Кліп на пісню став одним із найінтимніших у кар’єрі Злати — у відео використані реальні кадри з домашнього архіву, де співачка вперше публічно показує свого коханого. Це не постановка, не вигадана історія — це щоденник справжніх почуттів, знятий без гриму, сценарію й акторів.
Видання “Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2025/26” доповнено окремим довідником із діагностики – “Лабораторні дослідження” від Сінево
Посібник «Внутрішні хвороби» є прикладом колективної роботи провідних медичних фахівців. Понад 40 українських медичних експертів актуалізували та адаптували протоколи до національного контексту. Це вже друга редакція посібника «Інтерна Щекліка», виданого Польським інститутом доказової медицини (PIEBM) за підтримки Сінево у партнерстві з медичним порталом Empendium. Про це Інформатору 4 серпня стало відомо з повідомлення Сінево.
Видання “Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2025/26” доповнено окремим довідником із діагностики – “Лабораторні дослідження” від Сінево. Загалом – 1728 сторінок доказової медицини, що відповідає сучасним стандартам МОЗ України. Лікарі, що за фахом дотичні до лікування внутрішніх хвороб, можуть безкоштовно отримати примірник підручника з лімітованого накладу, а також довідник “Лабораторні дослідження”, звернувшись до Сінево через офіційний сайт.
«Лабораторна діагностика – це невід’ємна складова доказової медицини. Перше видання підручника вже здобуло схвальні відгуки в медичній спільноті, а тепер ми доповнюємо оновлену версію власним довідником, щоб зробити посібник ще доступнішим та зручнішим у використанні для українських лікарів. Саме так доказова медицина ставатиме стандартом якісної медичної допомоги в Україні», – розповів заступник генерального директора Сінево в Україні Микола Скавронський.
Сучасні стандарти лікування оновлюються ледь не в режимі реального часу. Близько двох мільйонів статей на рік з оригінальними висновками, три-чотири мільйони із вторинними доказами. Далі – ще більше третинних, їх формування у клінічні настанови, викладення у посібниках. І це при тому, що не всі докази дійсно є якісними і мають впливати на лікарські рішення. У підсумку – протоколи лікування швидко застарівають. За словами кандидата медичних наук, доцента кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету університету ім. О.О. Богомольця Ігоря Свінціцького, навіть в Європі та США їх оновлюють кожні 3-4 роки. В Україні ж є ті, які не переглядались десятиліттями.
«Щороку у світі публікується понад мільйон статей, які містять первинні результати біомедичних досліджень, і ще більше вторинних джерел медичної інформації. Лікарі потребують оперативного відстеження, узагальнення й критичної оцінки нових наукових даних для щоденної клінічної практики. Підручник “Внутрішні хвороби” вирішує ці завдання, пропонуючи структуровану та перевірену інформацію, що враховує останні світові досягнення й спирається на принципи доказової медицини», – зазначив співавтор українського видання підручника, Ігор Свінціцький.
Ситуація зі стандартами лікування впевнено покращується. Зокрема у військовій медицині – якщо у 2022 році був лише один протокол домедичної допомоги, зараз їх вже 25 за стандартами НАТО. Проте усюди – і серед військових, і серед цивільних – їх впровадження викликає певний супротив. Пацієнти не довіряють новим призначенням, лікарі не можуть реалізувати протоколи на повну. Адже формування стандарту – це половина задачі. Далі треба імплементувати його в роботу медустанови.
«Доказова медицина не обмежується лише доступом до якісних джерел чи затвердженням клінічних настанов. Йдеться також про щоденну управлінську та командну роботу в кожному закладі. Формування стандарту – це лише початкова точка. Важливо, як його інтегрують у практику: хто відповідає за кожен етап, як вибудувано маршрут пацієнта, яку роль відіграє медичний директор, чи враховано кадрові та ресурсні можливості. Посібники з доказової медицини мають працювати, як елемент системного процесу, що формує культуру клінічного ухвалення рішень на основі актуальних даних, практичного досвіду і розуміння умов, у яких працює медична команда», – зазначив заступник голови НСЗУ, кандидат медичних наук, дитячий анестезіолог і військовий лікар Сергій Лапоног.
На деякі ліки й процедури є певна медична «мода». Вони вже давно визнані неефективними, але стереотипи про них накопичувались у суспільстві поколіннями. Пацієнти мають хибні очікування від лікування – медики прагнуть їм відповідати. Тому медична експертка ЮНІСЕФ в Україні Катерина Булавінова вважає, що перед впровадженням доказових практик починати треба з руйнування медичних міфів. Причому – серед самої лікарської спільноти. Загалом існує певна деструктивна «культура» в медицині – тут і застарілі уявлення про лікування, і небажання пацієнта відкрито питати про призначення, а лікаря – відповідати.