ЦНАП заблокував приватизацію кімнати в гуртожитку для цілої родини — яким було рішення суду
Жінка, яка подала до ЦНАПу заяву, заявила, що у займаному приміщенні, проживає постійно, іншого житла на праві приватної власності у неї немає
Жінка вирішила отримати дозвіл на передачу у власність їй та членам її сім'ї кімнати з метою приватизації. Вона подала заяву до ЦНАПу, але отримала відмову. Про це йдеться у рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, опублікованому 4 листопада 2025 року.
Жінка звернулася в ЦНАП у м. Івано-Франківськ із заявою про надання дозволу її та членам її сім'ї про надання дозволу на передачу у власність кімнати з метою приватизації. Виконавчим комітетом Івано-Франківської області від 17.04.2025 року надано відповідь про те, що єдиною підставою для приватизації є ордер, який у неї відсутній, оскільки надала такий для вселення у ЖЕО №7, а рішення ЖЕО №7 були передані в Івано-Франківській обласний архів. Згідно із записами трудової книжки від 01.04.1992 року, вона прийнята на роботу в ЖЕО №7, а 17.10.2003 року звільнилась із займаної посади. З часом в ЖЕО ордер втратили, а в «Комфортний дім» такий не передався. Згідно із довідкою АТ «Ощадбанк», вона значиться у списках, які мають право на приватизацію житла. 06.06.2025 року отримала відповідь з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про те, що рішення виконкому за 1992 року знаходяться в Державному архіві Івано-Франківської міської ради. Івано-Франківський архівний відділ 23.06.2025 року, повідомив про відсутність копії ордера на кімнату в гуртожитку. В займаному приміщенні, вона проживає постійно, іншого житла на праві приватної власності у неї немає.
21.08.2025 року від виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надійшов відклик. У позові просять відмовити, оскільки їй було відмовлено у передачі у власність квартири, оскільки нею не було додано до заяви про передачу у власність жилого приміщення ордера (чи належним чином його засвідчену копію). Також не було додано витягу з рішення адміністрації підприємства, установи, організації про надання житлової площі, що є альтернативною втраченого ордера. Разом з тим, Державним архівом Івано-Франківської міської ради повідомлено, що у протоколах засідань виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів за період 1992-1993 років рішення про надання їй кімнати не виявлено, встановити чи проживає вона в даній кімнаті на законних підставах неможливо. Разом з тим, звертають увагу, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не є органом приватизації й жодних прав та інтересів громадянки не порушував.
21.08.2025 року від Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради надійшов відклик. У позові просили відмовити. В обґрунтування такого зазначено, що вказаний орган жодних рішень щодо відмови у наданні дозволу на передачу у власність спірного житлового приміщення не приймав. Разом з тим, на розгляд громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, жінкою не було подано документів, які підтверджували правомірність її вселення та проживання у спірному житловому приміщенні. У зв'язку з таким, комісією їй було відмовлено у наданні дозволу на передачу у власність такого приміщення. Вважають, що позовна вимога до вказаного відповідача є передчасною.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Вона не довела належними та допустимими доказами, що були порушені її права.
"Позивачка звернулася до органу приватизації з неналежно оформленою заявою, як наслідок заступником міського голови - директором Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики від 17.04.2025 року надано відповідь, якою рекомендовано допрацювати подану заяву і звернуться повторно. Разом з тим, суд не може залишити поза увагою, що фактично половина доданих до позову позивачем документів (відповіді з архівних установ), датовані після надання вищевказаної відповіді відповідачем. Також, суд бере до уваги, викладені Верховним Судом в постанові від 1 травня 2024 року у справі № 202/5156/19 (провадження № 61-11620св23), згідно з якими листи, якими позивачу відмовлено у наданні адміністративної послуги у зв'язку з наданням неповного пакета документів для приватизації спірної квартири, не є рішеннями органу приватизації про передачу чи про відмову у передачі квартири у власність громадянина, що підтверджено усталеною практикою Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів. На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що лист заступника міського голови - директором Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики від 17.04.2025 року не є рішеннями про відмову в приватизації квартири, у такому не зазначено про наявність заборон для передачі квартири, а лише повідомлено про недоліки поданої нею на приватизацію квартири, що полягали у неповноті поданого ним пакету документів, та могли бути виправлені заявником. Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст.ст. 12,13,81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачами були порушені її права, а саме: відмовлено позивачу у розгляді заяви про приватизацію квартири, чи було прийнято рішення про відмову у приватизації квартири. Відтак, позовні вимоги є передчасними і такі до задоволення не підлягають", - наголосив суд.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
