У путіна мало часу на реалізацію своєї мрії: рф може атакувати Європу раніше, ніж всі розраховують

Європейські лідери активізували свою підтримку Україні, оскільки оцінюють ризики прямої агресії росії проти блоку як цілком реальні. Водночас ЄС активно нарощує власні оборонні можливості. Кремль намагається навіяти думку про безперспективність опору, проте затяжна війна руйнує економіку росії. Час працює не на користь путіна і вже найближчим часом москва може вдатися до відчайдушних кроків, аби зламати ситуацію на свою користь. Один зі шляхів, який бачать російські стратеги, є ескалація конфлікту, щоб змусити Захід до переговорів

Макрон каже, що кремль уже атакує Європу

Сенсацією конференції європейських лідерів, яку терміново зібрав президент Франції у Єлисейському палаці 26 лютого, стало обговорення потенційного розміщення військ країн-членів ЄС на території України. Звісно, консенсусу не досягли, але ще нещодавно не могло бути й мови про саму постановку такого питання. Ще більш показово, що підняв обговорення цієї ідеї той самий Емануель Макрон, який два роки тому доклав максимум зусиль, щоб якось утихомирити путіна й допомогти йому «зберегти обличчя».

«Ставлення до росії змінилося. Ця країна прагне окупувати більше територій і поглядає не тільки на Україну, а й на багато інших країн, так що росія становить найбільшу небезпеку», — пояснює французький президент.

Зміна риторики європейських лідерів відбулася після Мюнхенської конференції, а поштовхом стало усвідомлення крихкості безпекової «парасольки» Америки. Разом із кроками, на які йдуть країни Заходу задля налагодження постачання озброєння до України, ці слова засвідчують, що Європа набралася сміливості глянути у вічі очевидній загрозі з боку кремля. Макрон фактично визнає, що початковий етап атаки на ЄС вже йде повним ходом.

«Росія не може виграти цю війну. Це єдиний агресор. Це єдина країна, яка почала цю війну. Росія зараз явно впливає на нашу власну безпеку через традиційну та гібридну війну», — каже французький президент.

Ехо від цих слів ще лунало залом Єлисейського палацу, а проросійські ЗМІ та союзники кремля серед політиків Франції вже підняли ґвалт штибу «не пустимо наших дітей помирати в Україну». Пропаганда ефективно б’є по найбільших страхах обивателя і в «рік виборів», європейські столиці як ніколи остерігаються таких ударів. Сайтів, які поширюють подібні наративи в одній лише Франції спецслужби нарахували кілька сотень, в німецькому сегменті мережі X виявили 50 тисяч фейкових аккаунтів, які поширювали проросійську пропаганду. Почерк пропагандистів кремля відчувається скрізь, зокрема в протестах фермерів, які загрожують паралізувати Європу. 

Показово, що на переконання багатьох експертів, саме гібридна інформаційна атака має передувати спробі кремля розпочати бойові дії проти котрогось із союзників НАТО. Події набирають обертів. Хоч на перший погляд відкривати ще один фронт доки триває війна в Україні було б безумством, з точки зору кремля все може мати інший вигляд.

Фактор грошей

До рішучих дій росію може підштовхувати й загроза економічних негараздів. Нещодавно Bloomberg опублікувало редакційну статтю із закликом до західних лідерів «не вестися на блеф путіна». Журналісти авторитетного фінансового видання вказують на те, що гарні показники економіки російської федерації є ілюзією, про що, до речі, неодноразово писав «Інформатор».

Готуючись до війни, кремль скоротив до мінімуму державний борг і створив Фонд національного добробуту в 175 мільярдів доларів. Ще понад 500 мільярдів доларів російського Центрального банку лежали в міжнародних резервах (половину з них пізніше заморозили через санкції західних країн). Накопичені кошти дали можливість путіну збільшити виплати військовим та різко наростити виробництво зброї: витрати на ВПК зросли майже вдвічі, з 3,6% ВВП у 2021 році до приблизно 7,1%. Це оживило економіку, призвело до будівельного буму й росту ВВП на рівні 3,6%.

От тільки танки — не трактори, вони не приносять прибутку, а горять на полі бою. Фонд національного добробуту скоротився до 55 мільярдів доларів. Крім того, через війну та міграцію суттєве зменшилася кількість працездатного населення і підвищилася конкуренція за робочу силу. Як наслідок зарплати зросли, товари подорожчали, а інфляція підстрибнула до рекордних показників, так що знадобилося термінове підвищення облікової ставки, яке означає спад темпів економічного розвитку. Здешевлення енергоносіїв на глобальному ринку, удари українських БПЛА по нафтопереробних підприємствах рф та вторинні санкції Заходу теж даються взнаки. І чим довше триває війна, тим ефект відчутніший.

У січні 2024 року у фінансовому комітеті Верховної Ради та Данило Гетманцев вирахували, що ворог має економічні можливості вести війну принаймні ще два роки. Начальник ГУР Кирило Буданов заявляв, що в москви коштів вистачить до 2025 року, а зброї — до 2026-го. А от наближений до путіна російський олігарх Олег Дерипаска налаштований песимістично, він казав, що цьогоріч скарбниця ризикує недорахується 10–12 трильйонів рублів (108–130 мільярдів доларів) — третину російського бюджету.

Навіть якщо він перебільшує, очевидно, що все далеко не так добре, як кремль намагається зобразити. Натомість економічні можливості одних лише європейських країн підтримувати Україну фінансово в рази перевищують потенціал рф, чого поки не скажеш про здатність протистояти збройно.

Скільки часу в путіна, щоб випробувати Захід?

Ціла низка європейських лідерів заявила про велику ймовірність нападу росії на одну із сусідніх країн НАТО. Часові рамки старту такого конфлікту розцінюють по-різному — від 5 до 10 років. З розрахунком на це союзники, зокрема країни ЄС, формують свої плани з відновлення оборонних можливостей, щоб можна було протистояти ворогу в умовах сучасної війни.

Наростити виробництво боєприпасів хоч до якогось пристойного рівня можна буде десь через рік, а станом на зараз навіть найсильніша армія ЄС, французька, визнає, що могла б вести бої такої інтенсивності, як в Україні, не більше як тиждень-два. Триває також робота зі створення регіонального альянсу на основі НАТО, який мав би стати гарантією європейської колективної безпеки, якщо Північноатлантичний альянс буде паралізований післявиборчими негараздами у Сполучених Штатах. 

Для путіна найближчі пів року можуть бути кращим моментом завдати удару по котрійсь з європейських країн. Звісно, можна поставити на перемогу Дональда Трампа, у надії, що він виконає свої погрози й не буде захищати союзників. Але його повернення у Білий дім, чи гіпотетична громадянська війна в США після його поразки, про що мріє Дмитрій Медвєдєв, зовсім не гарантовані. Натомість за умов сучасного внутрішньополітичного протистояння можна розраховувати на параліч американської системи управління. Великі шанси на те, що від Адміністрації Байдена вимагатимуть «уникати ескалації» і не розпочинати Третю світову заради кількох десятків квадратних кілометрів «якоїсь там» Литви чи Фінляндії.

Путін не приховує, що мріє про розділ сфери впливу, як це було в часи Карибської кризи. Однією зі стратегій, яка дала б можливість цього досягти в російському Генштабі вважають якраз «деескалацію через ескалацію». Дії, які поставлять рф та Захід на межу прямого ядерного конфлікту, мають змусити США сісти за стіл переговорів. Тож якщо путін справді мріє хоч коли-небудь випробувати єдність НАТО, нерозумно очікувати, коли Європа буде до цього готова. Діяти доцільно найближчими місяцями, доки країни ЄС розгублені, а запит на «пошук компромісу» є сильнішим.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.