Віктор Бронюк: Якщо почати робити у Києві холодну ванну, це не означає, що завтра всі побіжать донатити

Лідер гурту “ТІК” Віктор Бронюк в ексклюзивному інтерв’ю “Інформатор Україна” розповів про те як схуд на 35 кілограмів і цим скористалися шахраї. Також пояснив, чому українці стали менше донатити на ЗСУ та більше боятися призову. Ще Бронюк пригадав про свої найнебезпечніші виступи на фронті, коли доводилося працювати під захистом снайперів у Нью-Йорку. А ще розповів про найекзотичніші рослини які він виростив на своєму городі.

19 травня у київському “Жовтневому” палаці гурт “ТІК” разом з іншими зірками українського року візьме участь у благодійному концерті “Рок за перемогу” де всі виконавці заспівають свої хіти у супроводі симфонічного оркестру ЗСУ. Зібрані кошти підуть на протезування українських бійців.

Бійці вчать на пам’ять текст пісні “Кацапи”

- Вікторе, у концерті “Рок за перемогу” дуже різнобарвний склад учасників. Як ви себе почуваєте в одній компанії гуртів котрі грають більш важку і зовсім не веселу музику?

- Українська пісенна творчість у цілому теж різна й сумних пісень набагато більше. Відповідно ми з оркестром теж будемо більше співати сумні пісні та патріотику саме в цій програмі. Тому не думаю, що ми будемо випадати із загального контексту.  

- Якою мірою війна змінила ваш концертний репертуар, чи довелося відмовитися від старих розважальних хітів?

- Ні, у нас у українців головна зброя це почуття гумору. Як би не було важко гумор нас підтримує та мотивує. Багато разів було таке, що коли ми приїжджали виступати на передові позиції, а там трапилися втрати і не знали, що робити. Але потім приймали загальне рішення: життя продовжується тому для підняття настрою, щоб відірватися від сірої буденності та подарувати хвилину позитивних емоцій ми виступали. А ми завжди підлаштовуємося під глядача і граємо те, що хочуть чути наші прихильники. 

- Що зараз люди хочуть більше чути “Сірожине пірожине” чи “Кацапи”? 

- “Кацапи”. Буває таке, що за один концерт ми співаємо її на замовлення по два-три рази. Особливо, якщо ми працюємо для військових. Якось ми приїхали виступати, нас зустрів командир і каже: “Я вчора сказав всім вивчити слова, щоб сьогодні підспівувати”. Я думав, що це жарт, а виявилося це насправді. Під час концерту всі підспівували.

Працювали в Авдіївці, коли поруч зі сценою були вирви

- Ви займаєтеся волонтерством ще з 2014 року. Зараз багато хто з волонтерів відмічає, що люди вже менше донатять. Чи зіштовхнулися ви з цим та що, на ваш погляд, потрібно робити, щоб покращити цю ситуацію?

- Волонтерство у тому прояві яке є в нас це унікальне явище. На початку війни до мене приїжджало багато закордонних партнерів серед яких були і військові експерти. І вони були вражені тим, як народ самоорганізувався й позакривав ті прогалини які не змогла закрити держава. Але цей ресурс обмежений. Це функція держави, а не громадян. Люди це зробили на початку війни, але мене дивує те, що все падає на волонтерські плечі і це вже перетворюється на обов’язок. Звісно це обов’язок людей, але цей ресурс не безмежний.

Нещодавно ми збирали на FTP-дрони для однієї з бригад. Люди приходили, дітки та бабусі кидали по декілька гривень, тому що кожний донат важливий. А потім ці люди приходять до дому, включають телемарафон і бачать, як якась посадова особа вкрала 15 мільйонів. Звичайно це демотивує та відбиває бажання. Сьогодні у кожного хтось з близьких людей воює. Вони розповідають про реальний стан речей і їм хочеться якось допомогти. Тому донатять і збирають навіть у таких складних умовах. 

- Вам не здається що причина ще й у тому що, наприклад, кияни, почали відчувати себе як у теплій ванній, наче війни немає. Відповідно у них страх притупився і вони не розуміють, навіщо їм донатити, тому що у Києві, начебто, все в порядку? Може потрібно людей вивести з цього стану? 

- Людина звикає до всього і до холодної ванни теж. Така людська психологія. Якщо ви сьогодні почнете робити у Києві холодну ванну, то це не означає, що завтра всі побіжать донатити. Безумовно, страх більше мобілізує. Але, як показує практика, це працює тільки раз. На мою думку, це відбувається на фоні загальної демотивації. Хтось надивився “Зіркової правди” про те що хтось там купив автомобіль, котрий потрапив в руки не дуже доброзичливих людей. Вони його десь по п’янці розбили і тепер знов збирають на авто. На жаль, таке теж трапляється. Повірте мені, ми з 2014 року займаємося допомогою військовослужбовцям і тому різне доводилося бачити й чути - демотивуватися і знов заряджатися та знов допомагати.

На жаль, на сьогоднішній день у нас не так багато варіантів. Мені здається що на фоні загальної організації людей держава немає морального права вводити деякі демотивовані аспекти. Про це не дуже хочеться говорити, бо це не зручна правда, але вона існує і нікуди від цього не подінешся. Тому не коректно говорити про теплу ванну, бо у людей теж є межа і вони не можуть постійно бути у напруженому стані. Скажу як музикант, якщо струну постійно натягувати, то вона просто лопне. Так само й тут. Для того, щоб вона звучала треба розуміти, що в усього є межа. Треба, щоб держава більше включалася в ці процеси. Вона теж має виконувати певні речі. 

- Чи потрібно зараз проводити концерти в яких не має мети зібрати кошти на ЗСУ, бо чим більше гине наших людей, тим частіше чути, що веселощі зараз не на часі?

- Ми тривалий час взагалі не давали концертів з різних причин. По-перше, частина музикантів була мобілізована. По-друге, я сам навіть музику не слухав в машині, бо зовсім не хотілося. Згодом почали запрошувати виступити перед військовими на передових позиціях, у військових шпиталях. І тоді ти розумієш, що те що ти несеш дає можливість комусь відірватися від сірої буденності та скрасити одноманітність чи зарядитися. Якось ми відпрацювали концерт і було таке відчуття наче всі ми перенародилися. Ми є бійцями ідеологічного фронту. Якщо вставляти в пісні правильні меседжі, щось висміяти через сатиру, десь додати патріотики, то чому б і ні. Це завжди працювало. Ми трішки забуваємо, але скажу вам як історик за фахом, пісня часто мотивувала, щоб йти у бій та допомагала зрозуміти за що та чому ти воюєш. Для цього треба мати правильний музичний контент. Якщо це мотивуючий концерт, то його варто давати. Життя продовжується.

Ми минулого року давали концерти у прифронтових містах. За період з 2014 року нам доводилося виступати на різних позиціях. Був серед них і на річницю звільнення Краматорська. Чи у теперішньому Нью-Йорку працювали під снайперським прикриттям. На стадіоні тоді зібралося десь 10 тисяч людей. А це десь півтора кілометра до Горлівки. Працювали в Авдіївці, коли поруч зі сценою були вирви і серед них навіть такі у котрі влучали двічі. Так що прислів’я, що в одну вирву двічи не потрапляє не працює. Різні ситуації були, тому переборюючи страх і ставлячи собі питання: “Чи було це потрібно?” По закінченню концерту розумієш, що потрібно.

Ми якось познайомилися у Торецьку з жінкою яка нам розповіла, що під час нашого концерту серед усіх стояла родина, яка точно ходила на референдум за ДНР. А наприкінці нашого виступу вони кричали: “Слава Україні!” Відповідно у бою за цю родину ми вже перемогли. Розумію, що це звучить пафосно, але десь так воно і відбувається. Будь-які засоби боротьби важливі. Якщо ти сьогодні когось своєю творчістю переконав чи наблизив у тому питанні в якому він сумнівався, то на цей день ми свою роботу зробили.

Сьогодні є дуже багато запитань до нашої влади

- Наприкінці тижня в дію вступить закон про мобілізацію. Чи вважаєте ви, що воювати мають всі і таке поняття як бронь треба прибрати?

- Тут немає золотої середини. Воювати мають всі. Але є таке поняття як критична інфраструктура чи захищені галузі виробництва. Я неодноразово стикався з таким, що люди були змушені закривати цілі бізнеси, тому що ключові гравці у тому процесі були мобілізовані й подальше функціонування їхньої справи вже не було можливим. Я сам на початку великомасштабного вторгнення пішов добровольцем не маючи військової освіти та досвіду. Тоді ніхто не розумів, де воно зупиниться. Так було прийнято командирами, що я на себе взяв ланку комунікацій. Тобто те у чому вже був обізнаний. Завдяки цьому багато потреб нашого ТРО закривалися дуже швидко, оперативно та злагоджено.

Якщо сьогодні хтось не хоче служити, то на це є ряд об’єктивних причин. Наприклад до мене, як очільника благодійного фонду, дуже часто звертаються люди. Коли вони зараз вертаються у своє село зазнавши на війні тяжких поранень у них немає ніякого статусу окрім пенсії 700 гривень і від цієї скаліченої людини відмовилися всі окрім мами. Уявіть собі таку ситуацію, яка може бути мотивація в інших мешканців цього села дивлячись на свого земляка. Не хочу говорити про зраду-зрадоньку і незручну правду, але тут треба бути чесним. Бо сьогодні є дуже багато запитань до нашої влади. Вони вимагають від людей виконати обов’язки громадянина по захисту країни, а самі свої обов’язки не виконують.

Я нікого не виправдовую, але я хочу пояснити, чому так відбувається, чому спав той емоційний підйом, коли стояли черги у військомати. Це все можна пояснити. Наприклад, страхом. Хтось на це може піти, а хтось ні. Це природний стан людини. Але до цього можна підходити по різному. Я це знаю, бо частина моїх друзів на початку війни виїхали - хто за кордон, хто у західні області і боялися повертатися. Вони намагалися мені пояснити, нащо вони це зробили. Але я їх знайшов та давав роботу. Вони були зав’язані у мене у певній логістиці й згодом почали давати результат. При розумному підході це дуже великий потенціал. А от якщо з під батога, то це не завжди буде давати позитивний результат.

Закон, який вступає в дію 18 травня написаний, але багато механізмів не прописано. Ніхто не знає. як його впроваджувати і деякі положення протидіють одне одному. Знаєте який процес воно мені нагадує? Як моряки драють палубу. Але вони це роблять не, тому що вона брудна, а для того, щоб дурні думки в голову не лізли. Це якоюсь мірою нагадує сізіфову працю. Як казав мені колись мій побратим: “Форма змінилася, а зміст не дуже. Як був совковим, так й залишився”.

Шахраї зробили мене своїм рекламним обличчям

- На початку війни ви відправили дружину з донькою та сином до Болгарії. Де вони зараз та як складаються відносини на відстані?

- Вони повернулися до Вінниці ще у вересні 2022 року, бо треба було повертатися до школи. Донька цього року закінчує дев’ятий, а син сьомий клас. Ми прийняли таке рішення, тому що такої загрози як, скажімо у Харкові в Вінниці, слава богу, немає.

- Мережа переповнена повідомленнями про те, що ви скинули 30 кг. Це правда і як вам вдалося це зробити?

- Я дійсно схуднув на 35 кілограмів. Моя вага була більше, ніж 120 кілограмів, а зараз важу 83-85 кг. Я повністю відмовився від алкоголю. Знаєте як кажуть: “Випив 100 грам - з’їв кілограм”. Неконтрольоване споживання харчів приводить до надмірної ваги. І ще є така народна дієта ПМЖ - попробуйте менше жерти.

Жарти жартами, а от як раз стресовість, той стан в якому ми зараз перебуваємо, провокує постійне бажання їсти. Це треба контролювати, бо зрештою воно приводить до непоправимих наслідків і це досить серйозна річ. Тому сьогодні у часи хаосу завжди народжуються Остапи Бендери які породжують схеми та діти лейтенанта Шмідта, які сідають на схеми. Вони зрозуміли, що люди трішки понабирали ваги й на цьому можна зіграти. А людина за своєю суттю лінива і їй не хочеться підходити до чогось серйозно - брати себе в руки та починати щось робити. Хочеться просто випити пігулочку і все. Ми пробували навіть подавати до суду на цих ділків. Але вони так заховані що навіть через їхні кол-центри важко знайти кінці. З моїх знайомих багато хто потрапив на цю вудку. Вони купували по три-чотири курси одразу.

Не спитавши шахраї зробили мене своїм рекламним обличчям. Використовуючи штучний інтелект вони використали сюжети реальних програм, але переозвучили їх моїм голосом, який згенерував штучний інтелект. Наприклад, їхня побудова речення непритаманна мені. Я вже записував відео в якому казав: “Не купуйте та не ведіться”. Ми ці препарати дослідили, це звичайні трав’яні збори. Але якщо виконувати ці всі їхні інструкції, то теоретично можна і без них схуднути.  

- Чи стикалися ви з бодішеймінгом і коли на вашу думку у нашій країні дю людей з великою вагою почнуть ставитися коректно? Що для цього потрібно робити?

- У нас для цього є почуття гумору. Оці всі відмовки. що гарної людини повинно бути багато або то грубі кістки. Насправді це дурні відмовки. Як людина котра через все це пройшла можу сказати, що якщо не хочеш це все чути, то можна зробити собі та своєму організму подарунок та не набрати ці всі зайві кілограми. Бо потім з цим всім дуже важко боротися.  

- До війни ви були завзятим городником, як зараз чи саджаєте щось та що у вас росте найекзотичніше?

- Як колись казав Олександр Петрович Довженко: “Ви садіть, а там щось виросте”. Тому я за будь-яких обставин завжди садив. Цього року, наприклад спробував посадити хурму, але мене знов обманули і прислали саджанець не з тим корінням і сваритися з ними це все одно що ображатися на дощ. Принаймні цього року буде квітнути ківі. Чекаю з нетерпінням, день на день це має статися. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.