ТОПТЕМИ:

13:26

Театральна Україна тягнеться у постсовковому лайні: актор Вертинський про пенсіонерів на сцені

Популярний театральний актор вважає, що українські театри досі живуть за законом Сталіна

Один з ведучих акторів київського Молодого театру, відомий завдяки ролям у таких фільмах як “Свінгери” та “Мажор”, Олексій Вертинський розповів, що сучасні українські театри досі живуть за сталінським законом. Також він пояснив, чому не любить сучасний експерементальний театр і від кого залежить його кар’єра у театрі. Актор поділився своїми думками в інтерв’ю Аліні Доротюк.

Українські театри досі живуть за законом Сталіна

Не дивлячись на те, що Олексій Вертинський активно зайнятий у репертуарі Молодого театру актор звільнився звідти ще 10 років тому. Він пояснив, навіщо так зробив і чому його крок майже не вирішив однієї з головних театральних проблем. Справа в тому, що, за словами Вертинського, актора не можна звільнити з театру за віком.

"До мене на зйомках молоді актори підходять і кажуть: «Ми виросли на ваших виставах, хотіли б працювати разом з вами в вашому Молодому театрі, але ми приходимо на ці проби, кастинги, а нам кажуть: «Ми вам потім зателефонуємо, якщо буде не необхідність».

Та с хера ли, бл… (нецензурне слово, - ред.) в вас необхідність?

У театрах сидять старі довб... (нецензурне слово, - ред. ) типу мене. Там всі ці старигани, якім давно вже за 60, а волі захищені законами Йосипа Віссаріоновича Сталіна. Їх ніхто не вижене ніколи. Їх тільки можуть винести вперед ногами", - каже актор.

Він все ж хотів, щоб закони змінилися.

"Я хочу, щоб Україна стала сучасною європейською державою, щоб вона не чіплялася за закони Йосипа Вісаріоновича. І це можливо. Це просто береться і робиться відразу. Ми відмовляємося від радянських законів", - продовжує Вертинський.

Актор тричі, а то й чотири рази протягом усього інтерв'ю повертався до цієї болючої для нього теми: "Ну я живу в цій сраці, ти розумієш".

“Коли мене питають, а що ви мрієте зіграти? А що тут мріяти? Хіба я маю право на мрію, якщо я залежу від дошки оголошень. Те що мені худрук призначив те я і буду грати. Мрій, хоч всрись.

Я нічого не можу вирішувати. Як мене призначать, так призначать. А що за керівник там буде, теж питання. Бо він може зробити принципово. Якусь його коханку поставлять на чоловічу роль. Вона буде ходити трясти своєю енергією (показує на груди, - ред.) і хлопчики у глядацькому залі будуть шаленіти. А мені дадуть грати табуретку.

Це та реальність котру придумав Іосиф Віссаріонович Сталін ще у тридцяті роки. Від цього вже всі відмовилися - країни Балтії вже все змінили. А Україна тягнеться у цьому постсовковому гівні і всі щасливі. Всім вже по 70, як мені, але ніхто не звільнився, тому що Сталін придумав закон, який забороняє звільняти.

А кому тоді грати? І тому всі випускники театральних інститутів стоять у чергах тому що всі місця зайняті та все забите стариганами. Коли мені стукнуло 60 я написав заяву і я у вільному плаванні. Їжджу по всій Україні, хоча сил нема. Щоб вийти в кадр мені потрібний якийсь допінг і це реальність”, - невдоволено каже актор.

На сцені стояло якесь одоробло

Під час війни в Києві стався театральний бум. В більшість столичних театрів важко придбати квиток на нові вистави, которі поставили режисери Уривський або Петросян. Театральний глядач просто в захваті від їхніх вистав “Конотопська відьма” або “Процес”. Але Вертинський не поділяє того захоплення.

“Мені подобаються якісь намагання, експерименти та спроби сучасних режисерів перетворити нашу реальність. Але вони заганяють цю реальність в якусь фігню де виключена енергія актора. Вони просто створюють картинку, яка цілком приємна. А чому нема акторів, чому нема персони? Чому нема Ступки? Чому вони розмивають все це театральне мистецтво?

Років 20 тому я подивився виставу “Гамлет”, яку привіз Жолдак з харківського театру. Це такий жах. Цілий полк дівчат. На сіськах хрестами наліпили пластик і носяться по сцені туди-сюди. А голос Гамлета звучить як у Шарварко в палаці “Україна” у фонограмі.

Я не розумів, де я. Це був якийсь утреннік. Як це можна називати словом театр? Ніякої енергії нема. До речі, Гамлета там грав співак Ель Кравчук, а його голос був красиво записаний. На сцені стояло якесь одоробло у якого замість паха було щось вигадане художником, якась куртуазна штучка. І що? А дійства, як мені здається, не відбулося. Тому у мене нема підстав сприймати сучасний театр як щось дивне”, - каже Вертинський.

Зараз читають на Інформаторі

18:19

Чи доживете ви до 50-ти, можна зрозуміти в сім років за однією ознакою