Шантаж ядерною зброєю, окупацією України та хаосом біля кордонів ЄС: як відповість Захід на ці російські загрози

Незважаючи на те, що фокус уваги світових ЗМІ перемістився з України на Казахстан, побоювання світових лідерів щодо російських планів розв'язати масштабну війну в Україні збереглися.

Інформатор поспілкувався з експертами у спробі розібратися, як наміри Кремля можуть змінити ті заходи човниково-телефонної дипломатії, які наприкінці 2021 року так активно задіяв Білий дім .

Першим висновком можна назвати тезу про те, що наміри Росії щодо нашої країни явно ті самі. РФ не вважає за можливе існування України, як реально незалежної держави, яка має міжнародну суб'єктність. Путін стійко дотримується тих поглядів, що ніякої України немає і її придумали в австрійському генштабі сто років тому за вказівкою Леніна. І вже тільки з цієї причини він має намір продовжувати війну – різного ступеню інтенсивності – проти нашої країни. І саме з цієї причини наприкінці 2021 року президент Росії ризикнув випробувати колективний Захід «на слабо», сконцентрувавши вздовж кордону з Україною потужне ударне угруповання військ.

Що розсердило Росію цього разу

Чергова зміна пропагандистської риторики Кремля (разом із військовими заходами та планами) і у 2021 році з кількох причин виявилася надзвичайно важливою – для України та для держав НАТО.

Експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара у своєму коментарі Інформатору припустив, що ескалацію напруженості вздовж російсько-українського кордону спровокувало усвідомлення Кремлем своєї неможливості зараз  нав'язати своє трактування «мінських угод» Україні. 

«Росія втрачає можливість нав'язати своє бачення світу Україні, Кремль безуспішно намагається нав'язати своє трактування Мінських домовленостей та фактично обмежити суверенітет України. За задумом керівництва РФ, Україна не має права самостійно визначати вектор свого розвитку, не може прагнути повної інтеграції у західний світ – а це світ безпеки, добробуту, верховенства права, демократії, тобто всіх тих речей, за які збирався і виступав не один Майдан.

Це несприйняття Кремлем суб'єктності України і є основною причиною, чому не припиняється російсько-українська війна», - пояснив Олександр Хара.

На думку експерта, доки Російська держава функціонує в нинішніх кордонах, а в Кремлі сидить нинішнє керівництво РФ з неоімперськими ідеями і ностальгією за Радянським Союзом, доти й не припиняться спроби з боку РФ підпорядкувати Україну, включивши її до російської орбіти впливу.

«Ця загроза залишиться актуальною для нашої країни. А ще надзвичайно важливим є те, чого дуже часто намагаються не помічати західні політики: широкі верстви російського населення так чи інакше фактично підтримують цей погляд на світ і агресивні плани керівництва Росії.

До того ж Кремль помилився щодо Зеленського. Москва припускала, що російськомовного простачка без політичного досвіду можна швидко зробити своїм. Крім того,  російські правителі сподівалися, що бажання Зеленського бути популярним підштовхне його до згоди, наприклад, на те, що Росія лише посередник, а терористичні «республіки» Донбасу – сторона конфлікту. Це потім забезпечило б проведення виборів під російським контролем на окупованій території та дало б легітимацію ватажків ОРДЛО в українському політичному полі. Але Зеленський поки що зумів уникнути фіксації бажань Кремля в українському законодавстві.

Реакція Москви не змусила довго чекати. Згадайте хамську статтю Медведєва, де він заявив, що Росії немає сенсу розмовляти із Зеленським, тому російська влада почекає, поки в Україні зміниться президент», - наголосив Олександр Хара.

Це пояснення експерта-міжнародника багато в чому описує всі причини, через які нове загострення в російсько-українських відносинах припало на кінець 2021 року, і чому Росія й досі шантажує Україну своєю армією нападу, і чому у російського президента зникло бажання спілкування з нинішнім українським президентом .

На найближчі місяці Олександр Хара бачить два основні сценарії розвитку ситуації між РФ та Україною. У гіршому випадку Росія може вдатися до масштабної воєнної операції, щоб показати свою силу та військовий потенціал, а також примусити Україну до капітуляції саме на російських умовах. Але такий сценарій не обов'язково включає перемогу Москви. Оскільки у зовнішній політиці за 2021 рік відбулося чимало подій, які серйозно послаблюють Кремль. Наприклад, минулого року відбулося підписання Хартії стратегічного партнерства України та США – надзвичайно важливий для нашої країни документ. Також американському президентові Джо Байдену вдалося фактично реанімувати колективну готовність країн Заходу до серйозної протидії агресії Росії. І ця готовність тим вища і тим жорсткіша, чим ближче країна перебуває до кордонів з РФ.

Інше питання – наскільки нинішня американська адміністрація готова йти далі щодо підтримки України... Але й тут, схоже, вже є чітка відповідь: Білий дім готовий серйозно підставити своє плече нашій країні та Збройним силам України, щоб ми змогли дати переконливу відповідь російської армії. Але американці не будуть більшими патріотами України, ніж самі українці.

Експерти також не залишили увагою нещодавню спільну заяву п'яьох ядерних країн. Напередодні представники США, Китаю, Великобританії, Франції та Росії вкотре підтвердили, що «ядерну війну не можна виграти і ніколи не можна вести». Також вкотре підписанти наголосили, що залишаються прихильними до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Враховуючи загрози Кремля «обмежено застосувати» ядерну зброю, якщо раптом НАТО надасть військову допомогу Україні щодо відображення російської агресії, заява прозвучала особливо голосно. Щоправда, приклад України лише підтверджує, що відмова від ядерної зброї ніяк не підвищує безпеку для країни, яка підписала ДНЯЗ.

«Якщо йдеться про глобальну безпеку, то такі заяви мають скоріше ритуальне значення. Оскільки ядерна зброя давно не є ексклюзивом цих п'ятьох країн. Незважаючи на ДНЯЗ, ним вже володіють Індія, Пакистан, КНДР та, можливо, Ізраїль. Неядерна зброя не є головною причиною воєн та конфліктів. Більше того, ядерне роззброєння ніяк не допомагає уникнути війни. Навіть навпаки: ті країни, які відмовляються від ядерної зброї чи перспективи її розробки, фактично заохочують агресора. І в Україні це знають, як ніде», - наголосив у коментарі політолог Сергій Таран.

Білоголовий орлан обіцяє допомогти українському солдату

Колишній український дипломат та експерт у сфері міжнародних відносин Олег Шарп упевнений, що Україні дуже пощастило, що «Москва по-дурному почала бикувати і відкрито загрожувати Києву, вимагаючи при цьому прямих переговорів із США».

«Пощастило в тому плані, що до цього Україна не входила навіть у першу десятку пріоритетів нової американської адміністрації, а основною загрозою бачилися Китай, Іран, КНДР. Основне міжнародне завдання – налагодження відносин зі «старою Європою». Але Москва свого щастя не зрозуміла та почала відверто нариватися. Тоді дядечко Сем (тобто дідусь Байден) приблизно у третій декаді листопада минулого року влаштував великий консиліум за участю Держдепу, ЦРУ, Пентагону, Бюро розвідки та досліджень, Міністерства енергетики, АНБ та ФБР. У підсумку українська проблематика піднялася з другої десятки до першої трійки, випередивши навіть Китай», - прокоментував експерт несподівану активізацію американської човниково-телефонної дипломатії наприкінці 2021 року.

Як наслідок, стартували дуже активні консультації з європейськими партнерами на тему можливого нового витка російсько-українського військового протистояння. А також підвищилася активність розвідслужб, морське та повітряне бойове патрулювання безпосередньо поблизу кордонів України.

«Україна тепер у центрі уваги Вашингтона, і Москва абсолютно не уявляє, наскільки далеко Білий дім може зайти до своєї допомоги Україні. Один цікавий момент. Путін дав зрозуміти, що максимум на що він піде у разі провалу переговорів (із США – ред.), то це офіційне введення своїх військ до ОРДЛО. З наступним політичним приєднанням цієї території до РФ за кримським сценарієм. Плюс розміщення там та у Калінінградській області ЯО. На що Байден відповів – спробуйте… І перерахував 15 пунктів заходів у відповідь, які економічно знищать Росію протягом кількох років», - резюмував Олег Шарп у своєму коментарі ситуації.

І зважаючи на все, останні докази Джо Байдена нарешті потрапили в чутливе для Путіна місце. Загрози зруйнувати економіку Росії та позбавити «кремлівських старців» їхніх грошей, захованих у банках Заходу, дещо остудили плани Кремля. Хоч і не поставили їх хоча б на паузу.

«Причина, про яку Путін не говорить – погіршення ситуації в самій Росії насамперед через економічну та політичну модель управління Путіна, а також через вже запроваджені санкції та пандемію коронавірусу. Президент Росії при цьому чудово розуміє, що Україні ні у 2022 році, ні за кілька років не стати членом НАТО. Але у Кремлі також бачать, що українська армія справді змінилася: особливо порівняно з 2014 роком. Тобто Путін усвідомлює, що таким чином зменшується вразливість України через можливе вторгнення армії РФ. Отже, вікно можливостей у військовому сенсі для Росії, щоб поставити під контроль Україну, стає чим далі, тим вужчим. І тому Путін поспішає», - пояснив розвиток ситуації у коментарі Інформатору експерт Центру оборонних стратегій та дипломат Олександр Хара.

Російські танки поблизу українського кордону (фото Getty Images)

Війна в Україні не стане легкою прогулянкою для російських солдатів

 Росія напередодні оприлюднила свої «вимоги про безпеку», які виглядають радше ультиматумом до Заходу, ніж запрошенням до ділової розмови. Влада РФ серйозно вимагає від США відходу з Європи і фактичного розпаду НАТО. Проте експерти говорять про те, що Кремль з якоїсь причини недооцінює і сам Альянс, і Україну. Звичайно ж, будь-яке нове вторгнення Росії в нашу країну виявиться руйнівним, але в Кремлі не прогнозують можливості отримати потужну військову та економічну відсіч.

Зокрема все, чим загрожує Москва у разі невиконання озвучених нею «угод про безпеку», Північноатлантичний Альянс цілком може використовувати і проти самої РФ.

Про це пишуть у коментарі американського дослідницького центру Rand старший науковий співробітник центру Вільям Кортні та міжнародний дослідник у галузі оборони Пітер Вілсон.

«Війна завжди невизначена, але напевно будь-яка спроба захопити значну територію на схід від Дніпра, включаючи такі міста, як Харків, Дніпро, Одеса і, можливо, Київ, складна для виконання і вимагала б багато часу. Розглядаючи умовний сценарій вторгнення в Україну 130 тис. російських солдатів, RAND дійшов висновку, що для повного та успішного завершення такої операції знадобляться тижні, якщо не місяці. А вторгнення найімовірніше зустріне запеклий опір, і армія вторгнення неминуче зазнає великих втрат.

До того ж, якщо у 2014 році російські загарбники зіткнулися з відносно неорганізованою, але рішучою українською опозицією, то цього разу вони протистоятимуть краще підготовленим, озброєним та мотивованим військовослужбовцям», - міркують автори експертного дослідження.

На їхню думку, для зниження ризиків атак безпілотників та російської авіації підрозділи ЗСУ можуть тимчасово розділитися на відносно невеликі високомобільні загони. Ці мобільні сили, оснащені високоточними мінометами, керованими протитанковими та зенітними ракетами, можуть зірвати початкові бойові плани військ Росії.

Крім того, якщо Україна буде під загрозою захоплення, то Північноатлантичний альянс може надати повітряну та морську підтримку. Так було під час війни Судного дня 1973 року, коли Ізраїлю загрожувала потенційна поразка, але Сполучені Штати тоді масово перекидали військову допомогу Тель-Авіву повітрям.

«Кремль розраховує, що побоювання керівництва країн НАТО щодо можливого розгортання Росією бойових дій або кібер-атак, застосування високоточних ракет великої дальності або навіть обмеженого використання нестратегічних ядерних сил – ці побоювання утримають Альянс від військового втручання. І ці занепокоєння в НАТО справді є, проте Альянс може відповісти на російську агресію власними примусовими інструментами. Наприклад, кібератаки, спрямовані на руйнування економіки та фінансової системи Росії, на знищення військової логістики бойового забезпечення російських військ в Україні», - зазначають експерти.

І якщо у 2014 році Україна через відсутність ресурсів змогла ввести в бій лише частину своїх бригад – близько 120 тис. військовослужбовців та відносно невеликий запас бойової техніки, то зараз Україна зможе відповісти агресорові, значно більшим – 205 тис. військовослужбовців та озброєння, хоча частково застаріле, проте цілком боєздатне. Автори коментаря резюмують, що Кремль помиляється, розраховуючи, що Україна чи НАТО легко піддадуться маніпуляціям та шантажу агресією.

При цьому, наприклад, ізраїльський військовий Вадим Фрід вважає, що в зимових умовах російська армія не зважиться на активізацію бойових дій проти України – через складнощі бойового постачання наступаючих військ в умовах запеклого опору ЗСУ та непридатних для масштабного настання зимових умов місцевості.

***

Ситуацію, за якої українські проблеми раптом лягли в центр робочого столу Джо Байдена, українські політики цілком могли б використати з максимальною користю для України – було б тільки кому зайнятися. Часу у Банкової на це – до початку осені. Оскільки у вересні стартують вибори Конгресу США та «двопартійна підтримка» у Штатах стане дещо не до України. 

Нагадаємо, раніше глава дипломатії ЄС пригрозив Росії "рішучими діями" у разі нової агресії проти України. 

Також Інформатор писав, що в Європейській комісії вже заявили, що ЄС розширить та запровадить додаткові санкції проти РФ через агресивні дії проти України. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Слідкуйте за новинами онлайн прямо в месенджері на нашому Telegram-каналі  Інформатор Live . Підписатися на канал у Viber можна тут .