Зміна правлячого режиму в росії є ймовірнішою, аніж здається на перший погляд.
Падіння режиму путіна чи розпад росії з може статися з великою ймовірністю і світ повинен бути готовим до цього. Перед провідними політичними гравцями постає питання про те, як бути далі з рф. Якщо Китай робить ставку на збереження режиму, то Захід, щоб не дарувати своєму стратегічному супротивнику васала з потужними ресурсами, може ще раз спробувати встановити демократичний устрій. Підтримка путіна величезна, але все ще є достатня кількість росіян, які зможуть проводити потрібні зміни.
Майже половина зі 167 експертів Atlantic Council з різних сфер діяльності прогнозують розпад росії в найближчі 10 років. Так вважає 46 %, ще 21 % переконані, що рф утримається, однак точно стане «failed state» — країною, яка не контролює свої території. Тобто 77 % переконані, що вона не залишиться потужною державою, і при тому, не відіграє вирішального значення, як закінчиться війна.
Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олексій Данілов в інтерв’ю The Times заявив, що Захід має бути в стані підвищеної готовності, щоб швидко зреагувати на ситуацію, оскільки в минулому не був готовий до розпаду Радянського Союзу. За його словами, Заходу не вигідно, щоб Китай встановив цілковитий контроль над Далеким Сходом після розпаду рф. Як, зрештою, і те, щоб уся росія ставала васалом Пекіна. Данілов закликає Захід діяти, адже якщо український контрнаступ буде вдалим, на росії можливі швидкі децентралізаційні процеси.
«Дозволити Китаю захопити російську територію буде небезпечно для Заходу, тому що, розблокувавши одну проблему, вони створять іншу. Потрібні перші кроки Заходу зараз», — закликає Данілов.
Наразі залежність росії від Пекіну не остаточна. Гарантом того, що росія все більше підпадатиме під контроль Китаю є особисто вождь росіян володимир путін — розшукуваний карний злочинець, який просто не має куди подітися. Еліти рф такі ж рашисти, але вони ненавидять його за те, що урвалося солодке життя і за ту безвихідь, у яку потрапила рф.
Після усунення від влади чи смерті путіна, росія може зробити неочікуваний кульбіт і спробувати нормалізувати відносини з Європою. Пекін це розуміє, тому шукає йому «переємника» в особі котрогось із чиновників, наприклад, голову російського кабміну Михайла Мішустіна, з яким Сі Цзіньпін виявив бажання познайомитися особисто.
А як щодо Заходу? Після спроби утвердити демократичний режим в Афганістані, Вашингтон має стійку відразу до ідей просування демократії у варварських суспільствах, не готових до цього: занадто багато часу, коштів та зусиль приділили марній спробі встановлення демократичного суспільства в ісламістському середовищі. Але попри все те мракобісся, яке ми бачимо на московії, проводити повну аналогію між Афганістаном та рф, здається, зарано. Росія ще відносно недавно сприймалася як частина європейської цивілізації, хай і найбільш варварська та відстала.
Сценарії розвитку подій можуть бути різні, але якщо московія розпадатиметься, виникатимуть криваві зіткнення, цілком можна уявити, що потрібно буде ввести миротворчий контингент, наприклад ООН. І тоді, будучи захищеними від своїх агресивних земляків, частина росіян може долучитися до демократичних змін у країні. Буде складно відвернути росіян від рашизму, але, зрештою, німців вдалося вилікувати від нацизму.
За останніми і, ймовірно, завищеними опитуваннями «Левада-центру», 72 % росіян підтримує СВО й путіна. Нажаль, це ще не означає, що 18 % потенційно готові брати участь у демократизації держави. Ймовірно, частина з них хотіла б ще більш жорстокого режиму — умовного Сталіна. Цифри здаються невтішними, проте це тільки на перший погляд.
У звіті британського Королівського інституту оборонних досліджень йдеться про те, що перед вторгненням кремль готувався не стільки до боїв, скільки до окупації українських територій. У кожному важливому населеному пункті створювали штаб силовиків, обов’язково з камерою тортур. На те, що вказує те, що на всіх окупованих територіях їх облаштували однотипно — навіть пристрої для тортур електричним струмом були однакові.
Ніхто не збирається катувати росіян, але «напрацювання» ФСБ можна використати і для миротворчої місії в самій росії. До прикладу ФСБ поділяли населення окупованих територій на пʼять груп, до кожної з яких був особливий підхід:
За висновками ФСБ, не обовʼязково, щоб окупаційний режим підтримувала більшість чи, навіть, значна частка населення. Під час Другої чеченської війни прихильників кремля було лише 8 % від населення регіону. Але їх використовували як інструмент для контролю за рештою. Виявилося, що цього вистачило. І як показує оцінка українських спецслужб, на наших окупованих територія розрахунок росіян вцілому теж справдилися. Навряд схема поділу суспільства на п’ять категорій не працюватиме у випадку росіян.
На цей час населення росії складає близько 143 мільйонів осіб. 8 % від цієї кількості становитиме більш як 11 мільйонів осіб — стільки потрібно, аби режиму на зразок російського можна було утримувати в покорі населення. Із цим без проблем впораються китайці. Але демократичні країни не захочуть створювати камери тортур.
«Є, за різними даними, 10–15 відсотків росіян, які незадоволені війною, але вони не впливають на політичну ситуацію в росії. Є десь близько 15 відсотків активних прихильників війни, при чому основна маса — це «радянське» покоління… Вони теж не впливають на російську ситуацію, але створюють фон підтримки війни. Є більшість населення, яка зберігає лояльність путіну, у якої зросла тривожність. Вони пливуть по течії, чекають чим це все закінчиться», — каже Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента».
Захід не має батога, зате є «пряники», смак яких ще не встигли забути в росії — той же газ за вдвічі вищою ціною, відкритий світ і цивілізовані закони. Тепер супротивників путіна переслідують, виганяють і цькують, але ситуація може змінитися. Це станеться тоді, коли буде неможливо вдавати, що не помічаєш, наскільки голим є король. Коли буде очевидною поразка на фронті, в економіці й у зовнішній політиці, для тих 10–15 відсотків, які категорично за путіна, складніше буде доводити, що він правий. І тенденція розвитку подій якраз така. Коли програш режиму стане очевидним, «апатичні обивателі» можуть прислухатися не до ультрапутіністів, а до опозиції, яка представлятиме сторону переможця.
Навіть витіснивши росію на кордони 2021 року, ми не гарантуємо собі миру. Більш того, навіть зміна правлячого режиму в росії на демократичний не є такою гарантією. Зрештою, одного разу росіяни вже мали демократично-обраного президента. Борис Єльцин уже за два роки після інавгурації обстрілював із танків парламент, а наприкінці поставив на чолі ядерної держави скаженого чекіста з вінегретом у голові.
Воєнний експерт Петро Черник вважає, що є кілька варіантів подальшого розвитку подій, які гарантують безпеку України: розпад росії, позбавлення її ядерного статусу, позбавлення її доступу до сибірських ресурсів, вступ України до НАТО. Інші варіанти є просто паузою між війнами.
«Їхнє «вєлічіє» нікуди не дінеться. Вони будуть думати не «чому ми цю війну почали», а «чому ми цю війну програли». З них знімуть санкції, і через деякий час вони знову цю війну почнуть», — підсумовує пан Черник.
Раніше ми писали про те, як пов’язані вбивство Татарського, контрнаступ ЗСУ й «голуби миру». Інформатор також розповідав, що путін не розмістить у Білорусі ядерну зброю без дозволу Китаю.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.