Жінка перебувала на повному утриманні чоловіка, який помер
Жінка звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Однак їй відмовили у перерахунку, обґрунтувавши відмову відсутністю документів, які б підтверджували факт спільного проживання на момент смерті чоловіка. Про це йдеться у рішенні Індустріального районного суду Харкова, опублікованому 19 вересня 2025 року.
Жінка перебувала у зареєстрованому шлюбі з чоловіком. Після укладення шлюбу вони постійно та безперервно проживали спільно як подружжя з 08.07.1996 року, вели спільне господарство, мали спільний побут, проте з особистих причин реєстрація місця проживання залишалася різною. Він помер, а після його смерті вона звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, однак, ПФУ відмовив у перерахунку, обґрунтувавши відмову відсутністю документів, які б підтверджували факт спільного проживання на момент смерті чоловіка.
Суд встановив, що чоловік та жінка з 1996 року по день його смерті проживали разом, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом. При цьому, суд не бере до уваги нотаріально посвідчені заяви з показаннями свідків щодо місця проживання заявниці та її померлого чоловіка, оскільки вказані докази не є допустимими. Зокрема, згідно з ч. 1, 2 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі, в тому числі ознайомитися з показаннями свідків. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Отже, не можуть бути покладені судом в основу судового рішення показання фізичних осіб, які надані у нотаріуса, а не безпосередньо в суді.
На підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, а також на підставі відомостей органу ПФУ можливо зробити висновок про те, що заявниця з липня 2024 року мала суми доходу в розмірі 3 778 гривень на місяць у виді пенсії, в той час, як чоловік заявниці у цей час отримував дохід від 8 500 гривень до 12 500 гривень щомісячно. До липня 2024 року заявниця взагалі не мала доходів та перебувала на повному утриманні чоловіка. Стосовно виписки з банківського рахунку заявниці в судовому засіданні 18.09.2025 року заявниця пояснила, що вона регулярно поповнювала свій рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» готівкою через банкомат за рахунок тих коштів, які давав їй чоловік, тому що через цей банк зручніше оплачувати комунальні послуги.
Позов жінки частково задовольнили. Суд вирішив встановити факт перебування до 23.03.2025 року на утриманні її чоловіка, який помер.
"Суд приходить до висновку про те, що допомога, яка надавалася заявниці від її померлого чоловіка, була для заявниці постійним та основним джерелом засобів до існування. В підсумку суд зазначає, що заявлена вимога про встановлення факту перебування заявниці на утриманні її померлого чоловіка є обґрунтованою, а тому цю вимогу слід задовольнити. Стосовно вимоги встановити факт перебування заявниці на утриманні «попри наявність різних реєстрацій місця проживання» суд зазначає, що вказівка у резолютивній частині рішення про «наявність різних реєстрацій місця проживання» немає юридичного значення для заявниці. Щодо вимоги визнати вищенаведений факт таким, що має юридичне значення для призначення заявниці певного виду пенсії, суд зазначає, що таке визнання з боку суду не є необхідним для реалізації заявницею права на призначення пенсії. Будь-який факт, який суд встановлює у резолютивній частині рішення, апріорі (за замовчуванням) є таким, що має юридичне значення. Отже, слід відмовити у задоволенні вимоги визнати вищенаведений факт таким, що має юридичне значення для призначення заявниці певного виду пенсії", - наголосив суд.