Від «ядерної валізки» до запуску боєголовки: скільки потрібно часу та людей для ядерного удару

Американська розвідка протягом п'яти хвилин буде знати про рішення кремля здійснити ядерний удар. Така  думка полковника запасу Генштабу ВСУ Олега Жданова. Військовий експерт розповів про схему прийняття рішення щодо ядерного удару. Від «чорної валізки» до безпосереднього запуску боєголовки. Складність процесу та велика кількість залучених до нього людей дають надію, що хтось зупинить процес навіть якщо путін віддасть злочинний наказ.

Всі російські сховища ретельно моніторяться

Це перше, на що звертає увагу Олег Жданов.

«Коли діяв договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь і договір про нерозповсюдження ядерної зброї, тоді всі ядерні заряди були зосереджені в певних місцях зберігання. Як в США, так і в рф, - каже військовий експерт. – І ці місця були верифіковані. Тобто, комісії країн - підписантів договору, перевірили ці місця. Склали схему розташування ядерних зарядів в самому сховищі. Я особисто знаю, як проходить процедура верифікації, тому що був командиром гаубичного самохідного дивізіону 2С3 152 мм. У них є ядерні боєприпаси. І ми потрапляли під договір про обмеження звичайних озброєнь в Європі. І до мене приїжджала ця верифікаційна комісія. Була схема розташування, припустимо, самоходок САУ в боксах із заводськими номерами. Не дай боже ти переставиш хоч одну самоходку! Куди вона рухалась, хто дозволив?! Тому все стояло згідно зі схемою. Ці схеми є як з американського боку, так і з російського щодо американських сховищ. Зараз, звичайно, є розвідки – електронна, космічна, повітряна і ще агентурна розвідка ходить і «збирає гриби» навколо цих сховищ. 

Коли почалися ядерні перегони, в Радянському Союзі діяло негласне правило – будь-який вид озброєння розраховується на 25 років. Те ж саме було і з ядерними боєзарядами. Потім, коли термін перших зарядів почав закінчуватися, встало питання про їх утилізацію. Але запропонували на основі технічного огляду та аналізу продовжити термін до 50-ти років для деяких видів боєприпасів. 

Уявіть, з 70-х років ядерні боєприпаси, припустимо, для артилерії, калібру 155 мм, 203 мм, долежали до 2000-го року. І врешті решт, інформація, правда, не перевірена, але з відкритих джерел – у 2000-му році начебто російська федерація списала всі артилерійські боєприпаси, зняла зі зберігання і списала. Вони повинні були, ключові слова «повинні були», відправити їх на утилізацію та переробку. Виходить, що на сьогодні, згідно з інформацією, артилерійських боєприпасів в російській федерація наче і немає», - сказав Олег Жданов.

Ядерна валізка

Процедура використання ядерної зброї приблизно однакова у всіх країнах.

«Все починається з відкриття «чорної валізки» у президента ядерної країни. Там знаходяться коди, - продовжує розповідь військовий експерт Олег Жданов. – Разом з кодом видається наказ про застосування ядерної зброї. Код для того виду зброї, який був визначений. Цей код проходить багатоступеневу процедуру, яка може тривати від декількох годин до декількох діб. В залежності від темпу просування. 

У цей час з місця сховища – пересувної ракетно-технічної бази (ПРТБ) – повинні взяти цей ядерний боєзапас і перемістити його в точку зустрічі. В точці зустрічі вони його передають тим, хто буде його застосовувати. Тобто, засобам доставки. 

Що являє собою боєприпас? Припустимо, артилерійський боєприпас – це контейнер. Якщо 203 мм, то він важить близько 500 кг. Тобто, потрібна вантажівка і потрібен кран для того, щоб його перезавантажити. Вони привозять цей боєприпас на вогневу позицію. Відповідно, коди проходять всі процедури узгодження. Тобто, вони звіряються на кожному етапі. Етапів може бути від 3 до 7, в залежності від самої процедури. 

На вогневій позиції, відкривши контейнер, вони виймають з нього снаряд і на ньому стоїть запобіжний хомут.  На цьому хомуті є кодоблокувальний пристрій. Тим кодом, який прийде на вогневу позицію, набравши його на кодоблокувальному пристрої, можна зняти запобіжний хомут. Як тільки зняли хомут, ви можете зарядити снаряд», - розповів подробиці про процедуру Олег Жданов.

Раніше ми писали про те, що робити, якщо під час ядерного вибуху дитина знаходиться в дитячому садочку або школі. Навіть якщо школа або садок в пʼятихвилинному доступі від дому, не потрібно її забирати. Адже згідно з нормами безпеки приміщення для укриття мають загерметизувати зсередини, аби туди не потрапляти шкідливі речовини ззовні.

Тетяна Самойлова