Адвокат вказує, що банк і податкова — це два різні та моментами паралельні світи
Законодавство про фінансовий моніторинг прямо зобов'язує банки перевіряти джерела походження коштів, виявляти підозрілі операції, оцінювати відповідність транзакцій вашому профілю. І там є одна норма, яку варто знати напам'ять: частина 7 статті 11. Банк «має право витребувати», клієнт «зобов'язаний подати». Про це Інформатору розповів адвокат, доктор юридичних наук, доцент, голова Ради громадського контролю при Бюро економічної безпеки, голова комітету з питань митного та податкового права НААУ Яків Воронін.
Є питання, які підприємці «історично» часто ставлять, і до нього цілком можна віднести: «Я тиждень тому здав декларацію в податкову, а тепер банк вимагає те саме — вони що, знущаються?». Адже дійсно, виглядає як класична бюрократія, права рука не знає, що робить ліва. Але річ у тому, що це не зовсім так.
"Банк і податкова — це два різні та моментами паралельні світи. Так, останніми роками стіна між ними почала тоншати. Наразі вже працює автоматичний обмін податковою інформацією за стандартом CRS для закордонних рахунків, а держава активно просуває створення єдиного реєстру рахунків, до якого матимуть доступ органи контролю. Але станом на зараз вони не обмінюються вашими документами — якщо казати точніше, то між базами ДПС і банківськими системами немає жодного автоматичного каналу. Ви — єдиний «кур'єр», який носить папери з одного кабінету в інший. Але це лише технічна частина", - зазначив Воронін.
Податкова перевіряє, чи правильно ви нарахували податок — її цікавлять арифметика, реквізити, строки. Прийняла декларацію — формально все гаразд. Але ось що важливо: це не означає, що ДПС підтвердила достовірність ваших цифр. Камеральна перевірка — це перевірка форми, не суті. Реальна перевірка первинних документів відбувається значно пізніше, якщо взагалі відбувається.
"Банк вирішує принципово інше завдання — йому байдуже, чи правильно ви порахували єдиний податок. Його цікавить, звідки у вас гроші. Законодавство про фінансовий моніторинг прямо зобов'язує банки перевіряти джерела походження коштів, виявляти підозрілі операції, оцінювати відповідність транзакцій вашому профілю. І там є одна норма, яку варто знати напам'ять: частина 7 статті 11. Банк «має право витребувати», клієнт «зобов'язаний подати». Не «може попросити». Не «бажано надати», а зобов'язаний. Іншими словами, фіксуємо — це не ввічливе прохання, це вимога закону", - пояснив Воронін.
Їх штрафують. Один відомий платіжний сервіс не так давно отримав штраф на понад 90 мільйонів гривень. Ще кілька банків — по десять-двадцять мільйонів. І це не поодинокі випадки, НБУ накладає санкції щомісяця. Коли менеджер банку розуміє, що за «лояльність» до клієнта його роботодавець може втратити суму із сімома нулями, він обирає перестрахуватися. Краще зайвий раз попросити декларацію, ніж потім пояснювати регулятору, чому не попросив.
Банки почали вимагати більше, ніж реально потрібно. Просять документи, які підприємець не зобов'язаний надавати або навіть мати за законом. Блокують рахунки без достатніх підстав. Встановлюють дивні строки на відповідь. І багато хто думає: «Закон дозволяє — значить, терпи». Але закон дає банку широкі повноваження, а не безмежні. Адвокат звернув увагу на три речі, які варто знати усім:
"Судова практика останніх років, до речі, цікава. Суди все частіше стають на бік підприємців — але тільки тоді, коли банк порушив процедуру: заблокував без обґрунтування, не надав письмової відмови, перевищив строки — є всі шанси виграти й навіть отримати компенсацію. Так, в одній зі справ суд зобов'язав банк виплатити клієнту майже 300 тисяч гривень пені за незаконне утримання коштів. Але тут, направду, є й зворотний бік: коли клієнт сам створив проблему — наприклад, проводив бізнесові операції через особисту картку фізособи — не очікуйте, що суд стане на ваш бік", - наголосив Воронін.
Найгірше — ігнорувати. Мовчання автоматично веде до блокування, а потім — до закриття рахунку. Надавайте те, що просять — але тільки те, що просять. Якщо якийсь документ ви не зобов'язані мати за законом — напишіть це прямо, з посиланням на конкретну норму. Зберігайте підтвердження відправки.
Якщо ж рахунок уже заблокували — послідовність така: спочатку письмова претензія до банку, потім скарга до НБУ, потім суд. Саме в такому порядку, бо послідовність тут важлива — НБУ навіть не відкриє ваше звернення, якщо ви спершу не звернулись до банку.
Це не страшилка — це пряма норма закону. Фактично «чорна мітка», яка суттєво ускладнить відкриття рахунку деінде.
Тому до комунікації з банком варто ставитися серйозно, навіть якщо запит здається вам абсурдним — ефективніше витратити годинку на папери, ніж місяці на суди.
"Система недосконала? О, так, це очевидно — нормальний електронний обмін між реєстрами міг би зняти половину цього головного болю. Але поки його немає — є правила, які працюють так, як працюють. І найефективніша стратегія для бізнесу сьогодні — зберегти й розвивати бізнес, а не перевиховати банківську систему. Адже в кінцевому підсумку той, хто розуміє правила, — «грає» довше", - підкреслив Воронін.
Банки не мають формалізовано підходити до виявлення ознак компаній-оболонок та повинні вживати дієвих заходів для запобігання використанню своїх послуг з протиправною метою. Таку рекомендацію надав Нацбанк у своєму листі банкам та банківським асоціаціям. Регулятор наголошує, що ужиття банками заходів для підтвердження або спростування того, що клієнт є компанією-оболонкою в разі виявлення хоча б одного з критеріїв ризику компаній-оболонок мінімізує ризики використання послуг банку з метою відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
"Рекомендуємо банкам розробити такий порядок дій, який передбачатиме за наявності хоча б одного критерію компанії-оболонки отримувати та здійснювати комплексний аналіз додаткових документів та інформації, що можуть підтвердити ведення таким клієнтом звичайної господарської діяльності, звертаючи особливу увагу на наявність здійснення обов’язкових платежів, які притаманні звичайній господарській діяльності, наприклад, виплата заробітної плати та обов’язкових бюджетних платежів/відрахувань, платежі за оренду приміщень та/або сплата комунальних послуг та/або сплата транспортних та інших послуг", - йдеться у листі.
Нацбанк також зазначає про виявлені випадки використання послуг банків фізичними особами-підприємцями, які можуть містити ризики зловживання. Зокрема, такі фізичні особи-підприємці є новоствореними, водночас обсяг здійснених за їхніми рахунками фінансових операцій за короткий термін значно перевищує обсяг фінансових операцій, які планував проводити клієнт у банку протягом місяця, а також визначений податковим законодавством річний обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку ФОП. Регулятор рекомендує впроваджувати та удосконалювати дієві заходи та інструменти управління ризиками, які забезпечать мінімізацію ризиків використання послуг банку з метою відмивання коштів/фінансування тероризму.
Крім того, Нацбанк рекомендує банкам вести перелік осіб, яким було відмовлено в обслуговуванні, включно з переліком основних контрагентів таких осіб, та здійснювати автоматичний скринінг клієнтської бази/фінансових операцій клієнтів на наявність збігу з особами з такого переліку, встановлення з ними пов’язаності, у тому числі через керівників, власників, представників таких осіб, а також власників додаткових платіжних карток, а також обмінюватися інформацією про клієнтів, яким відмовлено в підтриманні ділових відносин. Зазначений обмін інформацією повинен здійснюватися з дотриманням вимог, установлених у Законі України від 06 грудня 2019 року № 361-ІХ "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". У листі зазначається, що такі підходи сприятимуть мінімізації ризиків використання послуг банків для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою. Також Нацбанк рекомендує посилити взаємодію з клієнтами з питань фінансового моніторингу та додатково довести до них у зрозумілій формі вимоги законодавства у сфері фінансового моніторингу.