Борис Барський про російську мову: Не можна історію та культуру Одеси взяти та викреслити

Народний артист України Борис Барський у 80-х та 90-х прославився як учасник комік-трупи «Маски». Крім того, Борис Володимирович знімається у кіно та активно грає у театрі. Журналістка Тетяна Гончарова у своєму подкасті нещодавно поспілкувалася з артистом. Особливо Гончарову (і не лише її) цікавило питання мови. Чому актор продовжує спілкуватися російською мовою та грати у російськомовних постановках? Як на це реагують глядачі? Як на це реагує сам Барський?

Борисе, я постійно стежу за тим, що летить на Одесу. В Києві спокійніше, ніж у вас на півдні. На вас це особисто впливає?

«Мова ж не тільки про нас. А якщо подивитися на Херсон, Миколаїв, Запоріжжя. На всі інші міста. Війна триває два роки, звикнути до цього неможливо».

Вам закидають зараз, що театр «Маски» не поміняв мову спілкування з глядачем? Що ви не змінили на українську? Я знаю вашу позицію: що вам важко перевчитися, що мовою, якою ви спілкуєтесь, ви написали вісім книжок. Тим часом до вас, напевно, приходять люди, які кажуть, що саме зараз нагода заговорити українською. Що ви їм відповідаєте?

«У моїй родині все життя розмовляли двома мовами й чудово один одного розуміли. Але мені такого зазвичай не кажуть. Проблема в іншому – людину треба судити по вчинках, а не за те, якою мовою вона говорить. Вчинки російськомовних людей можна побачити навіть на лінії фронту. На нулі дуже багато воює російськомовних людей. По-друге, не можна це нав'язувати. Це має бути щиро, від душі. Російська – не мова путіна. Я дуже багато спілкуюся з журналістами, мені телефонують з Данії, Естонії, Нідерландів, Франції, і я спілкуюся з ними російською мовою. І їм так простіше. Дуже багато воює грузинів, білорусів і навіть росіян на нашому боці. Для Одеси дуже важлива її культурна спадщина. А це і Багрицький, і Паустовський, Катаєв, Ільф та Петров, Ахматова, Олеша, Жванецький. В чому проблема? У неприйнятті чи відторгненні? Ну, будь ласка, лайте мене за це».

Я теж якийсь час посилалася на людей на передовій, які говорять російською мовою, але це ж їхня історія. До вас часто приїжджають на вистави прямо з передової?

«Дуже часто. І коли вони мені дякують після вистави, я відповідаю, що ці оплески звучать для людей, завдяки яким наша країна щомиті наближається до перемоги. І по очах цих людей я бачу, що їм абсолютно неважливо, якою мовою я це говорю».

Якщо не робити відсилання до хлопців з передової, не робити відсилання до Ахматової, ви, людина, яка пише вірші, не пробували писати українською? Чи вам складно, попри те, що в родині розмовляли двома мовами?

«У мене за останні два роки й російською жодного вірша немає. Це надходить зверху: відкривається якийсь портал і хтось тобі диктує. У школі по українській мові я мав п'ятірку, я дуже добре її знав. Але я не мав достатнього спілкування. Зараз я можу говорити українською мовою, але мені треба в голові ввімкнути перекладач. Відповідно, і говорити я буду, як Гугл-перекладач. Це буде нещиро. Це не виправдання, але я вважаю, що не можна історію та культуру Одеси взяти та викреслити».

Я спілкувалася з хлопцями після полону, їх нудить від російської мови. Тобто, має щось страшне відбутися, щоб ми всі перейшли на українську? “Не всі люди розуміють, що раз нас росія хоче знищити – давайте всі говорити українською. На це мозок у людей не спрацьовує”. Так мені хлопець після полону пояснив. Як ви вважаєте, маленькі діти в родинах, де спілкуються двома мовами, мають знати дві мови, чи говорити виключно українською?

«Я – з покоління динозаврів, які вже вимерли або вимруть у найближчому майбутньому. Наступне за мною покоління вже нормально розмовляє українською. Потім таких людей ставатиме більше».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.