на неї писали доноси, а керівник Михайло Резнікович звільнив через те, що вона підтримувала Майдан. Про це вона розповіла в інтерв’ю OBOZ.UA.

Щоб я тебе тут більше не бачив!

Через чотири дні після чоловіка теж пішла на фронт.

Вікторія Білан-Ращук у перші дні війни вирішила, що її місце теж на фронті, тому пішла за чоловіком. Навіть минаючи всі перешкоди опинилася поруч з ним на “нулі”. Але Володимир її появі тоді зовсім не зрадів.

“Він пішов добровольцем 24 лютого, а я – 28. Спочатку мені запропонували працювати на медичному напрямку, але я сказала, що нічого там не розумію, тож краще направити туди, де можу бути корисною. Була на кухні, потім трохи поїздила на стрільби, а згодом поїхала до чоловіка в Сєвєродонецьк. Хоч і під виглядом волонтера, але готувалася – у повному спорядженні, бо планувала залишитися. Приїхала вночі до нього на "нуль". Він сказав: "Щоб я тебе тут більше не бачив! Їдь додому, у штабі роботи повно, ще й за тебе буду переживати".

Як я його відпускала на фронт? Звісно, плакала. Відчувала страх, нестерпний біль, відчай, були ночі геть без сну. Але донька сказала: "Мамо, треба вірити, що він повернеться. І це від тебе залежить: будеш вірити – він виживе. Будеш думати про погане – буде погано", - згадує актриса.

Але Вікторію теж можна зрозуміти. Для неї немає хвилини, коли б вона не переймалася долею коханого. А в той момент, коли у нього відбуваються найбільш запеклі бої, вона небезпеку відчуває своїм нутром. Каже, що рятують лише молитви та віра.

“Постійно відчувала, коли у них був бій, коли йому було важко. Всередині починалося щось дуже гаряче – до нудоти, до страху, така тривога, яку неможливо перебити нічим. Тоді я щосили починала молитися і вірила, що це допоможе. Вдома все було в іконах, ладаном житло пропахло.

Ми повінчані – взяли церковний шлюб перед його поїздкою на Донбас. Планували зробити це раніше, у горах, у традиційних українських костюмах: він у донбаській символіці, я – франківській, звідки родом. Ми довго все продумували, а потім почалася війна. Тоді довелося зробити все швидко, поки він не поїхав. Нам навіть дозволили обвінчатися під час посту.

Володя зізнавався, що мої молитви не раз рятували його життя. Одного разу в Сєвєродонецьку, в червні 2022 року. Йшов бій: одна куля влучила в його побратима і друга, а інша – у нього, але пролетіла через руку і бік. Його товариш загинув. Коли я дізналася, я так страшно кричала від горя. Ми всі дуже любили того хлопця – він був нам як син, всього 21 рік.

Він і Володя були разом із першого дня війни, познайомилися там і стали дуже близькими. Сергій був неймовірно порядною людиною: добрий, свідомий, з високими цінностями. Мені дуже шкода, що такі люди гинуть, – їм би розбудовувати нашу країну. Його дружина зараз живе в Івано-Франківську”, - каже Вікторія.

Нам дозволили повінчатися під час посту.

В театрі залишилися ті, кого називають ждунами

До війни вона була актрисою театру російської драми імені Лесі Українки. На той момент його керівником був Михайло Резнікович, який ніколи не приховував своїх проросійських поглядів та був членом партії “Регіонів”. Тому з умовними політичними опонентами розбирався майже як в радянські часи - звільняв Саме через свої переконання Білан-Ращук і втратила роботу.

“Почався Майдан, ми з Володею активно туди ходили. Він був учнем Резніковича, тому його не звільнили, а мене – так. Сказали, що такі, як я, йому невгодні. Він же був із Партії регіонів. Пам’ятаю, я дуже плакала і не розуміла, чому це так несправедливо.

Чи дозволяли говорити про Майдан у театрі? Ні, але я почала активно говорити, на вході віталася: "Слава Україні!" Поза сценою розмовляла лише українською, носила вишиванки. І на мене почали писати доноси. Чи знаю, хто це робив? Здогадуюся. Там і досі, незважаючи на те, що життя театру змінилося на краще, – я багато спілкуюся і з адміністрацією, і з акторами, – залишилися ті, кого називають "ждунами". Це ні для кого не секрет”, - констатує актриса.

Зараз читають на Інформаторі

15:11

У Росії поставили рекорд за вироками у справах про держзраду - розвідка