Гроза пропагандистів Григорій Герман: Арестович порівняно зі справжніми демонами дрібне шкідливе чортеня
Популярний телеведучий розповів, що найбільше дратує у роботі з пропагандою та, чому зникнення Соловйова або Скабєєвої не принесе суттєвих змін
Популярний телеведучий Григорій Герман, котрий веде на каналі ICTV2 програму “Ранок у великому місті”, а після цього перетворюється на саркастичного контрпропагандиста, який “просмажує” Соловйова, Сімонян, Скабєєву та подібних, – розповів, як така робота може довести до сказу. Також в ексклюзивному інтерв’ю “Інформатору Україна” він пояснив, чому Олексія Арестовича та Дмитра Гордона він вважає інфоциганами та чому російські пропагандисті потрібні живими.
Соловйов працює для хамуватого п’яного глибинного мужика
- Григорій, наскільки емоційно та психологічно важко працювати з російським контентом і постійно переглядати соловйових зі скабєєвими?
- Звичайно важко, тому що хочеться розбити монітор, оскільки розумієш ступінь цієї брехні, з якою доводиться стикатися тим, хто це дивиться. Розумієш, що ти, порівняно із глибинним російським глядачем, знаходишся у більш привілейованому становищі, бо є доступ до інформації і бажання розбиратися. Насправді дуже важко психологічно сприймати брехню, яка не налазить на голову, коли правда лежить на поверхні. Коли вони беруть абсолютно очевидні речі, наприклад, знищення Маріуполя росіянами й починають розповідати казки та перегортають правду догори дригом.
Цей момент найважчий, тому що ти розумієш, що маєш справу з абсолютним злом і абсолютною чорною дірою, в яку без залишків падають здорові глузди та сенси. Єдине, що ти можеш з цим зробити, це втриматися і не розбити монітор, бо ніяких грошей не вистачить відновлювати його кожен раз. А потім ти можеш сміятися та знущатися з цього. Тому що по серйозному доводити глядачам, що біле це біле, а чорне це чорне немає ніякого сенсу. З погляду раціо - все зрозуміло одразу, а от з емоційної точки зору тільки знецінюючи, і брехню і тих хто бреше, з іронією та сарказмом ти можеш їх перемогти.
- Навіщо взагалі на оглядах їхніх пропагандистських шоу будувати свої, якщо це додаткова для них платформа?
- Те, що я роблю, не розраховано на українського глядача чи слухача, тому що починаючи з 2022 року вони практично не доступні для всієї цієї єресі, котру там несуть. Це треба бути абсолютно упоротим дебілом для того, щоб бути українцем, розуміючи, що відбувається тут, продовжувати вірити Соловйову, Скабєєвій і усім іншим. Все, що ми робимо з пропагандистськими шоу, ми робимо, здебільшого для того глядача, котрий перебуває не в Україні. Це той глядач, котрий знаходиться у Росії, російськомовний глядач, котрий живе за кордоном, у країнах колишнього Радянського Союзу: Казахстані, Азербайджані, Туркменістані, Таджикистані, Вірменії, Грузії. Для величезної російськомовної діаспори у Німеччині, у Штатах… Нам навіть у коментарях писали з Австралії.
Крім того, абсолютно безглузда думка про те, що якщо ми будемо їх ігнорувати від цього буде тільки краще. Якщо ти не опонуєш їм у їхньому інфопросторі ти просто залишаєш їм це поле битви. Навіщо це робити, який в цьому сенс? Нам треба опонувати не тільки фактами. Коли мова йде про абсолютне зло, там де повне перекручування навіть не фактів, а реальності. Там, як на мене, треба діяти абсолютно жорсткою іронією, сарказмом та знецінюванням.
- Вилікувати чи переконати ватніка або ждуна можливо?
- Я не збираюся перековувати ватніка чи ждуна. Я хочу в них заронити зерно сумніву. Ось що важливо. Я хочу через посмішку зародити у ньому сумнів. Переконати ватніка, особливо російського, можливо лише роками наполегливої роботи по всім фронтам. А викликати у нього сумнів через іронію або злобу я можу.
- Кого з російських пропагандистів ви вважаєте найбільш небезпечним та чому?
- Я не можу сказати, що хтось з них є більш небезпечним. Вони всі небезпечні, але для кого? Для свого ж народу. Просто кожен у своєму сегменті. Соловйов працює для хамуватого п’яного глибинного мужика з Устьзадрищенська. Але на такого ж мужика Маргарита Сімонян із своїми заламуваннями рук і постійним виглядом, що вона “дівчинка”, тому не розуміє, що каже, не спрацює. А Скабєєва прекрасно спрацьовує на тих, хто шукає “підтвердження” в західних ЗМІ, тез роспропаганди. У неї головний прийом, це збирання заголовків та сюжетів із закордонних ЗМІ, виривання їх з контексту та повне їх перекручування.
У кожного є своя аудиторія. Тому коли ти маєш справу з таким масованим ударом дуже складно очікувати якогось швидкого результату, коли ти займаєшся контрпропагандою. Але ти можеш посіяти зерно сумніву, змінити ставлення людей до того, що вони чують і бачать. І, у принципі, ми бачимо, що рейтинги пропагандистських шоу різко падають, то можна сказати, що бригада працює і щось в цьому напрямку відбувається.
- Зникнення когось з зірок роспропаганди здатна щось змінити?
- Позитивним, ідеальним і прекрасним для суспільства і людської цивілізації виходом був би судовий процес з широким висвітленням. Дерашизація та депутінізація всього цього простору і елементом цього був би суд над всіма пропагандистами. Я не думаю що все, окрім суду, може змінити щось у свідомості россійських ширнармасс.
Зникнення будь-кого з пропагандонів не призведе до якогось кардинального зламу, бо це машина. Так, у цієї машини є важливі запчастини, але це всеодно, лише запчастини. Найголовніше зараз для нас не полювати за кожним із них, а створювати загалом такий інформаційний вплив на їхній території, щоб це викликало якомога більше сумнівів у тих, хто споживає цей рашнпродукт - росіян та російськомовних громадян в усьому світі.
В усіх суспільствах є інфоцигани й вони надзвичайно популярні
- В одній з нещодавніх програм ви сказали, що понад усе російська пропаганда полюбляє казки. Навіть якщо так, ми бачимо, що вони дієві. Може варто й нашій пропаганді створити свої казки?
- Це трошечки інше. Німецька пропаганда часів Другої світової війни створювала казки для свого народу. А коли працювала пропаганда союзників, в тому числі й в США, американцям не треба було придумувати казки. Їм треба було легендувати реальні події. Своєю чергою німцям потрібно було повністю перекручувати реальність. Так само відбувається нині у РФ. Вони створюють казки, але ті, не мають нічого спільного з реальністю. А ми маємо відштовхуватися від реальності, тому що ми воюємо на правій стороні та на світлому боці. Нам не треба змінювати реальність, щоб бути правими.
- Меседжи російської пропаганди зрозумілі, а які меседжи є, або мають бути в української пропаганди, бо ми постійно змушені реагувати, а не завдавати тренд?
- Меседж української пропаганди один - ми воюємо за свою країну, за майбутнє своє, наших дітей і онуків. Ми воюємо за для того, щоб самим поратися на своїй землі. Ми воюємо, щоб не ставати рабами і щоб нас не змушували воювати заради інших. Дуже багато людей забуває, що на окупованих територіях проводилася і проводиться жорстка мобілізація. Зовсім не так, як проводиться у нас. Коли тупо всіх людей підряд, всіх чоловіків незалежно від усього просто хапають на вулиці і через два дні вони опиняються на фронті. Це відбувається починаючи з 2022 року. Так буде відбуватися по всій країні. якщо, не дай боже, Україна буде окупована РФ.
- Ви згодні з тим, що одного цього меседжу недостатньо, тому що ми маємо багато ухилянтів, людей, котрі не замислюються над тим, що так може бути? Власно мені доводилося стикатися з людьми, котрі досі думають, що навіть якщо влада поміняється, вони будуть продовжувати саджати свої помідори.
- Це питання інформаційної політики загалом. Людям, до яких не доходить, або до яких не доносять, або котрі не хочуть вірити в те, що в їхнє село прийдуть росіяни, треба доносити, що років через п’ять не вони будуть саджати помідори, а їх будуть саджати за ричагі якогось древнього Т-55 і відправляти на польській кордон у вигляді безкоштовного мʼяса. Спитайте у мобілізованих з ДиНиРи та ЛиНиРи як це відбувається… Розуміння цього є надзвичайно, життєво важливим для українців. Розуміння того, що так не буде - прапор помінявся і більш нічого. Тому що змінюється критично багато. І в нас є приклади, як це відбувається на окупованих територіях.
- Може проблема в тому, у більшості людей немає критичного мислення? Людям, котрим кажеш про це відмахуються і відповідають: “Не кажи дурниць”.
- Звісно, з початку, вони будуть після таких розмов казати: “Не кажи дурниць”. Але повірте мені, що своєю розмовою ви в його голову сумнів заселили. І тут дуже важливо, щоб держава продовжувала пояснювати і показувати на прикладах, що відбувається на окупованих територіях, щоб оця зернина в них починала проростати. Інформація, котра приходить з окупованої території мала б стати водою та добривом, завдяки якій проросла б впевненість. Ми вміємо дуже добре гуртуватися, як це було на початку 2022 року, а грати вдовгу набагато важче. Ми саме зараз знаходимося у цьому режимі, тому почали з’являтися такі сумніви. Тому їх потрібно зменшувати та розбивати. Для гри в довгу - потрібна впевненість, раціональне усвідомлення реальної загрози.
- Навіщо зараз запускається казка про те, що цього року війна скінчиться? Про це, наприклад, казав відомий журналіст Дмитро Гордон.
- Ця інформація з’явилась на зараз і не місяць тому. Вона виникає постійно та регулярно починаючи з 2022 року. Просто змінюється вектор. Або ми за два-три місяці переможемо, або за два-три місяці у росіян закінчаться снаряди і війна закінчиться, або помре Путін, і війна закінчиться, або почнуться переговори. Вектор змінюється, але інструмент залишається. Це те, чого прагне народ, це те, чого хочуть люди незалежно від того, українці це чи американці, чи вʼєтнамці. Будь-який народ, котрий перебуває у стані війни хоче, щоб війна закінчилася. І люди, котрі зараз пропонують ідеї, що вона завершиться за два-три місяці тим чи іншим чином - займаються інфо-циганщиною. А інфо-циганщина, це біч інформаційного суспільства у XXI столітті.
Це стосується не тільки України, а всіх країн. В усіх суспільствах є інфо-цигани і в усіх суспільствах вони надзвичайно популярні. Це біда, біч, баг сучасного інфопростору, соціуму, який живе у соцмережах і отримує доступ до будь-якої інформації, але, поки що, не вміє нею користуватися. Зараз людство лише проходить етап навчання та звички до життя у новому інформаційному середовищі. З одного боку в ньому кожен може знайти однодумця, навіть якщо твоя ідея абсолютно дебільна. З іншого - кожен створює свою інформаційну бульбашку в якій з’являється тільки та інформація, яка йому цікава. Так і живемо, коли пласкоземельці не ховаються по задрипаним коморам, а збирають сотні тисяч переглядів і пʼють просечко на курортах, завдяки монетизації. Разом з викривачами рептилоїдів.
Арестович каже те, що подобається його аудиторії
- Коли українські пропагандисти під час війни критикують владу - це корисно, чи від цього більше шкоди?
- У нас вільна демократична країна, з вільним, у принципі, суспільством. Для себе особисто я обрав позицію, коли владу треба критикувати дуже й дуже обережно для того, щоб це не викликало негативу і заради того, щоб не давати росіянам приводів для вдалих інформаційних атак. Кожен вирішує для себе сам. Я безумовно поважаю моїх колег, але давайте не будемо всіх, хто працює в інфопросторі називати пропагандистами. Вони журналісти, лідери суспільної думки, блогери.
Пропагандист працює на абсолютно чітку задачу - це пропаганда у своїй державі й тоді ця людина має дуже обережно критикувати те що робить держава. Користуючись принципом “Не нашкодь!” Бо пропаганда, це не журналістика. А суспільству, під час війни потрібні і пропаганда, і журналістика. Журналісти знаходять вади та критикують. Пропагандисти дають наративи, максимально негативну інформацію про ворога і максимально позитивну про своїх солдатів.
- Кого з українських пропагандистів ви вважаєте найвпливовішим та якісним?
- У сегменті пропаганди у нас доволі вдало і часто працює Наталя Мосейчук. Деякі її інтерв’ю лягають дуже класно в цей формат. Фотографи Костянтин і Влада Ліберови - з одного боку їхні знімки показують, якою війна є насправді. З іншого на основі їхніх фото можна і треба створювати нашу пропаганду. Впевнений, що на основі їхніх робіт врешті решт побудують памʼятник, такий самий як Меморіал Корпуса морської піхоти у Арлінгтоні. Але загалом, я не можу сказати, що в нас є у чистому вигляді пропагандисти.
- Те що у нас немає яскравих пропагандистів це в боротьбі з російською пропагандою плюс чи недолік?
- Мені здається це плюс. У росіян на цей час є декілька надзвичайно яскравих пропагандистських персон і зараз вони втрачають популярність саме через те, що люди сприймають їх суто як пропагандистів. Насправді це питання потребує більш глибинного аналізу. На перший погляд, мені здається, що той факт, що у нас відсутні чітко окреслені пропагандисти, як у Росії, це добре.
- Арестович, це пропагандист чи ні? Бо коли він вів блоги разом з Фейгіним, він як раз і промовляв різні наративи, в тому числі перемога за два-три місяці.
- Ні, він не пропагандист, не журналіст, і не аналітик, і не політик, і не філософ, а інфо-циган. Це інфо-циганщина у чистому вигляді, котра загорнута у красиву упаковку з філософськими малюночками та цитатами. Він говорить те, що буде привертати увагу його аудиторії. Він може скільки завгодно підводити під свою інфоциганщину ідеологічну базу і казати: “Я тоді брехав навмисно, тому що я дуже розумний і я філософ. А от тепер я кажу правду!”. Але насправді Арестович каже те, що подобається його аудиторії. А говорить він зараз інше, тому що у нього аудиторія змінилася.
- В такому випадку чи не час Арестовича включати у ваші добірки де ви висміюєте російських пропагандистів?
- Та ну… порівняно із справжніми демонами, він дрібне шкідливе чортеня. Ніхто не любить зрадників, та тих хто так різко міняє позицію… Інфо-циганам - норм. Пішла та аудиторія, прийде інша. Він вирішив, що саме зараз аудиторія з такими наративами комерційно більш вигідна, що на ній можна більше заробити. Як тільки він зрозуміє, що десь можна заробити ще більше, він одразу змінить аудиторію, як він вже робив неодноразово. Його, в першу чергу, цікавить комерційний успіх тієї чи іншої платформи.
- Якби вас попросили дати інтерв’ю телеканал “Дощ” або Дудь, ви б погодилися?
- Не знаю, я б дуже довго думав та обговорював тематику, редакторську правку. У мене до росіян особливе, раціональне ставлення. Для мене немає як хороших, так і поганих росіян. Є тільки корисні та не корисні. Для мене головним є донесення наших наративів до їхньої аудиторії.
Російська пропаганда працює набагато ефективніше за свою армію
- Чи вдало українська пропаганда відпрацювала цю мобілізацію?
- Українська пропаганда взагалі не працювала у цьому сегменті до певного часу. Її просто не було. На мою суб’єктивну думку для успіху цієї компанії потрібно було протягом тривалого часу, починаючи з середини літа минулого року, наповнювати суспільство наративами, які б допомогли цій мобілізаційній компанії. Більше того, треба було активно працювати проти російських наративів, котрі почали дуже активно працювати починаючи з осені минулого року. Все це дуже важка робота якою має займатися не одна і не дві людини, а цілі організації.
- Чому телеведучі повинні мати бронь від мобілізації?
- Ведучий, це дуже специфічна професія, можна сказати штучна. Телеканали зараз працюють тим мінімумом людей, який дозволяє функціонувати каналу, як структурі. Ми весь час говоримо, що у них працює інформаційна машина і вони весь час вигадують щось нове, знімають, просувають. Водночас ми кажемо, що українські канали нам зараз не потрібні й виділяти гроші на них не потрібно. Де тут логіка? Їхня пропаганда працює набагато ефективніше за свою армію. Системно, з високим ККД кожного витраченого мільярда рублів. А ми, чомусь, вважаємо, що у нас в інфопросторі можна побороти та знешкодити цю махіну виключно силами інфоволонтерів. Це так не працює
- Як ставитися до мобілізації, яка роз’єднала суспільство?
- Звісно, що ми не можемо не проводити мобілізацію. І всі хто має клепку це розуміє. Я оновив свої дані у “Резерв+”. Так само зробили і всі, кого я знаю навколо. В тому числі і телеведучі. Як ставитися до цієї мобілізації. якщо про її необхідність говорили главкоми Залужний і Сирський. Я довіряю їм. Щоб переконатися у їхній правоті достатньо подивитися на лінію фронту і дізнатися, що там відбувається.
Ми дуже часто забуваємо, що у нас іде війна і це не лінійний стан для суспільства. Вона постійно змінює його та кидає виклики. Сталими у війні можуть бути тільки глобальні ідеї. Ми захищаємо нашу землю та наших дітей. Якщо не буде ЗСУ, то не буде цієї країни. Ми захищаємося, ми не нападаємо. Треба постійно нагадувати, що проти нас воює не просто ворог, а екзистенційний ворог, котрий хоче нас знищити. А це вже розмова не про зміну прапорів. Якщо повернутися до того, про що ми говорили. Це знищення нашого способу життя, нашого способу мислення і нас фізично протягом п’яти-десяти років. Так як це відбувалося ближче до середини минулого сторіччя. Дехто думає, що голодомор не може повернутися. Хочу нагадати, що більшість з нас не думала, що може повернутися повномасштабна війна. Це ще декілька аргументів-зернят для тих, хто думає «та яка різниця». Декілька додаткових аргументів для промокампанії мобілізації.
- Хто має розробляти і проводити цю кампанію - агенція, яка розуміється на якісній рекламі або держава?
- Такі дії мають бути централізованими та системними, а це може забезпечити тільки держава. Все інше може бути вдалими або не дуже ініціативами, які потім все одно потребують масштабування.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
Зараз читають на Інформаторі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- На нас чекає велика робота: принц Гаррі та Меган Маркл розповіли про дітей та безпеку
- Відомий телеведучий втомився мовчати через гроші: Чому чоловік має утримувати всю сім'ю
- Роману Тетяни Песик із зіркою Ліги сміху завадила його дружина
- Мішель Андраде потрапила у неприємну ситуацію, але Леся Нікітюк пишається нею
- Телеведучий, десантник-ветеран повернувся з фронту: Дратує, коли люди скаржаться, що відключають світло
