Актор Павло Шпегун розповів, як готувався до ролі злочинця в серіалі Тиха Нава
Детективний серіал "Тиха Нава", який вийшов на екрани місяць тому став помітною подією в українській індустрії. Його сюжет заснований на декількох реальних історіях, тому у головного антигероя цього трилера декілька прототипів. Один з них той самий Юрій Кузьменко, злочинець, котрого всі вважали "порядним сімʼянином". Він протягом 2006-2009 років кривдив жінок різного віку поблизу залізничної станції "Глеваха". У "Тихій Наві" образ маніяка зіграли відразу два актори – Павло Шпегун та Іван Білаш. В інтерв’ю “Радіо Люкс” він розповів як вживався в образ маньяка.
Яскраво зіграні негативні ролі стають, як правило, візитівками акторів. Глядачі часто запам’ятовують ці обличчя краще. Так сталося і цього разу - Павло Шпегун дуже якісно зіграв людину, яка поєднувала в собі дві особи. Однак для того, щоб зіграти цю роль Павло довгий час шукав підхід до свого персонажу.
“Дуже складно грати таких персонажів. Готуючись до ролі, я дивився багато документальних фільмів про маніяків. Але найважче було знайти ключ до того, як грати цього персонажа. Зіграти те, чого ти ніколи в житті не робив, дуже складно, поки не знайдеш власний спосіб. Я почав вести записи, майже щоденник. Врешті мені вдалося знайти підхід, який, як мені здається, спрацював на екрані.
Мій персонаж – сімейна людина, з сильним розладом особистості, яка дуже хотіла бути кимось іншим. Цього персонажа неможливо зрозуміти або виправдати. Але дуже цікаво дослідити з акторського погляду.
Я мрію про роль детектива. І, сподіваюсь, мені випаде ще така нагода”, - ділиться Шпегун.

Для того, щоб маньяк, якого грає Павло, вийшов не опереточним, актор приділяв увагу кожній дрібниці його характеру - що любить, як їсть. Саме такий підхід допоміг йому втілити на екрані цей образ. Актор добре вжився в цю роль і вважає, що деякі глядачі впізнають в цьому герої себе.
“Щоб глядач повірив вашому персонажу, актор має не "показувати персонажа", а мати безперервний внутрішній процес. Правдивість народжується тоді, коли герой живе в кадрі, а не демонструє себе. Це дрібниці, які насправді – не дрібниці: що саме він любить, чи смачна йому їжа в сцені за столом, який одяг він носить і як він це робить, про що мовчить і чого прагне. Коли в персонажа є внутрішнє життя, глядач упізнає в ньому себе.
Це дуже комплексний процес. У випадку "Тихої нави" усе склалося: усі департаменти разом з акторами працювали на одну ціль. І тому врешті все спрацювало та вдалось, як на мене”, - каже актор.