Чому новий уряд очолить Корецький, а не Федоров, Терехов, Буданов чи Шмигаль
Політичні експерти встигли розповісти про імовірних кандидатів на посаду премʼєра: насправді Шмигаль, Буданов, Федоров, Терехов не підходять - Інформатор пояснює, чому
Найімовірнішою кандидатурою на голову уряду після відставки премʼєрки Свириденко вважають Сергія Корецького, очільника НАК "Нафтогаз Україна". Вже відомо, що Корецькому запропонували цю посаду – і він вже погодився очолити Кабмін. Справа за Верховною Радою – саме вона затверджує премʼєра та весь уряд. Але ще до призначення експерти називали інші кандидатури – міністр оборони Федоров, мер Харкова Терехов, Буданов та Шмигаль. Інформатор розбирався, чому насправді в них не було шансів.
Шмигаля не призначили б, бо не зрозуміло, навіщо тоді було його знімати з посади
Найпростіше із Шмигалем. Робота на чолі уряду йому цілком зрозуміла, хоча б тому, що на чолі уряду він вже протримався з 2020 до 2025. Тобто він встановив рекорд – найдовше перебував в кріслі премʼєра за всю історію Україні від 1991 року.
Допомогло йому триматися на посаді так довго той факт, що Шмигаль – технократ, політикою не цікавиться, не популіст. І він імовірно добрий топ-менеджер з чималим досвідом. Така людина дійсно могла б очоліти уряд.
Проте нове призначення Шмигаля на чолі уряду було б якоюсь дурницею. Це б негативно вплинуло на імідж Зеленського, бо навіщо він тоді Шмигаля відправляв у відставку у липні минулого року? Навіщо замість Шмигаля призначав недолугу Свириденко? Чи за часи Свириденко будь що в роботі уряду змінилося на краще?
Немає жодного сумніву, що на Банковій все це добре розуміли. Тому припущення щодо Шмигаля від початку було хибним. Хоча в історії України були прецеденти, коли одну і ту саму людину призначали головою уряду двічі (Віталій Масол, Янукович, Азаров, Тимошенко). Але все це було за інших політичних розкладів. Повторити зараз неможливо.
Буданов навряд чи погодився б очолити уряд
Кирило Буданов навряд чи погодився б очоліти уряд, навіть, якщо б Зеленський йому це запропонував. А Зеленський би міг, якщо вірити в теорію, що в оточенні президента насправді не надто симпатизують ексголові ГУР через його нібито бажання будувати власну карʼєру у політиці.
Тут характерний приклад – з інсайду Української правди про те, що Зеленський зустрічався по черзі з Залужним та Будановим. Обох просив не висувати кандидатури на майбутніх виборах президента. Нібито Залужний не погодився. А Буданов погодився відмовитися від президентських амбіцій. Цей інсайд доводить, що, так, на Банковій справді вважають, що Буданов може узяти участь у виборах. Тобто сильно любити його нема за що.
І ще один логічний висновок. Якщо припустити, що в Офісі президента не надто радіють перспективі, що Буданов висунеться кандидатом у президенти, то призначити його головою Офісу було цілком логічне рішення. Бо Буданов – людина військова, і як будь-яка військова людина у тонкощах дипломатії вона знається лише опосередковано. І якщо навантажувати Буданова саме дипломатичними завданнями, то він легко спіткнеться, що впливатиме на його імідж, як кандидата у президенти.
Саме дипломатичними завданнями Буданов і займається в ОП. Він бере участь у мирних переговорах. Йому було доручено владнати з Польщею історію навколо "героїв УПА". І тут Буданов мабуть спіткнувся. Бо після його заяв стан справ лише погіршився. А ось Зеленський під час саміту в Анкарі спільну мову з президентом Польщі Навроцьким нібито знайшов. Принаймні виступ Навроцького вже після їх зустрічі був цілком позитивним для України.
До речі, легко зрозуміти, що Буданов пропозицію очолити ОП, сприйняв як виклик. І він погодився, тож мабуть знає, що робити. Але уявити, що Буданов погодився б очолити уряд, неможливо. Уряд – це не про дипломатію, а про економіку. Вже надто далеко від того, чим Буданов зробив собі імʼя. Шанс не впоратися надвеликий. А Буданов – не Свириденко, яка вважала призначення премʼєркою лише приємним кроком у політичній карʼєрі та не оцінила ризиків. Тож ця версія також хибна.
З Федоровим все дуже складно
Михайло Федоров, як кажуть, не отримав би підтримку у Раді. Депутати нібито б не схвалили його призначення головою уряду. І поверхневий аналіз це підтверджує, бо з не надто надійних джерел відомо про його конфлікт з Арахамією та його колом (зокрема через оборонні замовлення). Підтвердженням цього конфлікту є несамовита критика у бік Федорова та його проєктів (Дія, Мінцифри) з боку Данила Гетманцева. Гетманцев є людиною, наближеною до Арахамії.
Але справа тут можливо й глибша. Справа в тому, що виглядає так, нібито Федоров впорався з надскладною установою – Міністерством оборони, яке він зараз очолює. Так, його намагаються критикувати за ТЦК, розшукують недоліки у його системі контрактів, яка вже починає працювати. Але навіть реформа мобілізації вже відбувається – ніхто до Федорова на це не спромігся.
Існує велика імовірність, що і на чолі уряду Федоров би впорався. Проте є важливий нюанс. Федоров ніколи політичних абміцій не висловлював, але він можливо їх має. І для їх втілення, як голова уряду, він матиме набагато більше можливостей, ніж як міністр оборони.
Тож тут може працювати логіка, як з Будановим, але навпаки. Бо для Банкової існував реальний ризик, що Федоров розкриє на посаді премʼєра всі свої риси ефективного менеджера – але з політичним забарвленням. Тобто, навряд чи в Офісі погодили б це призначення. А припущення експертів також було хибним.
Терехов на чолі уряду не вигідний ані Банковій, ані самому Терехову
З Тереховим чи не найскладніше питання. Свого часу Віталій Кім зустрічався з Володимиром Зеленським та вони обговорювали політику так само, як потім з Залужним та Будановим. Але відбулося це раніше – на початку 2026 року, невдовзі після відставки Єрмака. Тоді стало відомо: Кім не буде залучений до роботи уряду чи ОП. Він нібито займатиметься новим політичним проєктом.
Цей проєкт імовірно – Асоціація прифронтових міст та громад (АПМГ), у заходах якої Кім бере активну участь. Очолює цю громадську інституцію саме Терехов, чи не найпопулярніший мер Україну, до якого, на відміну від багатьох інших у центральної влади немає питань.
Не важко припустити, що у планах влади – перетворити АПМГ на наступних виборах до Ради в самостійний політичний проєкт, за який проголосують мешканці східних (Терехов) та південних (Кім) регіонів. Тобто саме ті виборці, які традиційно голосували за Партію регіонів, потім ОПЗЖ Медведчука – але тепер голосувати там нема за кого. На голосах цих виборців Терехов пройде у парламент та утворить коаліцію із Слугою народу, у якої, це теж зрозуміло, монобільшості вже не буде.
Проблема у тому, що Терехов на чолі уряду (а він має всі шанси стати ефективним премʼєром) нестиме відповідальність за ті нюанси у політиці влади, які напружують мешканців Сходу та Півдня. Мова, релігія, історія, освіта, памʼятники, тощо. Це аж ніяк не допоможе йому показати добрий результат на виборах до парламенту. Тобто це не вигідно ані Терехову, ані Зеленському. Тож припущення стосовно Терехова, як і всі попередні, було помилковим.
Корецький буде під прицілом антикорупціонерів
І тоді залишився один Корецький. Імовірно ця фігура влаштовує Банкову. Можна припустити, що посада голови уряду йому підходить: він фахівець з управління та економіки.
Проте якщо Корецього дійсно призначать, це розлютить антикорупціонерів та окрему частину громадянського суспільства. Бо за Корецьким тягнеться тінь непрозорих дій і навіть підозр щодо корупції.
Вважають, що Корецький є ставлеником Ростислава Шурми, колишнього заступника голови ОП. Але це мабуть у минулому.
Також вже у минулому розслідування НАБУ 2025 року щодо безпекового напрямку НАК "Нафтогаз-Україна", яку Корецький зараз очолює. Фігурантом розслідування був Віталій Бровко, який раніше працював в Офісі генпрокурора. Саме щодо нього відбувалися слідчі дії.
А напрямок генерації Нафтогазу очолює Микола Колісник, призначений саме Корецьким. Колісник – член команди Германа Галущенка, який скомпрометував себе далі нікуди. Навесні 2026 року з'явилися журналістські розслідування про існування тіньового контролю над закупівлями в дочірній компанії Нафтогазу – "Укргазвидобування".
Корецького звинувачували у придбанні присадок для пального за завищеними цінами у компаній, пов'язаних із його партнерами по кавовому бізнесу. Про це до речі розповідали відомі персони, зокрема нардеп Олексій Гончаренко.
"Укрнафта" судилася з "Укртатнафтою" через "зниклі" після націоналізації 183 тисячі тонн нафти вартістю 6,4 млрд грн. Оскільки обидві компанії очолював Корецький, критики заявляли про штучний конфлікт інтересів та маніпуляції з прибутками. Тоді (2024 рік) навіть казали, що Корецький під загрозою відставки.
Це все, без сумніву, справи давні. Але їх неодмінно пригадають Корецькому, коли у Раді обговорюватимуть його кандидатуру. Та пригадуватимуть увесь час його премʼєрства. Є навіть ризик, що до старих звинувачень додадуть нові, яскраві барви. При цьому немає жодного сумніву, що парламент затвердить цю кандидатуру. Бо найгірше у часи війни – якщо Україна лишиться взагалі без уряду.
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Стефанішина йде з посади посла України в США - хто може зайняти її місце
- Зеленський анонсував відставку Свириденко і оновлення всього Кабміну
- У Раді обговорюють заміну Свириденко на Федорова, але проти нього виступають навіть депутати СН - нардеп Колтунович заявив про проблеми у монобільшості
- Сікорський порадив Буданову стримувати емоції після заяви про ескалацію польсько-українських відносин
- Якщо ви сьогодні б'єте військового своєї армії, то хто вас захистить від ворога - Буданов прокоментував інцидент з ТЦК у Львові
