Кардінале була зіркою фільмів Рожева пантера та Одного разу на Дикому Заході
Видатна італійська акторка театру і кіно Клаудія Кардінале померла на 87-му році. Останні миті свого життя, яке обірвалось 23 вересня, вона провела у власному будинку неподалік Парижа в оточенні дітей. Кардінале запам'яталась як сильна та волелюбна жінка з хриплим голосом, неймовірною харизмою і талантом.
Клаудія Кардінале була однією з найвродливіших і найуспішніших світових акторок всіх часів. Вона знялась більш ніж у 150 стрічках та працювала з найвідомішими режисерами світу, такими як Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті та Серджо Леоне. Її називають гламурним символом післявоєнного італійського кіно, пише видання The Guardian.
Кардінале народилася у Тунісі в сім'ї сицилійського походження, і познайомилася зі світом кінематографа у 1957 році після перемоги на конкурсі краси. Тоді гарна і харизматична Клаудія отримала поїздку на Венеціанський кінофестиваль, де її помітили режисери і продюсери та запропонували перші ролі. Через те що вона говорила на сицилійському діалекті, у перших картинах її голос дублювали.
Рання кар'єра юної акторки була ускладнена вагітністю. У 1958 році в Лондоні вона народила сина Патріка і тривалий час представляла його, як молодшого брата аби уникнути додаткових питань. Пізніше Кардинале розповіла, що вона стала жертвою домашнього насильства.
Міжнародна популярність прийшла до Клаудії Кардінале у 1963 році після виходу на екрани фільму Федеріко Фелліні "8 1/2", а також картини "Леопард" Лукіно Вісконті. Акторка згадувала, що зйомка одночасно у двох картинах далась доволі складно, бо типаж героїнь був різний. Для ролей їй доводилося носити волосся різних кольорів.
Популярність відкрила для Кардинале двері у Голлівуд. В 1968 році вона знялась у комедійному фільмі "Рожева пантера" Блейка Едвардса і "Одного разу на Заході" Серджо Леоне. Проте вже у 1970-х роках її кар'єра пішла на спад. Це сталось після розлучення з кінопродюсером Франко Крістальді. Тоді акторка будувала нові стосунки з режисером Паскуале Сквітієрі, а її колишній чоловік закликав колег не брати Кардинале у нові роботи.
Саме через це Лукіно Вісконті відмовився брати її на роль у своєму останньому фільмі "Невинний", який вийшов на екрани у 1976 році. Акторка описувала цей момент, як "дуже делікатний", бо став брак коштів. На допомогу тоді прийшов Франко Дзеффіреллі, запросивши її у телевізійний міні-серіал "Ісус з Назарету". Картина поклала старт співпраці з іншими європейськими режисерами, а саме Вернер Герцог та Марко Беллоккіо.
Кардінале мала імідж сильної та незалежної акторки та жінки. Вона навіть одного разу кинула виклик протоколу Ватикану, з'явившись на зустрічі з Папою Павлом VI у міні-спідниці. До кінця життя вона продовжувала зніматися у фільмах на різних європейських мовах, з'явившись у швейцарському серіалі "Бик" у 2020 році.
"Я прожила понад 150 життів – повія, свята, романтик, жінка всіх мастей – і це чудово, що у мене є можливість змінити себе. Я працювала з найвидатнішими режисерами. Вони дали мені все", – розповідала Кардінале.
У 2000 році акторка була призначена послом доброї волі ЮНЕСКО, а у 2002 році була нагороджена премією за життєві досягнення на Берлінському кінофестивалі.