Французькі інструктори в Україні: коли це станеться і чому ця ідея так лякає Росію

У Генштабі змушені були додатково пояснювати заява головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського щодо дозволів французьким інструкторам на відвідування навчальних центрів, оскільки в інформаційному просторі це сприйняли, як інформацію, що рішення про відправку західних військ уже ухвалено. Втім попри запевнення Французького МВС, що йдеться лише про планування, багато хто вважає, що розгортання інструкторів НАТО в Україні неминуче. Ця перспектива лякає Росію, адже може серйозно вплинути на перебіг війни.

Що це було?

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у понеділок, 27 травня, заявив, що підписав відповідні документи, якими надав доступ французьким інструкторам відвідати навчальні центри в Україні. Він також сказав, що «радо вітає ініціативу Франції направити інструкторів для підготовки українських військовослужбовців» і сподівається, що решта країн НАТО її підтримають.

Українці, які трактували повідомлення, ніби натівські військові вже вантажаться для переїзду, підбадьорилися, а в російських пропагандистів почалися чергові приступи люті. Проте пізніше у Французькому МВС повідомили, що вони не надсилають своїх військових і що «цей трек продовжує залишатися предметом роботи з українцями». Наступного дня в Генштабі дали «уточнення», що наразі йдеться лише про підготовчі роботи, тож аж така радість передчасна. Й у зв’язку із цим виникає питання: а що ж це таке було?

Можливо йдеться про помилку й у Генштабі не змогли правильно, аби не створювати завищених очікувань, прокомунікувати новину — це й дійсно прозвучало так, ніби рішення вже прийнято. Але й не можна відкидати ідеї, що йдеться про дії в дусі «стратегічної невизначеності» й Париж збирається до останнього приховувати реальний прогрес на цьому напрямку.

«Макрон нарешті застосовує стратегічну невизначеність. Він не ставить "червоних ліній" і не попереджає про те, чого не збирається робити, як це завжди робить Шольц. Він просто робить це. Це єдиний спосіб поводитися з чуваком без гальм, як Путін», — коментує іспанський публіцист Альберто Рохас.

Хай там як, зважаючи на вектор розвитку подій і той факт, що все більше західних країн говорять про готовність підтримати ініціативу Емануеля Макрона, мало в кого є сумніви, що незабаром це станеться. Чарльз Браун, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США каже, що розгортання інструкторів НАТО виглядає неминучим, питання лише коли.

«Із часом ми цього досягнемо», — сказав він New Yourk Times.

Чому західні інструктори — це важливо

Власне, інструктори країні НАТО й раніше були в Україні, але неофіційно. Як слушно зауважила прем’єр-міністрка Естонії Кая Каллас, до прямого зіткнення між Росією та Альянсом це не призвело. Навіть якби вони постраждали від російської зброї, діяли вони на свій страх і ризик, тому Статтю 5 ніхто не застосовуватиме.

Торік у Львові проводили тренінги зокрема і французькі спеціалісти з хімічної зброї, щоправда, принаймні офіційно, вони навчали медиків та рятувальників, а не військових. На чолі групи був Рафаель Пітті, генерал армії у відставці та ветеран війни в Сирії. Він розповідає, що на власні очі бачив, як за одну ніч росіяни знищили півтори тисячі мирного населення хімічною зброєю. Але якщо іноземні інструктори — не дивина, то чому до цього питання прикуто так багато уваги, зрештою, йдеться ж наразі не про полки Іноземного легіону, які займають позиції на прикордонні з Білоруссю?

Видання New Yourk Times пише, що Київ планує залучити західних фахівців до навчання 150 тисяч мобілізованих. Зробити це на території України значно простіше, дешевше і швидше. Дати натівську освіту можна буде більшій кількості мобілізованих у коротші терміни, а це значить, що втрати росіян стануть ще більшими, а виживання на полі бою українських воїнів стане кращим. Важливим є досвід західних фахівців із кібербезпеки, розмінування та багатьох інших галузей. А допомога іноземних спеціалістів, коли йдеться про навчання з ремонту військової техніки, взагалі буде безцінною.

Прем’єр-міністрка Литви Інгріда Шимоніте заявила, що для уникнення ризиків і забезпечення спокійної роботи західних військових інструкторів потрібна сильна протиповітряна оборона. Чарльз Браун, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США вважає, що наразі видається доцільнішим використати засоби ППО для захисту інфраструктурних об’єктів на території України. На цьому тлі точаться дискусії щодо поширення щита натівського ППО на прикордонні західні області. Така допомога не лише розв’яже питання захисту полігонів та навчальних центрів, але й дасть ЗСУ можливість зосередити більше сил протиповітряної оборони на сході, що створить додаткову перевагу перед ворогом.

Про що не говорять офіційно

Використання військових інструкторів є улюбленою тактикою Кремля (і не лише його, але й Китаю, США, Британії та Франції), яка дає можливість просувати свої інтереси практично всіх гарячих точках на планеті, зберігаючи формальний нейтралітет. У радянські часи це були Корея, В’єтнам, Куба, Ангола, Єгипет, Ефіопія, Афганістан; у новіші — Сирія, Лівія, Центральноафриканська Республіка, Венесуела. Тож Москва чудово знає, якою може бути небезпека, адже далеко не завжди йдеться виключно про тренування місцевих.

Під час війни у В’єтнамі та Кореї інструктори із Союзу не лише вели бої в джунглях, але й, нібито, навчали своїх підопічних роботі на ППО та літаках. На практиці це означало, що вони ставали за пульти управління та сідали за штурвали своєї техніки. У той час популярним був жарт, що в’єтнамець майор Зай Цев збив американський винищувач.

«На наші МіГ-15 було нанесено розпізнавальні знаки армій Китаю та Північної Кореї. Кожному льотчику наказали вести радіозв’язок корейською. Для цього нам роздали папірці, на яких були записані команди корейською мовою російськими літерами, ми намагалися їх завчити напам’ять, але вже в перших боях, у гарячці повітряних сутичок уся ця конспірація закінчилася», — згадує свою роль «іхтамнєта» учасник війни на Корейському півострові Сергій Крамаренко.

У Єгипті під час «війни на виснаження» з Ізраїлем та «шестиденної війни» радянські інструктори фактично керували роботою системи ППО. У Сирії у 2015 році росіяни допомагали режиму воєнного злочинця Башара Асада в плануванні й проведенні операцій. ЧВК «Вагнер», фактично підрозділ ГРУ, залучали до прямих бойових дій у цій країні. Зрештою, борт MH-17 з російського «Бука» збили далеко не донецькі шахтарі, а ймовірно кадрові військові 53-ї Курської зенітно-ракетної бригади, які діяли в якості «відпускників».

У Кремлі стурбовані, що Захід чинитиме з ними так само. Особливо бентежить той факт, що наближається момент передачі ЗСУ західних літаків. У повідомленні МЗС РФ уже оголосили, що розцінюватимуть борти F-16 в українському повітряному просторі, як потенційних носіїв ядерного озброєння. Це показово, враховуючи той факт, що пропаганда РФ ще не досягла рівня маразму, щоб звинувачувати Україну в розробці повноцінної ядерної зброї. Максимум — поширюють байки про «брудну бомбу».

Але не менш розчаровує вождя росіян Володимира Путіна, що «червона лінія», яку він накреслив, блякне просто на очах. Ще одну розмивають Британія, Нідерланди, Швеція, країни Балтії, Польща, Чехія, які вже заявили, що дозволяють бити своєю зброєю по території РФ. Вперше за довгий час правила гри нав’язує Захід і що із цим робити вождь росіян не знає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.