Асоціація громад Терехова корисна для Банкової: питання регіонів розіграють напередодні можливих виборів
Проєкт АПМГ, що вдало стартував минулого року, легко перетвориться на політичний блок, який після виборів стане союзником Слуг у Раді, де вже не буде монобільшості
Асоціація прифронтових міст та громад (АПМГ) стала розкрученим брендом, разом із мером Харкова Ігорем Тереховим, який її очолює. Про неї багато пишуть у медіа. Експерти також уважно стежать за заходами АПМГ. Причина - в гострому конфлікті між центром та регіональною владою в Україні. Добре помітно, як Офіс президента тисне на регіони на прикладі Києва, Дніпра, Одеси та інших міст. І Асоціацію мимоволі сприймають як протидіючу силу: опір регіонів центру. От тільки чи відповідає вона таким очікуванням – велике питання.
Протидія центру чи політична альтернатива Зе-команді
Найбільше АПМГ пов’язують із прізвищем міського голови Харкова Ігоря Терехова. Терехова вважають блискучим мером, а феномен прифронтового Харкова справді вражає.
Росія чи не щодня завалює мегаполіс, розташований за пару десятків кілометрів від лінії фронту, КАБами та ракетами. Але Харків ретельно відновляється після кожного нового удару. Сніг у місті прибирають, вулиці чистять. Перебої зі світлом та опаленням є, але вони не такі жорсткі, як у Києві. Займаються реконструкцією житлових будинків: хрущовки перетворюють на цукерки. І навіть запустили 5G у тестовому режимі.
Значною мірою благополуччя прифронтового Харкова – це міф, як от у вірусному відео з соцмереж, де харків’яни поселились у неохайній київській халупі, відреставрували її фасад, відкрили хлібний магазин "Кулиничі", розставили лавочки та запустили безкоштовний тролейбусний маршрут. Наприкінці автор розчаровує, зізнавшись, що все це він вигадав, а відео створене за допомогою ШІ. Але ж міф і є вирішальною річчю в політиці.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
А інтерес до АПМГ пояснюється саме політикою. Для когось регіональна політична сила – спосіб протистояти свавіллю центру. Для когось – політичний проєкт, який здається альтернативою нинішній владі.
Авторитет успішних місцевих керівників, таких як Терехов чи Кім, здатен об’єднати людей за межами їхньої «вотчини». Чому б ні?
«Для мене дуже показовим є Житомир. Мало хто з киян знає, що там у місті відбувається, бо ми його об’їжджаємо по окружній. Але для мене було відкриттям, що Житомир за часів мерства Сергія Сухомліна виправив дороги. Там з’явилося багато бізнесів. Прикрасився центр, це дуже помітно. Вже за часів війни вони збудували реальний, мабуть єдиний в країні сучасний сміттєво-переробний завод. Почали будувати сучасні очисні споруди. Тобто я бачу: там був ефективний мер, який дбає про мешканців, — розповідає Інформатору політолог Сергій Гайдай. — І я, коли я буду вирішувати, кого мені обрати в центральну владу, навіть якщо я киянин, я можливо буду підтримувати Сухомліна, чи Філатова [мера Дніпра], чи Терехова, бо вони показали свою ефективність, і про це знає вся країна. І, звичайно, це дратує центральну владу. Остання виборча кампанія, в якій я брав участь як політконсультант, була 2020 року – саме регіональна. Пам’ятаєте, партія «Пропозиція» — її ще називали «партія мерів». І вони показали свої зуби, тому що з чотирьох міст вони виграли три міста — і обіграли «Слуг Народу». І ось ця нова асоціація на чолі з Тереховим та Кімом, хоча мені невідомо, чи має вона якісь довгострокові або приховані політичні цілі… Але вона точно має потенціал, тому що, зазвичай, українці місцевій владі все ж таки довіряють більше, ніж центральній, тому що більше бачать результатів їхньої роботи. І це правильно».
У війнах центру з регіонами остаточної перемоги немає
Політика центру щодо регіонів за Зеленського відповідає загальній нинішній політиці. Вона спрямована на максимальну концентрацію влади. В Офісу президента – підконтрольний парламент (монобільшість), ручне урядування, абсолютно лояльні силовики.
З регіонами все не так однозначно. Регіональні еліти, як і раніше, мають вагу і не слухаються босів із центру беззаперечно. Навіть більше: ці еліти для Зе-команди, як правило, чужі. Не користуються довірою. Логічна політика – міняти владу в регіонах на контрольовану.
І тут найбільш показовий не кейс про абсурдну критику центру на адресу Кличка (не захистив ТЕЦ, не створив альтернативну систему опалення в Києві – ніби є хоч один мер, якому це вдалося). І навіть не нескінченний тиск правоохоронців на міськраду Дніпра, на який Борис Філатов постійно скаржиться у своєму Facebook.
Найбільш показовий, мабуть, кейс Чернігова. Там у 2023 році прибрали мера Владислава Атрошенка. Привід, м’яко кажучи, неоднозначний. Коли почалася війна, водій Атрошенка вивіз його дружину за кордон. На приватній машині – але заправивши її службовим пальним. Чернігів тоді був в облозі росіян. На цій підставі Атрошенка відсторонили.
А згодом (у грудні 2024) і «змінник» Атрошенка, екс-секретар міськради Олександр Ломако пішов, заявивши, що містом неможливо керувати, оскільки воно «взяте в заручники» військовим керівництвом і правоохоронними органами. Відтоді Черніговом керує військова адміністрація на чолі з Дмитром Брижинським.
Мешканцям Чернігова Брижинський запамʼятався заявою щодо тотальної мобілізації водіїв громадського транспорту в місті: не проблема, якщо хтось зайві 5 км пройде пішки. Мабуть, це і є ідеальна централізація з точки зору Банкової.
Пізніше історія Чернігова частково повторилася в Одесі. Там прибрали Труханова за російський паспорт (не доведено) і за те, що він не зупинив повінь восени 2025.
І все це місцеві еліти в інших регіонах приміряють на себе. І розуміють, що потрібна сила, здатна протидіяти беззаконню. Заради справедливості зазначимо: конфлікт центру з регіонами – не виключно явище «епохи Зеленського».
«Це і раніше було, — нагадує чи не найвпливовіший український політолог Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента». — І зараз воно так само пов’язане з міжпартійними або суто політичними протиріччями. Іноді це особистий конфлікт. Я нагадаю, була складна історія у взаєминах між Порошенком та Садовим – сміттєва війна. Подібне було також при Януковичі, при Кучмі. Я пам’ятаю, як один із місцевих керівників казав, що нас усіх заганяють у стойла [це сказав у липні 2021 вже згаданий мер Чернігова Атрошенко]».
Простіше кажучи, виникнення АПМГ, навіть в умовах війни, було питанням часу. Інша справа – чи справді асоціація Терехова збирається боротися за права регіонів?
І тут є дивовижний парадокс. Здається, що на Банковій в існуванні Асоціації не бачать жодного криміналу. Терехова там хвалять, а Харків заслужено ставлять за приклад.
Інформатор прямо запитав в АПМГ, чи збираються вони об’єднувати регіони, щоб відстоювати спільні інтереси перед центром. Відповідь отримали максимально дипломатичну.
«Асоціація будує відносини з інститутами центральної влади виключно на засадах Конституції та законів України, дотримуючись принципів взаємодії, поваги та конструктивного діалогу. Ми розглядаємо органи державної влади як стратегічних партнерів у реалізації програмних цілей нашої організації», — відповіли нам.
Також в коментарі Інформатору у Терехова відхрестилися від кейсів Філатова і Кличка. Ні той, ні інший не є членом Асоціації (хоча Філатова запрошувалися на її заходи).
Месідж Кіма про людей, які важливіші за території - саме для прифронтових регіонів
Але ще цікавіше – історія Віталія Кіма, який за соціологічними замірами залишається одним із найпопулярніших і найцитованіших політиків країни. Після відставки Єрмака Зеленський із Кімом зустрічався особисто. Поповзли чутки – розглядають його призначення в ОП. Або в Київську ОВА, на противагу Кличку. А потім з’явилася нова чутка, з телеграм-каналів, близьких до Офісу. Кім нібито займеться новим політичним проєктом.
Ніякими політичними проєктами Кім не займається, але постійно бере участь у заходах Асоціації. Нещодавно Кім зробив шокуючу заяву для The Independent. Асоціація його підтримує.
«Голова Миколаївської ОВА В. Кім є одним із активних учасників заходів, який підтримує розвиток Асоціації як керівник важливого прифронтового регіону, — йдеться в коментарі Інформатору. — Асоціація повністю поділяє та підтримує зусилля Президента України та переговорної групи щодо припинення війни. Ми виступаємо за реалізацію мирного плану, узгодженого з європейськими союзниками, що базується на 20 ключових пунктах».
Нагадуємо, Кім заявив: «Я кажу те, що люди бояться сказати вголос, що це важливо. Дуже просто чекати кінця війни і перемоги у себе на кухні, і, дай боже, що є світло, тепло. І дуже важко це робити там, хлопцям на сході. Як прифронтовий регіон, я кажу, що території дуже важливі, але люди важливіші. Це настрій наших регіонів».
Заяву Кіма вже широко трактують як пропозицію відмовитися від Донбасу в обмін на мир. Тут варто уточнити: насправді це ніяка не зрада. Із тексту Саймона Шустера в The Atlantic випливає, що щонайменше двоє радників Зеленського переконують його піти на поступки в питанні Донбасу заради завершення війни. Але Зеленський проти. Шустер чудово знайомий із членами Зе-команди і знає, про що пише.
А для прифронтових регіонів заява Кіма має прямо-таки магічний характер. Більшість із 300 громад, що співпрацюють з Асоціацією, не такі благополучні, як Харків за Терехова. Вони живуть в умовах, порівняно з якими Київ без світла й опалення здається курортом. І там, звісно, багато хто хоче миру за будь-яку ціну.
Цей момент робить заяву Кіма політичною. Вона схожа на передвиборчу, хоча Асоціація заявила Інформатору, що брати участь у виборах вона принципово не може.
«Асоціація прифронтових міст та громад є об’єднанням органів місцевого самоврядування, а не політичним суб’єктом. Згідно з чинним законодавством, участь у виборах можлива виключно через політичні партії. Асоціація не є і не може бути учасником виборчого процесу», — підкреслили в коментарі Інформатору.
Але політологи стверджують, що в регіональної політичної сили або блоку, створеного на тій самій базі, що й Асоціація, є чудові виборчі перспективи. І меседж, озвучений Кімом, може зіграти тут ключову роль.
Прифронтові регіони – це переважно схід і південь, зазначає Володимир Фесенко. Раніше там голосували за Опоблок і ОПЗЖ. Тепер ніша вільна. І тут криється відповідь на головне питання – чому ніхто не тисне на Терехова за політичні ігри. Фесенко вважає: політичний проєкт Терехова – Кіма потенційно є союзником Зеленського.
«За кого буде голосувати тепер частина виборців Харківщини, Одещини, Дніпропетровщини і так далі? — каже Фесенко. — Я не виключаю, що такий політичний проєкт можуть спробувати створити. Чи будуть такі інтереси у самих мерів? Я думаю, що саме їх електорат дуже активний. Якщо їх об’єднати, то можливо щось вийде. Я думаю, що у такого проєкту будуть непогані шанси пройти до Верховної Ради. І цей проєкт може бути потенційним союзником для партії Зеленського. Тобто це може розглядатися з прицілом на майбутню парламентську коаліцію, тому що монобільшості вже не буде».
Раніше Інформатор докладно розповідав про стратегію колишнього союзника Зеленського Дмитра Разумкова. Він певно братиме участь у наступних парламентських виборах. Електорат його цікавить той самий - мешканці східних регіонів, які раніше голосували за ОПЗЖ та Оппоблок. Але Разумкову бракує харизми, тож шанси на перемогу в нього майже відсутні.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Вибори можна провести під час війни: у Раді озвучили ключову умову
- Трамп закликав Зеленського швидко підписати мирну угоду: треба рухатися
- Буданов з командою шукають варіант, за якого РФ не захопить весь Донбас - The Atlantic
- Неприйнятно для Харкова: Терехов звернувся до Шмигаля з вимогою скоротити відключення світла в місті
- Жовква: Україна розраховує на політичне рішення щодо членства у Євросоюзі у 2027 році
