Уряд на чолі із Свириденко війде в історію як невдалий зразок економічного популізму у часи війни
Юлія Свириденко йде у відставку цілком логічно. За задумом попередніх режисерів з Банкової, вона мала створити уряд економічного популізму для підвищення рейтингу влади. Та й вибір на неї впав зовсім не через видатні заслуги. Просто Єрмак брав її в свої нескінченні поїздки до США, де вона виконувала функції перекладачки. Тобто стала своєю людиною. А свого не гріх і призначити на хороше місце. Проте на чолі Кабміну Свириденко запам'яталася лише невиправданими обіцянками та нестримним популізмом. Ще можна було б зрозуміти, якби її призначили напередодні виборів. Але до виборів ще далеко.
У голови уряду має бути чітке бачення розвитку економіки. І вона має відстоювати його, дискутувати, попереджати про наслідки. Навіть якщо вона «член сім’ї», «довірена особа», «своя в доску» тощо. За логікою, президент має подякувати прем’єру, якщо ідеї президента розбиватимуться об економічну логіку. Адже це захистить державу від непрогнозованих проблем, що виникають після президентських експромтів.
Але навряд чи Свириденко сперечалася і щось відстоювала. Єрмак навряд чи за її особливу думку просував Свириденко в прем’єри.
Політика уряду після призначення Свириденко стала політикою економічного популізму. Типовий приклад - «зимова підтримка» — економічно необґрунтовані соціальні виплати, які ставили під загрозу економічну стабільність.

Потім Свириденко їздила регіонами, обіцяла гроші ФОПам, прифронтовим регіонам, окремим категоріям громадян (наприклад, вчителям). І все це було чудово — з одним нюансом: грошей на подібні програми в бюджеті не було.
«Я не можу підтримати тренди в уряді на роздачу грошей, яких немає. Наприклад, програма про підтримку ФОП креативних індустрій — роздати по 100 тисяч для мене сьогодні, у війну, виглядає дико. Давати по 100 тисяч ФОПам, які плетуть лелек, мабуть, це теж важливо, але не треба робити вигляд, що у нас мир», — висловився тоді Гетманцев.
І до речі про Гетманцева! Фейли Свириденко не обмежувалися невдалою економічною політикою, яка призвела до того, що вона спробувала ввести ПДВ для ФОПів, яких раніше намагалася засипати грошима. Свириденко повністю провалила комунікацію з Верховною Радою. Причому не через принципові позиції, а через відсутність досвіду. Тому Рада відмовлялася голосувати за законопроєкти, ініціатором яких був уряд.
У цьому сенсі Гетманцев був лише рупором консолідованої думки в парламенті. Як і личить популісту, Свириденко категорично відмовлялася брати на себе відповідальність за складні рішення. А такі були — адже для отримання європейського фінансування потрібно було не роздавати гроші всім охочим, а провести складні й непопулярні реформи (той самий податок на ПДВ, податок на посилки, податок на OLX).
Критичним став початок 2026 року, коли через це в парламенті спалахнув страшний скандал. За його підсумками стало зрозуміло: яким би чином Рада не домовлялася з Офісом президента про непопулярні, але неминучі закони, доля Свириденко вирішена.

Варто зазначити, що й у плані популізму Свириденко теж катастрофічно не щастило. Її імідж молодої інтелектуалки в окулярах розбився об скандали з суперзарплатнею в Київській школі економіки, де Свириденко якимось незрозумілим чином заробила 3 мільйони гривень.
Ну і для завершення картини: брат Юлії Свириденко Віталій ухиляється від мобілізації. Він може бути причетний до антикорупційного розслідування НАБУ в так званій «справі Сольського» — про заволодіння державною землею на десятки мільярдів гривень.
Тож Свириденко призначать послом у США, що абсолютно логічно, якщо врахувати, що поїздки в цю країну призвели до такого запаморочливого зльоту в її кар’єрі. Вже відомо, що чинна посолка в США Ольга Стефанішина йде у відставку з особистих обставин.ʼ