Трохи втратили контроль, бо очікували миру: сумний висновок з останніх заяв Зеленського, Єрмака та Сирського
Аналіз останніх подій вказує, що владою зроблені помилки через впевненість у надійності світових еліт, проте ці еліти вже не можуть контролювати глобальні тренди, як це відбувалося на початку століття
Зеленський заявив 28 жовтня, що опалювальний сезон в Україні розпочато. Це була дивна заява, оскільки не президент вирішує, коли розпочинається опалювальний сезон, а місцева влада. До того ж опалення в Україні ввімкнули раніше: в Ужгороді, наприклад, це відбулося 2 жовтня. З заяв очільників влади складається враження: вони й самі трохи здивовані тим, що відбувається в країні. На те є вагома причина: всі готувалися до миру, а його не буде.
На тлі ударів РФ по енергетиці в Україні лунали дивні заяви
Сирський 26 жовтня заявив, що не можна брехати у звітах. Заява пролунала на тлі новин про частковий контроль військ РФ над Покровськом. Ці новини теж виглядали дивом, і не лише для пересічного українця.
У той самий день Зеленський категорично відкинув оточення Покровська, чи що бої нібито точаться у центрі міста. Про це він впевненно заявив в коментарі ТСН. Заява виглядала дивно на тлі повідомлень експертів та військових стосовно реального стану справ у місті.
Раніше Зеленський кричав на ставці на представників уряду, щоб визначити, хто відповідає за захист енергообʼєктів. Ставка проходила після вражаючих ударів РФ по українській енергетиці. РФ на той момент вже також встигла винести газову генерацію.
Імовірно наслідком тієї події є факт затримання ексглави Укренерго Кудрицького, про який стало відомо у вівторок, 28 жовтня. Кудрицького нібито затримали при спробі перетину кордону (повідомлення не підтверджені). Раніше Кудрицький вихвалявся перед пресою, як він будує унікальні захисні споруди критичних ТЕС. Пізніше дві такі ТЕС були - Трипільська та Зміївська знищені ударами РФ.
Додамо, Зеленський кричав недаремно. Імовірно ідея ударів по інфраструктурі РФ, які б мали змусити Росію серйозніше поставитися до мирних переговорів через великі економічні ризики, грунтувалася на впевненністі, що українська енергетика більш-менш міцно захищена.
Парадокс в тому, що події в енергетиці, газовій сфері, обороні відбувалися на тлі дипломатичних успіхів України, яким у значній мірі вона зобовʼязана особисто Зеленському. Він налагодив контакт з Трампом, що раніше вважалося майже непідйомним завданням. Він також тримає в тонусі доволі потужну коаліцію прихільників в Європі, які захищають інтереси країни, навіть попри ризик особистих рейтингових витрат. Зеленський задає рамки можливих мирових переговорів, і Трамп змушений дослуховуватися до думки президента України попри те, що він схильний нехтувати думками багатьох інших.
Але зараз можна відзначити негативні події і на зовнішньополітичному фронті. Та ще які!
Гроші закінчилися невчасно
Тепер найважливіше: стосовно економічних ризиків для України. Виявилося, що Україні суттєво не вистачає грошей у бюджеті-2026. До того ж зʼявилася потреба в нових витратах, а саме - на закупівлю газу за кордоном у звʼязку з тим, що українського видобутку після ударів РФ майже не лишилося. Україна сподівалася отримати ці гроші за рахунок заморожених активів РФ. Голова ОП Андрій Єрмак багато писав про це на початку жовтня. Але як виявилося, ЄС не має одностайності у цьому питанні, і через це вирішити його неможливо.
Майже те саме стосується виробництва зброї в Україні, зокрема, горезвісних ракет Фламінго. Влада сподівалася отримати фінансування з-за кордону. Майже про все було домовлено. Але потім щось трапилося - і гроші не надійшли. Можливо через корупційний фон, який був створений навколо виробника ракет Фламінго - компанії Fire Point. Але також імовірні інші причини.
Головною причиною цієї низки невдач була помилка у відчутті власної другорядності. Після перемоги Трампа та впевненності у тому, як його адміністрація проголошує неминучість встановлення миру, навіть, ціною якихось другорядних втрат, приорітети української влади змінилися. Особливо, якщо зазначити, що не лише Трамп, але й світові еліти загалом прогнозували мирні переговори та припинення вогню.
Готувалися до виборів, а не до війни
Проте останні події вказують, що світові еліти повністю втратили контроль над глобальними процесами. Це особливо помітно в кейсі війни в Україні, але не лише. Контроль втрачено над ситуацією в Ізраїлі, де мир нібито досягнуто, але це мир крихкий, він не влаштовує ані Ізраїль, ані ХАМАС, і тому може бути порушений будь-якої миті.
Зараз майже немає сумнівів, що у Трампа немає ефективних важелів впливу на Путіна. Через те війна мабуть триватиме довго, або завершиться зовсім не так, як відчуває пересічний мешканець України.
Але ще важливіше, що українська влада під впливом світового тренду на припинення війни відзначила, як другорядні для себе, питання мобілізації, вітчізняної оборонки та захисту енергетики. А сфокусувалося на передвиборчих проєктах. Бо лише підготовкою до виборів, які мали б відбутися одразу після війни можна пояснити, зокрема:
- Призначення Свириденко головою уряду;
- Рішення уряду о великих витратах на відновлення прифронтових територій;
- Рішення, ініційоване президентом, щодо дозволу на виїзд молоді до 25 років за кордон.
Зараз надій на швидкий мир майже не лишилося. Санкції проти російської нафти, що запропонувала Америка, вказують на те, що бойові дії триватимуть ще значний проміжок часу. Україна входить до цього проміжку незахищенною: є брак зброї, людських ресурсів та з великими інфраструктурними проблемами.
Путін також давно втратив контроль
Конспірологи б припустили: якщо Путін імітував підтримку миротворчої діяльності лише для роззброєння України, це йому добре вдалося. Ми не конспірологи, тому зазначимо, що існує невелика імовірність, що Трамп порозуміється з Сі Цзіньпіном під час їх імовірної зустрічі 30 жовтня у Сеулі, і якщо вони тиснутимуть на Путіна удвох, то війна справді швидко завершиться. Але з точки зору геополітики, імовірність подібного сценарію геть мала. Тобто відчуття, що війну в Україні хтось може контролювати, виявляється іллюзією.
Останнім часом у мережі обговорюється інший момент стосовно втрати контролю. Путін нібито не може погодитися на мир, тому що гадки не має, що робити із своєю армією, яку потрібно буде повертати з України до РФ. Бунт Пригожина, який у 2023 році пройшов півшляху від Ростову до Москви та майже ніде не зустрів опіру, доводить, що повертати армію до Росії не можна. А утілізувати її усю вже немає кому.
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
