"Це гірше, ніж у 1941, навіть Гітлер собі такого не дозволяв". Полонені російські солдати розповіли про своє прозріння та попросили закрити небо над Україною

Триває 24-й день протистояння України рашистським загарбникам. З кожним днем все більше російських окупантів або вмирають, або потрапляють у полон. Деякі з останніх заявляють про каяття і навіть висловлюють бажання розповісти про це публічно.

Чергова порція військовополонених країни-агресора дала пресконференцію у пресцентрі Інтерфакс. Повне відео можна переглянути тут:

Для тих, хто не готовий слухати все ми підготували короткі тези з виступів на пресконференції.

Ігор Руденко, у дитинстві переїхав до Криму. Був офіцером ЗСУ у Полтаві, 2011 року знову повернувся до Криму, продовжив служити там. У 2014 році "припустився великої помилки" і присягнув на вірність вже російській федерації. Мрії зрадника про "краще життя" в росії розбилися об жорстоку реальність. Однак це не завадило Ігореві Руденку продовжити жити в окупованому Криму та служити у збройних силах агресора. Навіть незважаючи на те, що таких, як він "зневажали, називали сепаратистами" і чомусь не приймали на службу на материку.

"У січні 2022 року нашу військову частину вже почали готувати до ведення війни проти України. Особовому складу говорили, що це будуть навчання, але офіцери розуміли, що це не просто так".

"20 лютого ми отримали наказ здійснити марш у район села Славне. Там нам довели наказ, що це не навчання, а вторгнення на територію України. Військовослужбовці термінової служби були замасковані під контрактників. 23 числа всім видали додатково по 120 патронів та аптечки. У цьому ж селі ми купили за свої гроші фарбу і нанесли на техніку Z. Це мало б означати, що ми входимо як визволителі, але ми розуміли: це для того, щоб наші ж бомбардувальники нас не розстріляли.

Вночі 24 я побачив на власні очі, як без оголошення війни палахкотіло небо. Нам сказали, що з владою України є домовленість, ми пройдемо через кордон як миротворці, щоб звільнити український народ від якихось невідомих загарбників, нацистів, яких ми потім так і не побачили в Україні.

У Новій Каховці ми зіткнулися з тим, що наша бригада ніколи не воювала. Після розгортання нашої артилерії на майданчику ми прикривалися мирним населенням. Коли наказали дати залп на околицю міста, я подивився на карту і побачив, що там удома, мирне населення. Після нашого залпу по нам полетіли міни, байрактари. Наші хлопці почали просто розбігатися у різні боки. Військовослужбовці України стійко захищали свою землю та свій народ від фашистів, які без розбору стріляли по мирному населенню".

Через два дні у Новій Каховці військова частина Ігоря Руденка рушила у бік Херсона та була повністю розбита в районі Баштанки. Руденко і кілька його товаришів по службі вціліли і сховалися в посадці. 1 березня до нас у лісопосадку завітали озброєні місцеві жителі. Вони сказали, що їх не треба ні від кого звільняти, і попросили здати зброю.

"Ми здалися і потрапили в полон до військовослужбовців України. Це правильне рішення. Я думаю, що це другий шанс, даний Богом, що я і мої підлеглі залишилися живі. Я перепрошую у народу України за те, що я зрадив свій народ. Я не можу дивитися, як гинуть люди похилого віку, дружини, як росія бомбить пологові будинки, люди ховаються в підвалах. Це гірше, ніж у 1941, навіть Гітлер собі такого не дозволяв".

Ігор Руденко закликав своїх товаришів по службі повернути зброю в інший бік і не нападати на український народ.

"Війська Російської Федерації програють, вже програли. Тому що військовослужбовці України їх знищать. Вже загинуло близько 15 тисяч солдатів Росії, цю інформацію замовчують".

Олександр Фоменко із Таганрогу також служив у Криму з 2018 року. Про те, що він вторгатиметься в Україну, дізнався за кілька годин до початку повномасштабної війни.

"Хочу звернутися до всіх, хто зараз перебуває в Росії, не бійтеся нашого уряду, вони проти натовпу не попруть. Зупиніть те, що відбувається в Україні. Прошу всіх матерів зателефонувати своїм синам і попросити їх повернутися до росії і не вчиняти злочинів проти мирного населення ".

Рафік Магомедкірімов з Волгограда:

"Нас привезли сюди обманом, на всеросійські навчання. Насправді загнали як гарматне м'ясо, а тут дітей убивають, стріляють у мирних людей, б'ють будинки, школи. Не пускайте сюди своїх синів, тут діється зовсім інше".

Магсад Мустафаєв:

"Я хочу вибачитися, що ми одного дня перекреслили мирне життя, те, чого українці роками домагалися. Незважаючи на те, що ми агресори, до нас ставляться дуже добре. Нас годують гарячою їжею, одягли тепліше. Я також хочу звернутися до російських військових: ми нарешті зняли рожеві окуляри і побачили, що насправді відбувається... Нас головнокомандувач обманом зробив фашистами, це назавжди залишиться у серцях людей, на покоління.

Олексій Желєзняк:

"Прошу вибачення в українського народу за те, що ми зайшли сюди як агресори, як окупанти. За те, що путін дав такий наказ і почав бомбити по мирних жителях, просто зносив міста. Український народ дуже згуртований, вони навіть без зброї зупинятимуть техніку. Скільки б путін не відправляв сюди свої війська, ти не захопиш цю територію".

Ігор Тупілкін:

"Наказ путіна — це був обман. Він зіштовхнув лобами два народи. Наш зомбоящик показує, що ми миротворці, насправді ми руйнуємо міста, вбиваємо мирних людей, руйнуємо сім'ї".