А якщо Залужного вимагають звільнити американці: версія політичної кризи в Україні, яка все пояснює

Певно, вже всі помітили, що в політичному житті України відбувається щось неправильне. По-перше, Зеленський наприкінці листопада заговорив про російську спецоперацію "Майдан-3", що має на меті усунення його від влади. По-друге, чутки про відставку головкома ЗСУ Залужного перестали бути лише чутками, коли нардепка Мар'яна Безугла винесла це питання на обговорення у своєму Facebook. Вже не є таємницею, що між Зеленським та Залужним існують глибокі розбіжності. Та й взагалі відчувається зростання напруги в суспільстві. Проте конфлікт президента та главкома не має логічних пояснень. Тож "Інформатор" намагався розібратися у ньому шляхом реконструкції. 

Раніше "Інформатор" проаналізував питання щодо того, чи слід Зеленському хвилюватися щодо Залужного, як імовірного конкурента на президентських виборах. Так, у Залужного великий рейтинг. Але скористатися цим рейтингом буде можливо тільки якщо Залужний залишить посаду головкома. Причому залишить не за власним бажанням, а, наприклад, за наказом президента. Суспільство вразить така кричуща несправедливість, тож у Залужного-політика може з'явитися широка підтримка.

Проте Залужний навіть з усією своєю харизмою повністю безпечний для президента, доки він залишається головнокомандувачем. Тож логіка підказує: найкорисніше для президента - залишити генерала на займаній посаді. Але чого ж тоді не вщухають чутки про ймовірне звільнення головкома?

Два епік-фейли "залізного генерала"

Вважається, що Залужний припустився двох фатальних помилок. Причому обидві загально відомі: 

1. Невдалий контрнаступ. Найдокладніше це було проаналізовано у статті Washington Post. Загалом видання оцінює український контрнаступ як провальну операцію. До того ж воно наводить важливі деталі: 

1. Представники США й України розходилися в питаннях стратегії, тактики й часу. Пентагон хотів, щоб наступ почався в середині квітня, аби не дати росії закріпитися: «українці вагалися, наполягаючи, що вони не готові без додаткової зброї та підготовки»;
2. Американські військові наполягали на одному потужному ударі в південному напрямку. Натомість українське командування зробило вибір на користь ударів одразу на трьох напрямках, у тому числі в районі Бахмута;
3. Коли наступ розпочався, українське командування не наважувалося організувати спробу рішучого прориву, побоюючись великих втрат. 

Також WP підкреслило, що більшість рішень, ухвалених всупереч позиції американських радників, ініціював особисто Залужний. 

2. Колонка та есе в The Economist. Те злощасне есе, в якому Залужний каже, що війна набуває затяжного характеру, обговорювали не менш аніж контрнаступ - якщо не більше. Причому як в Україні, так і в США та країнах Європи.

Залужний написав, що треба продовжувати контрнаступ, щоб запобігти переходу до позиційної війни, яка є вигідною для росії. Він вважав, що запорукою успіху тут буде зростання масштабів та якості військової допомоги Заходу. Також він детально перелічив необхідну військову допомогу у тих масштабах, які, ймовірно, Захід надати не в змозі. Під кінець Залужний висловив думку, що аби не допустити позиційної війни, треба також шукати "нетривіальні підходи". Власне тим закінчується текст його есе:

"Необхідність уникнути переходу від позиційної форми до маневреної диктує необхідність пошуку нових та нетривіальних підходів до порушення військового паритету із противником."

Ця відверта стаття викликала низку іміджевих проблем:

• По-перше, її активно цитувала російська пропаганда як нібито визнання провалу контрнаступу;
• По-друге, у фінальній частині тексту на Заході вгледіли натяк на переговори з путіним як нетривіальний підхід для запобігання вкрай невигідної для України затяжної чи позиційної війни;
• І по-третє, стаття написана швидше як політична програма, бо речі, якими оперує головком, такі як економічний потенціал росії чи вплив санкцій на економіку держави-агресора, є віддаленими від суто військового контексту. 

Мабуть, саме третій момент обурив Зеленського. Президент в інтерв'ю таблоїду The Sun (теж британському виданню, як і The Economist) так прокоментував думки головнокомадувача: 

"Якщо військовий вирішив займатися політикою, то це його право, тоді він має йти в політику, і тоді йому не до війни".  

Тобто позиція Зеленського відома, проте вона виглядала стриманою. Але невідомо, як насправді на фейли Залужного відреагували західні партнери України, зокрема Сполучені Штати. Представники США утрималися від коментарів щодо викладеного у WP. 

Очевидно, що у США не схвалюють як дії Залужного під час проведення контрнаступу, так і його натяки на пошук "нетривіальних підходів". Той же президент США Байден фактично поклав свою політичну кар'єру на вівтар перемоги України. Але через невдалий контрнаступ та нехтування порадами американських військових спеціалістів ця перемога наразі видається перспективою досить неблизькою.

Хоча в нас немає ніяких доказів, що саме Сполучені Штати могли ініціювати питання про відсторонення Залужного, ця гіпотеза є цілком ймовірною. До того ж вона добре пояснює інші "дива" та політичну кризу, яку спричинила навіть не відставка Залужного, а лише сама її ймовірність. 

Час натяків: чи доцільні переговори

Після публікації есе Залужного у The Economist натяки на можливу доцільність переговорів із росією не припинилися. Як приклад можна згадати інтерв'ю лідера фракції "Слуга народу" Давида Арахамії, де він розповів, що у березні 2022 у Стамбулі на переговорах з росіянами, в України просили "всього лише нейтральний статус" та не вступати до НАТО. 

Це інтерв'ю, оприлюднене на Youtube-каналі Наталії Мосейчук, побило рекорди за цитованістю. Десятки медіа транслювали та обговорювали саме згаданий фрагмент – і це відображає настрої у суспільстві.

За даними соціологічного опитування агенції "Рейтинг" у листопаді 2023-го 44% українців вважають за доцільне шукати вихід шляхом переговорів з росією за умови залучення інших країн. Це дуже багато, йдеться про майже половину опитаних. 

В згаданому інтерв'ю Арахамія визнає, що всі умови росії під час переговорів налічували 18 пунктів. Інши джерела це підтверджують. Нейтралітет України був лише одним з цих пунктів. Інші Арахамія називає "косметичними". 

Проте судячи з оприлюднених деталей, вимоги росії аж ніяк не можна назвати косметичними. Вони гальмуватимуть подальший економічний розвиток України, залишать її без відчутних західних інвестицій, стануть на заваді євроінтеграції - вже не кажучи про вступ до НАТО.

Нарешті, забаганки кремля скоротили б українське військо, зробивши державу беззахисною проти агресивного сусіда, який може поновити бойові дії у будь-який час. Відомо, що росія у Стамбулі намагалася регламентувати склад та озброєння ЗСУ у післявоєнний час. Наприклад, вона наполягала на обмеженні кількості особового складу ЗСУ на рівні 85 тисяч. 

Військовий експерт Михайло Самусь вважає, що у разі переговорів із кремлем, Україні буде нав'язаний документ на кшталт Мінська-3, в якому будуть розписані вимоги росії:

"Тобто нейтральний статус України, не вступ до НАТО і ЄС, і залишення під контролем росії тих територій, які зараз окуповані. І, звісно, невизнання Путіна воєнним злочинцем і виплата не репарацій, а виплата компенсацій фактично добровільно. Тобто росія буде брати участь в оцінці шкоди, заподіяної під час війни разом з Сполученими Штатами, з європейськими країнами. І росія буде виплачувати, тобто брати участь у відновленні. Я думаю, що саме такий сценарій найбільш влаштовує кремль. Не нести відповідальність за цю агресивну війну і воєнні злочини, а якраз перетворитися на одного з донорів, які будуть відновлювати Україну", - каже Самусь.

Тож переговори аж ніяк не вигідні Україні та не можуть вважатися за розумну альтернативу. Проблема для Києва ще й у тому, що на Заході більшість країн, вочевидь, зітхнули б з полегшенням, якби Україна пішла на переговори з рф. Більше того: з цих переговорів нас би вже не випустили.

Адже якими б невдалими не були ці сумнозвісні "18 пунктів", вони є такими лише для України. Економічно ж (зазначимо, саме економічно, а не геополітично) для Заходу припинення війни навіть на таких умовах стало б відчутним полегшенням. 

Місія нездійснена: як відправити у відставку Залужного

Сьогодні рейтинги Залужного навіть подекуди вищі за президентські. Парадокс ще у тому, що припущення, що Залужний є прихильником дипломатичних переговорів, ніяк не вплине на його рейтинги, бо попри невдалі умови, які Україна має прийняти в обмін на мир, значна частка українців мабуть все одно його підтримає. "Дипломатичні" настрої існують навіть у ЗСУ. Це теж не таємниця. На це впливають великі втрати, що їх зазнала Україна протягом останнього року. 

Показова у цьому сенсі історія з нардепкою від "слуг" Мар'яною Безуглою, яка публічно вимагає відставки Залужного у своїх дописах у Facebook. Коментарі під її постами наочно демонструють ставлення суспільства до подібних ініціатив. Безумовно, цю реакцію уважно вивчають в Офісі президента. 

Можна стверджувати, що чутки про відставку Залужного викликали політичну кризу в країні. Поки що ця криза "віртуальна", бо ніякої відставки немає. Але у суспільстві вже відчувається серйозна напруга. 

Цю ситуацію, зрозуміло, використовує російське ІПСО. В соціальних мережах розповсюджуються фейки щодо намірів військових йти на Київ. Нібито вони мають намір повалити Зеленського, бо незадоволені його керуванням. Йшлося навіть про ідею ЗСУ домогтися від парламенту скасування інституту президента як такого. Саме цей "двіж" у соцмережах, мабуть, і є чимось схожим на "Майдан-3" – спецоперацію рф, про яку розповідав голова держави. 

З іншого боку, ймовірний намір Зеленського відправити Залужного у відставку критикують прихильники Петра Порошенка. Сам експрезидент показово мовчить. Проте в його оточенні багато публічних спікерів, а їхня активність особливо помітна у соцмережі Х (Twitter). Згадати хоча б недавні заяви про те, що президент спілкується з частиною генералів в обхід головкома, що комунікація між владою та військовими напружена, а Зеленський нібито намагається заключити таємну угоду з росією (чи навіть вже її заключив). Парадоксально, але риторика прихильників Порошенка часто схожа на російські наративи. 

Какое странное совпадение.
На российских каналах обсирают встречу Зеленского с президентом Аргентины.
На всех каналах Порошенко тоже.

— Дима Михайленко (@YzXYuGjxKEvn9wu) December 10, 2023

Можна припустити, що попри явно напружені відношення Зеленського та Залужного, українська влада все ж уникала різких рішень саме через те, що усвідомлювала популярність головкома та суспільні наслідки, що може викликати його відставка. Проте вона вимушена шукати рішення, бо не може продемонструвати міжнародним партнерам, що не повністю контролює ситуацію у країні. 

Тож навіть під час візиту президента Зеленського до США в Офісі президента будують ймовірні сценарії подальших дій, у центрі яких опинився генерал, зроблений як не з заліза, то з тефлону. У тому сенсі, що до нього не пристає жоден бруд. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.