ЗАмість Зе: чи є в Залужного шанси стати президентом і чи це взагалі йому потрібно?
"Залізний генерал" сьогодні користується беззаперечним авторитетом в Україні та за її межами - чи можна конвертувати це в політичні досягнення?
Ім'я Валерія Залужного сьогодні відоме в усьому світі. Головнокомандувач ЗСУ, "залізний генерал" і справжня легенда цієї війни. Президент Зеленський призначив його на посаду 27 липня 2021 року. А 7 місяців потому росія вторглася в Україну та почала війну, яка й зробила Залужного її героєм.
Авторитет Залужного в українському суспільстві є беззаперечним, пошана до нього як серед військових, так і серед пересічних громадян - глибока та щира. Замість "Києва за три дні", що саме по собі давно стало мемом, росія отримала рішучий та безкомпромісний опір з боку Збройних сил, а війна замість короткочасної "спецоперації", як це планував кремль, перетворилися на затяжну та важку кампанію, яка триває й донині. В усьому цьому є величезна особиста заслуга "залізного генерала".
Однак останнім часом довкола постаті головкома ходить чимало цікавих та дивних чуток. Західні ЗМІ повідомляють про серйозні конфлікти між Залужним як військовим керівником та Зеленським як лідером політичним, а в самій Україні то кажуть, що генерала скоро звільнять, то пишуть, що він ледь не ось-ось оголосить про похід в президенти.
Сам Залужний, як і личить військовій людині, на слова скупий. Чутки навколо себе він не коментує та віддає перевагу своєму прямому обов'язку - керуванню ЗСУ. А от "Інформатор" вирішив подумати й розібратися, чи є за всіма цими плітками якесь раціональне зерно і чи може Україна після президента-коміка отримати президента-генерала.
Спойлер: скоріше ні, аніж так - однак не все однозначно.
Звідки взагалі взялися чутки про Залужного-президента
Спершу слід чітко проговорити фундаментально важливий момент: Валерій Залужний ніде і ніколи не казав про те, що має якісь політичні амбіції - тим паче президентські. У всякому разі, він не робив цього публічно.
Тим не менш, наполегливі чутки про його нібито плани одного дня очолити країну із задоволенням тиражують українські та західні ЗМІ. Тож звідки взагалі "ростуть ноги" у цієї інформації?
Перші припущення про те, що між військовим та політичним керівництвом держави існує серйоза конкуренція, з'явилися ще навесні 2022 року - буквально на початку війни. Цікаво, що активно писало про це Радіо Свобода, яке є афільованим з урядом США. Ще цікавіше, що паралельно з цим подібні тези стали постійно озвучуватися в проросійських ІПСО-каналах в Telegram.
Зазначимо, що телеграм-канали на кшталт "Резидента", "Легитимного" та інших проєктів, пов'язаних з російською пропагандою, пишуть про все це й досі. Однак це може бути банальним співпадінням.
"Декого на Банковій починає хвилювати, що українці персоналізують героїчний опір своєї армії в особі головнокомандувача генерала Валерія Залужного. Він, до речі, нещодавно створив благодійний фонд... В керівництві Офісу президента це одразу сприйняли як потенційну загрозу. Частина найближчого оточення Зеленського боїться, що фонд Залужного може перерости у політичний проєкт", – писали журналісти "УП" ще навесні 2022-го, додаючи, що за "політичними амбіціями" головкома уважно стежить особисто керівник ОП Андрій Єрмак.
Влітку минулого року ситуація продовжила свій розвиток. ЗМІ не переставали періодично публікувати "інсайди" про конфлікти між ОП та Генштабом. І знову ж таки писали одне й те ж: Зеленський нібито занепокоєний тим, що Залужний може врешті скласти йому конкуренцію в політичній боротьбі.
Матеріали такого плану з'являються весь час і донині, а останніми тижнями їх, за об'єктивними підрахунками, стало набагато більше. В Офісі ж завжди спростовують будь-яку інформацію про існування конфліктів між військовими та політичним керівництвом.
Станом на цей момент Валерій Залужний жодного разу не надав якогось офіційного коментаря на цей рахунок. Він ніде та ніколи не казав, що бажає стати президентом. Натомість головком завжди акцентує, що він є військовою людиною, і його задача - це війна та служіння українському народові на своїй посаді. Втім, цікавий момент: Залужний як ніколи не підтверджував, так ніколи і не спростовував чутки, що точаться навколо нього.
Невчасний TIME: Залужного чекає звільнення?
Все різко змінилося 30 жовтня. Тоді вийшла резонансна стаття в журналі TIME, яка спричинила ефект вибуху справжньої інформаційної бомби. В ній американський журналіст Саймон Шустер описав поточний стан президента Зеленського та навів зріз думок членів його команди. Виходячи з матеріалу, ситуація є досить гнітючою: голова держави вважає себе ледь не "месією", який має врятувати Україну та перемогти у війні, в той час як його радники в це не вірять.
За кілька днів, 2 листопада, вийшла ще одна резонанса публікація - цього разу вже з самим Залужним. В коментарі The Economist він розповів, що ситуація на фронті заходить "в глухий кут", визнав свої помилки (головком вважав, що здатен обезкровити росію, однак у нього не вийшло) та дав досить критичну оцінку всій контрнаступальній операції України - "швидкого прориву не буде". Це викликало дуже різку реакцію з боку ОП: представники Офісу публічно стали стверджувати, що Залужний, якщо казати дипломатично, забагато говорить.
В цьому контексті варто знову згадати публікацію в TIME. Один з найважливіших моментів матеріалу — інсайд про значні кадрові перестановки у військовому керівництві країни. Вони нібито заплановані на цю зиму. Видання писало, що взимку звільнять когось зі "старших генералів" ЗСУ, який відповідає за контрнаступ. За текстом статті, на цього неназваного військового хочуть "повісити" відсутність перемог на фронті та повільні темпи просування ЗСУ.
"Власне, варіантів тут лише три. Це або командувач Сухопутних військ Олександр Сирський, або командир групи військ "Таврія" на півдні Олександр Тарнавський — або ж головком ЗСУ Валерій Залужний. Звільнення будь-кого з цих людей — особливо Залужного — викличе значний резонанс в суспільстві та сильно вплине на хід бойових дій", - писав тоді "Інформатор", аналізуючи матеріал TIME.
З тих пір про майбутнє усунення Залужного з його посади не пише в Україні тільки лінивий. Масло у вогонь підливає й опозиція. Відомі "порохоботи" на кшталт Борислава Берези, посилаючись на свої "інсайди", пишуть про нову тактику влади: плани звільнення генерал-лейтенанта Сергія Наєва. Його нібито хочуть звинуватити в здачі Півдня на початку війни, після чого закрити в СІЗО. Таким чином ОП, за даними опозиції, планує тиснути на Залужного, адже Наєв - його давній колега та товариш. Ще один цікавий факт: Наєв наразі командує ОСУВ "Північ" - як і Залужний до призначення на посаду головкома.
А в понеділок, 13 листопада, в ЗМІ оприлюднили інформацію про трьох високопоставлених військових, яких збираються звільнити зі своїх посад. Співрозмовники "УП" розповіли, що міністр оборони Рустем Умєров звільнить командувача Медичних сил ЗСУ Тетяну Остащенко, командувача Оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія" Олександра Тарнавського та командувача Об'єднаних сил Збройних сил України Сергія Наєва.
Зазначимо, що на цей час всі ці повідомлення поки не є верифікованими. Автори посилаються на свої джерела, "зливи" та "інсайди", а також на матеріали в західних медіа на кшталт TIME, Telegraph та інших. Жодних офіційних заяв про конфлікти, невдоволення чи плани кадрових ротацій у вищому військовому керівництві України не існує.
Наш прогноз: звільнення Залужного сьогодні дуже невигідне Зеленському з абсолютно всіх боків. Скоріше за все, найближчим часом цього не станеться. Однак президент вже неодноразово демонстрував здатність на несподівані рішення, якщо він вважає їх правильними.
ЗА замість ЗЕ?
Жодного резону відправляти Залужного у відставку у Зеленського немає. Про якісь особисті конфлікти чи непорозуміння ми можемо лише здогадуватися - у публічній площині обидві сторони спростовують наявність проблем. І знову ж таки, саме в контексті публічної реакції президентові не слід позбавлятися від Залужного.
Для розуміння ситуації слід собі уявляти психологію як пересічного українця, так і простого громадянина Євросоюзу чи США. На сьогоднішній день обидва вони - і Зеленський, і Залужний - в очах багатьох людей є героями. Тим більше, що для багатьох вони є чи не головними героями цієї війни: президент та "залізний генерал", які обидва, кожен на своєму місці, дали відсіч атаці ворога та врятували країну.
Так, скоріше за все, у поглядах президента та головкома й справді є розбіжності. Можливо, вони навіть дуже серйозні. Однак все це різні підходи в баченні стану речей, різна інтерпретація ситуації, а не політична конкуренція - принаймні, станом на зараз.
В масовій свідомості і Зе, і За - такі собі марвелівські супергерої, які борються зі злом. Причому Залужний, на відміну від Зеленського, ніколи не потрапляв у політичні конфлікти, тож його рейтинги довіри можуть бути навіть вищими за президентські.
А тепер уявімо собі, що обидва ці супергерої почали відкрито конфліктувати між собою, причому без жодних видимих причин. І через що? Через те, що один, як кажуть окремі "злі язики", може скласти іншому конкуренцію на виборах? При тому, що виборів наче не планується - "не на часі", про що казав особисто Зеленський.
В уяві більшості людей це все буде видаватися якимось божевіллям. А й без того дуже високий рівень довіри до головкома взагалі в один момент злетить до небес.
Звичайно, вищеописана картина намальована дуже грубими мазками. Вона є схематичною, однак приблизно так і думатимуть звичайні люди, дивлячись на всю цю політичну вакханалію - якщо Зеленський вирішить звільнити головнокомандувача армією прямо зараз чи, приміром, наступної неділі.
Шарль де Голль made in Ukraine
Але чи може, нехай гіпотетично, Залужний піти на вибори та виграти їх? Відповідь, гіпотетично - може. Але навіть при цьому позбуватися його Зеленському немає ніякої користі.
Справа в тому, що Залужний, скоріше за все, й справді не має наразі жодних політичних амбіцій. Він - системна людина. Більше того: він - "людина президента", як його охарактеризував одного разу Андрій Єрмак. "Залізний генерал", нарешті, не має жодного досвіду державного управління: так, він керує величезною структурою - ЗСУ, а армія є таким собі зрізом суспільства. Однак Залужний керує саме як військовий, як командир, а не як менеджер на кшталт міністра оборони.
Спроби зробити з Залужного політика та конкурента Зеленського й справді робляться, однак робляться не Залужним, а якимись іншими людьми. Сам головком у цьому участі не бере.
Хто ж ці люди? Важко сказати. Можливо, це все російське ІПСО, а кремль намагається зіштовхнути лобами політичне та військове керівництво.
Можливо, окремі західні союзники (а "залізний генерал" має тісні особисті контакти з нашими партнерами) стараються якось балансувати Зеленського, страхуючи його від надмірної концентрації влади і тримаючи головкома ЗСУ в якості запасного варіанту та "Дамоклова меча" для президента. До речі, тут можна згадати той самий дивний збіг з початку статті: про конфлікти між За та Зе постійно пишуть як російські медіа, так і західні ЗМІ.
Можливо, в усьому цьому замішані також певні політичні та військові кола всередині самої України, які бажають бачити генерала в президентському кріслі. А можливо, всі вищезгадані актори одразу.
Так, Залужний міг би виграти вибори у Зеленського. ЗСУ стабільно очолюють рейтинги довіри українців: як інституту, армії довіряють понад 93% населення - це дані "Центру Разумкова" за вересень 2023-го року. Більшість українців персоніфікують інституції з особистостями: ми кажемо "армія" і маємо на увазі "Залужний". На святах в українських родинах сьогодні підіймають чарки за головкома - про який вищий рівень довіри взагалі можна мріяти?
Потенційне президентство Залужного частиною громадян вбачається такою собі "правильною хунтою", "освіченим авторитаризмом". Головкома нерідко порівнюють з французським державним діячем Шарлем де Голлем. Відомий та авторитетний військовий, генерал, справжній патріот, який очолив країну в кризові часи, ухвалював важкі та непопулярні рішення, однак історія розставила все на свої місця і визнала де Голля одним з найвидатніших лідерів своєї держави.
Все це чудово, і все це багато в чому й насправді виглядає саме так, от тільки є одне "але": Залужний не політик і, схоже, не збирається їм бути. Від цього простого, але такого важливого факту вся струнка конструкція розсипається, наче картковий будиночок.
Звільнити не можна залишити: де тут кома?
ОК, у підсумку маємо, що Залужного та Зеленського вчергове намагаються зіштовхнути, зробивши з них політичних антагоністів. Вочевидь, це робиться свідомо, а ті, хто реалізовують цей сценарій, переслідують власні політичні цілі.
Але врешті, якщо голова держави так занепокоєний, він може абсолютно елементарно не дати Залужному піти на потенційні вибори та перемогти на них. Для цього Зеленському слід робити одне: не робити нічого. Точніше, не звільняти головнокомандувача військом, залишивши його на своїй посаді - хоча б до тих самих виборів.
В такому випадку Залужний продовжуватиме керувати армією. Він не та людина, яка покине своїх бійців напризволяще заради політичних амбіцій та передвиборчої кампанії. Тобто сам він навряд чи напише заяву з проханням звільнити його. Врешті, навіть якщо й напише - хоча це абсолютна фантастика - президент може просто не підписувати її. А демонстративне невиконання головкомом своїх обов'язків під час воєнного стану - це вже прямий заколот, і на це Залужний також ніколи не піде.
В результаті ситуація, коли "і вовки ситі, і вівці цілі" досягається дуже простим способом. Слід залишити Залужного спокійно керувати Збройними силами, які ведуть важку та виснажливу війну з агресором, ціна в якій - наше існування як держави. І тоді все в країні буде добре - звичайно, наскільки це взагалі можливо в даній ситуації.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
